Справа 206/884/25
Провадження 2-а/206/9/25
30 квітня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя Сухоруков А.О.,
секретар судового засідання Похил А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
за участю представника позивача, адвоката Малютова С.В.,
До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов вищезазначений позов. Позивач просить суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 28 жовтня 2024 року № 19669, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 25500,00 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; - стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
І. Стислий виклад позиції позивача, його представника та представника відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 28 жовтня 2024 року № 19669 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У присутності позивача оскаржувана постанова не складалась, про місце і час розгляду справи його не повідомляли, оскаржувана постанова за адресою його місця проживання не надходила. Позивач вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. 10 лютого 2025 року, через сповіщення від AT «Приватбанку» позивач дізнався про блокування свого карткового рахунку на підставі постанови про арешт коштів боржника від 11.02.2025 р., з якою ознайомився через посилання в сповіщенні банку: https://corresp/privatbank.ua/x/vx-c 18b6dld-606e-4e5d.pdf в рамках виконавчого провадження ВП № 76998836, державний виконавець - Богомол Михайло Олександрович, яку отримав через електронний додаток Приват 24 . До цього часу позивач жодних документів ні з боку відповідача, ні з виконавчої служби не отримував. 12 лютого 2025 року позивач звернувся особисто з заявою про ознайомлення з матеріалами ВП № 76998836 до Самарської ВДВС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Під час ознайомлення ОСОБА_1 дізнався, що вказане провадження відкрито за заявою відповідача від 22.01.2025р., постанова про відкриття за вказаним провадженням винесена 31 січня 2025 року. Позивач зазначає, що вчасно оновив свої дані через Резерв плюс, що підтверджується витягом, який сформований 03.07.2024 р. о 15 годині 36 хвилин, де вказано що були уточнені дані позивача і зазначені його контактний телефон, дата народження, адреса проживання те електронна пошта, які до сьогоднішнього часу не змінилися і залишаються актуальними, в тому числі і адреса проживання. Відповідно відповідач мав контакти позивача за яким міг здійснити його оповіщення та виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак цього не здійснив. Відповідно відсутні порушення з боку позивача п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560). Щодо направлення та вручення поштового відправлення № 0600292279610 відповідачем позивач зазначає, що Правилами надання поштового зв'язку передбачають певний порядок вручення повісток через AT «Укрпошту»,(Постанова КМУ № 270 від 05.03.2009р.) п. 16: «...Повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто»». Відповідно в оскаржуваній постанові № 19669 відсутні відповідні докази серед зазначених, якими підтверджуються встановлені у справі обставини, а саме: опис вкладення та повідомлення про вручення. Позивач є студентом Українського державного університету науки і технологій, факультету економіки і менеджменту ОКР «Майстер» 1 курсу денної форми навчання, зарахований з 01.09.24 р. наказ № 1020-ст від 30.08.24 р., термін навчання по 31.01.2026 р., відповідно має право на відстрочку за п. 1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яку він реалізував. З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при винесені оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення проведено за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи, а відтак не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 77 КАС України, належним способом захисту порушеного права Позивача у даному випадку , є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с. 2-9).
Не погодившись із вказаним позовом, представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи позивача викладені у позовній заяві не є обґрунтованими. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. За таких умов, позивач порушив свій обов'язок до відповідача, тому його правомірно та справедливо було притягнуто до адміністративної відповідальності. Щодо необізнаності позивача з'явитися до відповідача зазначено, що пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 передбачено, що повістка про виклик військовозобов'язаного може бути надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/ задекларованого місця проживання. Відповідно до підпункту 2 п. 41 даного Порядку, моментом належного оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку також є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. За таких умов, всі ризики неотримання ним зазначеної вище повістки повинні бути покладені на позивача. У зв'язку із вищевикладеним, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог (а.с. 43-44).
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, причини неявки суду невідомі.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2025 поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення до розгляду і відкрито провадження у справі (а.с. 41).
Під час судового розгляду справи суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягів, сформоваих через застосунок «Резерв +» від 03.07.2024 та 10.02.2025, ОСОБА_1 відноситься до категорії обліку військовозобов'язаний, дані уточнено вчасно - 03.07.2024, має відстрочку за п. 1 ч. 3 ст. 23 до 08.05.2025 (а.с. 26, 27).
Відповідно до довідки №76, виданої Українським державним університетом науки і технологій від 14.02.2025, ОСОБА_1 являється студентом ОКР «Магістр» І курсу денної форми навчання термін навчання з 01.09.2024 по 31.01.2026 (а.с. 29).
На підтвердження свого місця проживання позивачем долучено до матеріалів справи акт про фактичне місце проживання особи від 15.02.2025, складеного та підписаного у присутності сусідів з якого вбачається, що ОСОБА_1 з моменту народження проживає за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до повістки № 285110 від 04.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 викликав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 14.10.2024 об 11 год. 00 хв., метою виклику зазначено «для звірки даних». Повістка № 285110 від 04.10.2024, ОСОБА_1 була направлена останньому за адресою: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з описом через АТ «Укрпошта» з зазначенням номеру поштового відправлення № 06 002 922 796 10. Конверт із зазначенням номеру поштового відправлення № 06 002 922 796 10 було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за закінченням терміну зберігання (а.с. 50-53).
25 жовтня 2024 року старшим інструктором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_1 сержантом ОСОБА_3 складено рапорт, зі змісту якого встановлено, що відповідно до книги обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час його чергування 14 жовтня 2024 року в період з 08 години по 17 годину громадян ОСОБА_1 не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 54).
25 жовтня 2024 року заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_4 було складено рапорт, зі змісту якого встановлено, що 04 жовтня 2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано та направлено через АТ «Укрпошта» повістку про виклик громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14 жовтня 2024 року об 11 годині 00 хвилин. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у визначений у повістці термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомив про причини своєї неявки та до теперішнього часу не з'явився для звірки даних. За таких обставин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560) не виконавши свій обов'язок щодо своєчасного прибуття за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зазначені факти вказують на ознаки адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 55).
28.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та складено постанову № 19669. Зі змісту якої встановлено, що 04 жовтня 2024 року централізовано роздрукована та направлена через АТ «Укрпошта», сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з кваліфікованим електронним підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , повістка № 285110 про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , для звірки даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 11 годині 00 хвилин 14 жовтня 2024 року (номер поштового відправлення 06 002 9227 96 10). 11 жовтня 2024 року з АТ «Укрпошта» до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернуто конверт з повісткою та довідкою про те, що поштове відправлення через відсутність особи за адресою місця проживання повернуто за закінченням терміну зберігання. Станом на 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у визначений у повістці строк не з'явився до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не виконав вимоги закону, щодо необхідності у разі неприбуття у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомити про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Встановлені у справі обставини підтверджуються: оригіналом повістки, конвертом з довідкою АТ «Укрпошта», даними книги обліку відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 , рапортами уповноважених відповідальних осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону», п. 21, 24 Порядку, тобто порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 45-47).
Відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» ОСОБА_1 28.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено вищезазначену постанову № 19669, яка була повернута відправнику з відміткою «повертається, адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 48-49).
31.01.2025 державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богомол Михайлом Олександровичем за заявою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Царко В'ячеслава Петровича, відкрито виконавче провадження (ВП № 76998836) з виконання постанови № 19669 від 28.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51000,00 грн. (а.с. 13, 20).
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядаючи справи про адміністративне правопорушення від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, повинні, крім іншого, вирішити питання визначені ст. 278 КУпАП, а саме: чи належить згідно з ст. 235 КУпАП до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол згідно з ст. 256 КУпАП та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи згідно зі ст. 277-2 КУпАП, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. При розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач у даній адміністративній справі взагалі не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Водночас в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, розпочатої відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, належним чином не перевірено питання щодо сповіщення ОСОБА_1 про час і місце її розгляду, чи правильно складено матеріали справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого справа розглянута 28.10.2024 та в ході розгляду такої справи належним чином не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжуються відповідальність, не встановлено наявність інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 258, 285 КУпАП, п. 14 Інструкції № 3 постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак в порушення вимог зазначених норм КУпАП відповідачем по справі оскаржувану постанову не вручено.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно із пп. 1 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Відповідач, заперечуючи проти позову надав копію конверту з поштовим повідомленням на якому зазначено повернуто за закінченням терміну зберігання, але доказів обізнаності позивача щодо наявності поштового відправлення не надано, а судом не встановлено. Таким чином, суд констатує, що оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ним не було порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Крім того, у повістці № 285110 від 04.10.2024 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідно з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних, яких саме даних не зазначено, що не передбачено законодавстом. В той же час, суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вчасно оновив дані, а саме: 03.07.2024 року, зазначивши актуальну адресу проживання, телефон та електронну пошту, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв +», та має відстрочку, дійсну до 08.05.2025, отже підстав для виклику позивача із зазначеною у повістці метою не було.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноваженьобов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд погоджується з позицією позивача щодо порушення порядку розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення та відсутності належних, допустимих та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
При цьому, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, з урахуванням встановленого законом станом на 01.01.2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, ставка судового збору відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» становить 605,60 грн.
Тому, враховуючи, що позивач загалом сплатив 1211,20 грн. судового збору, суд зазначає, що сума сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. є надміру сплаченим судовим збором, який підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України та не може бути стягнутий з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті - повністю.
На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 1, 2, 5, 6, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову № 19669 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 28.10.2024 року, постановлену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) надміру сплачену суму судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скаргана рішенн ясуду подається протягом десяти днів, з дняйого проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.
Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.
Суддя А.О.Сухоруков