Номер провадження: 22-ц/813/5425/25
Справа № 522/11663/24
Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
08.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2025 року у складі судді Чорнухи Ю.В.,
встановив:
2. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Короткий зміст заяви про поновлення строку на подачу відзиву
У квітні 2024 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, у якій просила суд вручити їй копію позовної заяви з додатками по справі, поновити строк на подачу відзиву на позов, та надати час на підготовку відзиву, з врахуванням часу (на отримання письмових доказів) по виконанню ухвали суду про витребування доказів по справі.
Заява обґрунтована тим, що станом на квітень 2025 року матеріали справи не містять письмових відомостей про вручення відповідачу по справі копії позовної заяви. Суд за відсутності відповідача закрив підготовче провадження та позбавив відповідача можливості подати відзив на позовну заяву. Вважає, що строк на подання відзиву пропущено з поважних причин внаслідок того, що відповідач не отримала копію позовної заяви з додатками. Крім того, зазначає, що відсутні письмові відомості для надання письмового відзиву, у зв'язку із чим вона звернулася до суду з письмовим клопотанням про витребування письмових доказів по справі, після чого буде подано письмовий відзив на позовну заяву.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідачка за місцем проживання та місцем реєстрації поштову кореспонденцію не отримує, у суді з матеріалами справи не ознайомлюється, з 12.02.2025 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». При цьому, оскільки інтереси відповідачки у суді представляє адвокат Судаков В.В., повноваження якого не обмежені, та який, в свою чергу, отримав в електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», а також безпосередньо у суді копії позовної заяви, уточненої позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, судові повістки, тому його дії (з отримання копії позовної заяви, уточненої позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі та інших процесуальних документів) створюють юридичні наслідки для особи, яку він представляє і від імені якої він діє, тобто, зазначені документи вважаються врученими відповідачу ОСОБА_2 . У своїх заявах, відповідач зазначала, що їй стало відомо про розгляд справи судом 10.09.2024, проте у період з 10.09.2024 по 03.12.2024 відповідач та її представник не вживали заходів для отримання позовної заяви та ознайомлення з матеріалами справи, з 03.12.2024 до 23.04.2025 відповідач та її представник правом на подання відзиву не скористались, доказів існування непереборних об'єктивних перешкод у поданні відзиву на позовну заяву суду не надали, у зв'язку з неявкою відповідача, представника відповідача або за їх клопотанням розгляд справи відкладався неодноразово (у справі було призначено 8 засідань). Окрім того, в порушення вимог ч. 4 ст. 127 ЦПК України відповідачем одночасно із поданням заяви про поновлення строку не вчинено саму процесуальну дію не подано відзив на позовну заяву.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на квітень 2025 року матеріали справи не містять письмових відомостей про вручення їй - відповідачці по справі копії позовної заяви ОСОБА_1 взагалі. З цього приводу вона неодноразово зверталася до суду з письмовими заявами про отримання позову ОСОБА_1 . В підготовчому судовому засіданні 19.12.2024 відповідачка просила суд вручити їй копію позовної заяви, однак суд категорично відмовився вручати їй копію позовної заяви із додатками. У її відсутність суд закрив підготовче судове засідання і позбавив її права на подання письмового відзиву, зустрічного позову, на подання клопотань про витребування письмових доказів по справі. Зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не вірно вказано номер її мобільного телефону у позовній заяві, тому з цих причин позов на її адресу не надходив. Позивачем також не виконані вимоги ухвали суду від 13.08.2024, якою його було зобов'язано направити їй, як відповідачу по справі, примірник нової редакції позовної заяви та надати суду докази такого направлення.
Позиція позивача в суді апеляційної інстанції
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Явка сторін в суді апеляційної інстанції
В судове засідання, призначене на 08.05.2025 з'явилися: адвокат Судаков В.В.
ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
В провадженні Приморського районного суду м.Одеси на розгляді перебуває цивільна справа №522/11663/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою суду від 13.08.2024 було відкрито провадження у справі та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. В ухвалі вказано, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогами ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копії ухвали про відкриття провадження у справі та повістки про виклик до суду засобами поштового зв'язку були направлені позивачу та відповідачу. Разом з ухвалою про відкриття провадження у справі та повісткою відповідачу також була направлена копія позовної заяви.
Судова повістка про виклик до суду на 11.09.2024 на 11:30 також була направлена учасникам справи повідомленням у додаток «Viber». Згідно довідки, наявної у матеріалах справи, судова повістка, направлена повідомленням у додаток «Viber», була доставлена відповідачу 22.08.2024 о 13:49:31 на номер телефону, зазначений у позовній заяві. Цей же номер телефону зазначений представником відповідача у заяві про відвід, як засіб зв'язку з ОСОБА_2 .
10.09.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява ОСОБА_2 про надання копії позовної заяви з додатками для ознайомлення та відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 11.09.2024.
Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу зареєстрованого місця проживання відповідач та на адресу фактичного місця проживання відповідача, яку відповідач та її представник зазначають у поданих до суду заявах. Поштові відправлення повернулись до суду не врученими 20.09.2024, 08.10.2024, 24.10.2024 з відмітками про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач, попри подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, відповідним правом не скористався, з матеріалами справи безпосередньо у суді не ознайомився.
У зв'язку з неотримання відповідачем та його представником позовної заяви з додатками, а також неявкою відповідача та його представника до суду, не використання права на ознайомлення з матеріалами справи, позовна заява з додатками, заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками, позовна заява (уточнена) надіслані до електронного кабінету представника відповідача адвоката Судакова В.В. у підсистемі «Електронний суд». Документи доставлено до його електронного кабінету 03.12.2024.
Також 06.12.2024 безпосередньо у суді представник відповідача адвокат Судаков В.В. отримав паперові копії позовної заяви, уточненої позовної заяви та повістки, про що свідчить його власноручний підпис на відповідному супровідному листі.
Відповідач ОСОБА_2 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС з 12.02.2025.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Так, відповідно до п. 4, 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно ч.1-2 ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ч. 4 ст. 127 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7-8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що станом на квітень 2025 року матеріали справи не містять письмових відомостей про вручення їй - відповідачці по справі копії позовної заяви ОСОБА_1 взагалі. З цього приводу вона неодноразово зверталася до суду з письмовими заявами про отримання позову ОСОБА_1 . В підготовчому судовому засіданні 19.12.2024 відповідачка просила суд вручити їй копію позовної заяви, однак суд категорично відмовився вручати їй копію позовної заяви із додатками.
Проте з наданих до апеляційного суду матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою неодноразово направлялись на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача та на адресу фактичного місця проживання відповідача, яку відповідач та її представник також зазначали у поданих до суду заявах. Проте поштові відправлення поверталися до суду не врученими 08.10.2024 (а.с. 115-116), 24.10.2024 (а.с. 135-136) з відмітками про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
З наявної у матеріалах справи телефонограми секретаря судового засідання від 10.10.2024 вбачається, що відповідачку ОСОБА_2 повідомлено про те, зо позовна заява була повторно відправлена на її поштову адресу та роз'яснено її право на ознайомлення з матеріалами справи в приміщені суду (а.с. 124).
Також судом встановлено, що інтереси відповідачки ОСОБА_2 в суді представляє адвокат Судаков В.В.
У зв'язку з неотримання відповідачем позовної заяви з додатками, а також неявкою відповідача до суду, позовна заява з додатками, заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками, позовна заява (уточнена) були надіслані до електронного кабінету представника відповідача - адвоката Судакова В.В. у підсистемі «Електронний суд». Документи доставлено до його електронного кабінету 03.12.2024.
При цьому, 06.12.2024 безпосередньо у суді, представник відповідача - адвокат Судаков В.В. отримав паперові копії позовної заяви, уточненої позовної заяви та повістки, про що свідчить його власноручний підпис на відповідному супровідному листі (а.с. 145).
Колегія суддів вважає обґрунтованими посилання суду на постанову Верховного Суду Великої Палати від 11 липня 2024 року у справі № 9901/236/21 (провадження № 11-102заі24), відповідно до якої: «Участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов'язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії / рішення / позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, і остання має теж це розуміти.
Водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави».
У постанові від 28.01.2025 у справі № 756/1579/24 Верховний Суд зазначив: «Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що учасник справи, який бере в ній участь через представника, а саме адвоката, вважається таким, що отримав копію судового рішення, за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, якщо представнику доставлено такий процесуальний документ до електронного кабінету».
У своїх заявах, адресованих суду відповідач зазначив, що їй стало відомо про розгляд справи судом 10.09.2024. Проте у період з 10.09.2024 по 03.12.2024 відповідач та її представник не вживали заходів для отримання позовної заяви та ознайомлення з матеріалами справи, з 03.12.2024 до 23.04.2025 відповідач та її представник правом на подання відзиву не скористались, доказів існування непереборних об'єктивних перешкод у поданні відзиву на позовну заяву суду не надали, у зв'язку з неявкою відповідача, представника відповідача або за їх клопотанням розгляд справи відкладався неодноразово (у справі було призначено 8 засідань).
Відповідач, попри подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, відповідним правом не скористався, з матеріалами справи безпосередньо у суді не ознайомився.
Крім того, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС з 12.02.2025.
Безпідставними є і доводи скарги про те, що позивачем також не виконані вимоги ухвали суду від 13.08.2024, якою його було зобов'язано направити їй, як відповідачу по справі, примірник нової редакції позовної заяви та надати суду докази такого направлення, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній на підтвердження виконання вимог ухвали суду надав відповідні докази (а.с. 129, 130-132).
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).
Як встановлено судом, відповідачем одночасно із поданням заяви про поновлення пропущеного строку не вчинено саму процесуальну дію - не подано відзив на позовну заяву.
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками районного суду про те, що заява відповідача немістить будь-яких аргументів та доказів наявності поважних причин пропуску строку на подання відзиву з 03.12.2024 і до моменту подання заяви про поновлення строку 23.04.2025.
Заявлене відповідачем клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позову заяву не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк.
Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод у відповідача щодо своєчасного подання відзиву на позовну заяву, тобто час такого подання залежав виключно від його волевиявлення.
Таким чином, відповідачем не спростовано того, що існувала можливість подати відповідний відзив на позовну заяву у строк, встановлений для подання відзиву.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Установивши, що ОСОБА_2 пропустила строк на звернення до суду із відзивом на позовну заяву та суд не встановив поважних причин, що перешкоджали їй подати його вчасно, суд дійшов правомірного висновку про відмову у поновленні строку на подачу відзиву на позовну заяву.
Крім того, слід зазначити, що відповідач не позбавлений можливості викласти свої заперечення проти позову у інший передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 у суду апеляційної інстанції відсутні.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 08.05.2025
Головуючий
Судді: