Справа № 331/5875/17
Провадження № 1-в/191/66/25
іменем України
09 травня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537-539КПК України, -
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537-539КПК України.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
1)Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2022 р. ОСОБА_4 було засуджено за вчинення:
-кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України, 06.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 06.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 06.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 06.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 06.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 07.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2113,02 грн.), 25.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 2582,29 грн.), вартість викраденого майна перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян на час їх вчинення, не підлягає приведенню у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX), - до 2 роки позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2019 року, остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки;
-кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України - до 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання, визначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2019 року, остаточно визначено покарання у виді 4 роки 2 місяці позбавлення волі. В строк покарання за цим вироком відповідно до ст.72 КК України зарахувати строк відбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2019 року. Строк відбуття покарання відраховувати з моменту його фактичного затримання з 25.05.2021 року.
2) Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2019 року ОСОБА_4 було засуджено за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України: кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.185 КК України, 01.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 3300,00 грн.), 07.08.2017 року (сума завданої майнової шкоди становила 4000,00 грн.), вартість викраденого майна перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян на час їх вчинення, не підлягає приведенню у відповідність до вимог Закону України №3886-IX) - до 3 років позбавлення волі. Та на підставі ст.75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Початок строку покарання засудженого ОСОБА_4 - 25.05.2021 року, а кінець строку покарання - 25.07.2025 року.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1600 грн. у 2017 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з вищевказаних вироків за якими засуджено ОСОБА_4 вчиненні ним кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 185 КК України, - не підпадають під дію Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. №3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., оскільки суми вчинених засудженим крадіжок перевищують два неоподатковувані мінімуми доходів громадян у 2017 році. А зазначені у клопотанні крадіжки 11.06.2016 року на суму 550,00 грн. та 10.07.2016 року на суму 421,92 грн., за вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2019 року не стосуються засудженого ОСОБА_4 .
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд, -
У задоволенні клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537-539 КПК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1