Справа № 186/912/23
Провадження № 1-кп/188/58/2025
08 травня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046380000038 від 01.07.2022, стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_4 дистанційно,
захисника ОСОБА_7 дистанційно,
У провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19.04.2025 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Клопотання обґрунтоване тим, що 09 травня 2025 року закінчується строк запобіжного заходу, встановлений вказаною ухвалою. Однак, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачуюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зав'язків, а саме: не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, та враховуючи тяжкість злочину, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 особисто знайомий із свідками, допитаними в ході розслідування кримінального провадження, та, знаючи про місце їх проживання, у випадку наявності у нього можливості вільного пересування може незаконно впливати на них будь-яким чином з метою зміни свідчень у цьому кримінальному провадженні для уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_4 , маючи непогашену судимість за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, у період іспитового строку вчинив аналогічне правопорушення, тому з метою власного збагачення він може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Прокурор стверджує, що обрання більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби не дає можливості запобігти вказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_7 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, вважав достатнім запобіжним заходом домашній арешт в певний період доби з 19 години до 05 години, оскільки обвинувачений не має засобів до існування, йому потрібно працевлаштуватися і в денний час доби працювати, він уже підшукав відповідну роботу по обладнанню захисних споруд.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думки осіб, які беруть участь у судовому провадженні, дослідивши клопотання прокурора та обвинувальний акт, суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд виходить з того, що вже досліджена судом частина доказів не спростовує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення.
При цьому суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно з якою факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Частиною першою статті 177 КПК України передбачені, зокрема, такі ризики неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, як спроби:
переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1);
незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3);
вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5).
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який на час його скоєння був передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, і відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким. Обставини його вчинення, викладені у обвинувальному акті, та не спростовані вже дослідженими судом доказами і можливість отримання обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі дають суду підстави для висновку про існування ризиків, вказаних у клопотанні прокурора.
Суд вважає, що з огляду на наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, існування ризиків, які не зменшилися під час судового розгляду і полягають у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, враховуючи конкретні обставини справи, викладені в обвинувальному акті і частково перевірені судом під час дослідження частини доказів обвинувачення, слід продовжити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, але врахувати обгрунтовані зауваження сторони захисту стосовно надання обвинуваченому можливості працювати на зміцнення обороноздатності країни та заробляти засоби на своє існування.
Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Суд дійшов висновку, що до підозрюваного у цьому кримінальному провадженні слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби на строк два місяці та зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою суду та виконувати інші обов'язки з перелічених у ч. 5 ст. 194 КПК України, про застосування яких ідеться у цій ухвалі.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 115 КПК України при обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця.
Згідно з приписами ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
У пункті 20 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що дія ухвали про застосування запобіжного заходу припиняється після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Виходячи з того, що постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби не припиняє дію попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту від 19.04.2025 та не скасовує її, запобіжний захід слід продовжити після закінчення дії попередньої ухвали Дніпровського апеляційного суду, тобто з 09 травня 2025 року до 09 липня 2025 року включно.
У разі невиконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків суд може змінити запобіжний захід на більш суворий.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 115, 177, 181, 194, 196, 331, 372, 392, 395, 532 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 19.00 до 05.00 на строк два місяці після закінчення дії попередньої ухвали суду, тобто з 09 травня 2025 року до 09 липня 2025 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк два місяці такі обов'язки:
1) прибувати до суду за викликом;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала окремомому оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1