Номер провадження: 22-ц/813/619/25
Справа № 495/8627/22
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Карташов О. Ю.
20.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гула Андрій Сергійович
на рішення Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 20 вересня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Каланжов Владислав Іванович звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (паспорт гр. України НОМЕР_2 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 25.12.1995 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (паспорт гр. України НОМЕР_4 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 09.02.1998 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 кошти набуті без достатньої правової підстави в сумі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 760 448 гривень; стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (паспорт гр. України НОМЕР_2 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 25.12.1995 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (паспорт гр. України НОМЕР_4 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 09.02.1998 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати в розмірі 7604 гривні 50 копійок.
Позов обґрунтовано тим, що 24 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , було укладено попередній договір, згідно якого сторонами, було обумовлено продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Та обов'язок укласти основний договір купівлі-продажу квартири в строк до 31.12.2018 року. В обумовлений термін договір купівлі-продажу укладено не було, з незалежних від позивачки причин, та відсутності дій відповідача щодо його укладення. Втім, на підставі попереднього договору, позивачкою було сплачено на користь відповідача особисто грошову суму у загальному розмірі 20 800,00 доларів США , що підтверджується графіком платежів. Так, згідно п. 5 попереднього договору від 24.10.2016 р.: в рахунок сплати за об'єкт нерухомості покупець ( ОСОБА_1 ) передала, а продавець ( ОСОБА_2 ) отримала 137 800 гривен, що еквівалентно 5 300,00 доларів США згідно із курсом на день сплати. Залишкова сума, що підлягала виплаті складала: 590 200 грн., що еквівалентно 22 700 доларів США. Відповідно до угоди про графік погашення виплат, позивачкою було сплачено на користь відповідачки, та її підписом підтверджено отримання коштів наступні суми: 02.11.2016 p.: 800,00 доларів США; 05.12.2016 р.: 900,00 доларів США; 04.02.2017 р.: 1 200,00 доларів США; 01.03.2017 р.: 1 000,00 доларів США; 02.04.2017 р.: 1 000,00 доларів США; 14.05.2017 р.: 500,00 доларів США; 15.07.2017 р.: 500,00 доларів США; 02.09.2017 р.: 500,00 доларів США; 03.09.2017 р.: 1 500,00 доларів США; 05.12.2017 р.: 400,00 доларів США; 26.03.2017 р.: 700,00 доларів США; 23.05.2018 р.: 500,00 доларів США; 31.05.2018 р. 500,00 доларів США; 03.10.2018 р.: 500,00 доларів США; 01.08.2018 p.: 500,00 доларів США; 13.05.2019 р.: 1000,00 доларів США; 21.11.2019 р.: 2000,00 доларів США; 18.12.2019 р.: 1000,00 доларів США; 20.01.2020 р.: 500,00 доларів США.
Загальна сума усіх виплат (за графіком платежів та із врахуванням платежу у розмірі 5300 доларів США шляхом складання усіх сум) дорівнює 20 800,00 доларів США, які позивачка сплатила відповідачці, та які вона отримала, що підтверджено відповідними підписами, як у попередньому договорі, так й у графіку виплат.
Втім, незважаючи на те, що попередній договір містив умови, що основний договір має бути укладений не пізніше 31.12.2018 року, після спливу кінцевої дати для укладання основного договору купівлі-продажу квартири, все одне приймала кошти за графіком виплат.
У вересні на адресу ОСОБА_2 позивачка направила претензію на адресу відповідачки за допомогою кур'єрської доставки та шляхом надсилання повідомлення у мобільному додатку-месенджері «VIBER», проте відповідачка ігнорує претензії, що сприймаються позивачкою як небажання повертати кошти або відчужувати за договором купівлі-продажу квартиру.
Таким чином, єдиним способом захисту своїх прав та законних інтересів є звернення до суду з даним позовом.
Щодо строку позовної давності, у позові зазначено, що згідно угоди про графік виплат, остання виплата датована 20 січня 2020 року. Оскільки усі платежі пов'язані між собою та становлять єдину суму, яка мала бути сплачена за купівлю квартири, то кінцевим строком позовної давності є 20 січня 2023 року, оскільки саме після останнього платежу позивачка відчула порушення своїх прав.
Крім того, 06 вересня 2022 року позивачкою було направлено «вимогу» (претензію) на ім'я відповідача з проханням повернути кошти або укласти договір купівлі-продажу. Ігнорування даного листа є доказом того, що відповідач надав зрозуміти, що ані повертати кошти, ані укладати будь-який правочин, предметом якого буде відчуження квартири, не бажає за потрібне, що усвідомлюється позивачкою як порушення її прав щодо повернення коштів чи отримання квартири.
В такому випадку строк позовної давності закінчується 06 вересня 2025 року. Оскільки станом на подання позову офіційний курс НБУ становив за 1 долар Сполучених Штатів Америки - 36,56 гривен, то шляхом помноження сума коштів, яка підлягає поверненню позивачу становить:20 800 * 36,56 = 760 448,00 гривень.
У зв'язку з вищезазначеним, позивачка була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року ухвалено позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Каланжов Владислав Іванович до ОСОБА_2 про стягнення коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (паспорт гр. України НОМЕР_2 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 25.12.1995 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (паспорт гр. України НОМЕР_4 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 09.02.1998 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 кошти набуті без достатньої правової підстави в сумі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 760 448 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 (паспорт гр. України НОМЕР_2 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 25.12.1995 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 (паспорт гр. України НОМЕР_4 виданий Білгород-Дністровським районним відділом управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 09.02.1998 року), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати в розмірі 7604 гривні 50 копійок.
Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем були порушені умови попереднього договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який було укладено між нею ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), та як наслідок відповідачем були набуті та зберігалися без достатньої правової підстави кошти сплачені ОСОБА_3 за придбання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Гула А.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин які мають значення для справи, не застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також на невірне встановлення дійсних правовідносин, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року, про стягнення коштів, набутих та збережених без достатньої правової підстави - скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки даний спір виник з обставин укладення сторонами попереднього договору та його подальшого виконання, що виражається у стверджуваній позивачем передачі грошових коштів особисто відповідачу, такий договір як правочин має бути ретельно досліджений за його змістом і відповідністю вимогам закону.
В частині ціни та порядку розрахунків за договором сторони домовилися про загальну вартість квартири, а також розмір авансу та подальше погашення залишку узгодженої суми з кінцевим терміном до 31 грудня 2018 року. Апелянти, особливу увагу просять звернути на зміст пункту 6 попереднього договору, згідно з яким залишок суми, що підлягає сплаті під час укладення основного договору, складає 22 700 доларів США. Наведена умова свідчить про досягнення сторонами певної домовленості щодо моменту сплати залишку обумовленої ними суми. Останній, відповідно до попереднього договору, збігається у часі з моментом укладення самого основного договору. Як то прямо вбачається із змісту самого попереднього договору, останній готувався не його сторонами, а іншою особою - ФОП ОСОБА_4 , який супроводжував його. Як виявилося згодом ця особа стала фігурантом у низці кримінальних проваджень, пов'язаних з незаконним заволодінням чужими коштами. У контексті цієї справи останній переконав сторони, що відповідно до пункту 6 укладеного ними попереднього договору кошти, які передаватиме майбутній покупець будуть накопичуватися у нього до моменту укладення основного договору для їх наступної передачі продавцю як певна гарантія належного розрахунку. Діючи із такого розуміння вищенаведеної домовленості, яка прямо випливає із буквального тлумачення змісту пункту 6 укладеного попереднього договору, відповідач інколи розписувалася в графіку платежів, підтверджуючи цим свою обізнаність про передачу майбутнім покупцем певної частини суми на зберігання ФОП ОСОБА_4 . Той факт, що залишок суми позивач передавала не безпосередньо відповідачу, а ФОП ОСОБА_4 підтверджується також й тим, що графік платежів містить щонайменше шість випадків, коли передача певних сум відбувалася за відсутності відповідача та її підпису у цьому графіку. В них свої підписи залишали лише позивач та ФОП ОСОБА_4 . Мова йде про наступні платежі: 03 вересня 2017 року на суму 1500 доларів США; 05 грудня 2017 року на суму 400 доларів США; 26 березня 2018 року на суму 700 доларів США; 18 грудня 2019 року на суму 1000 доларів США; 20 грудня 2019 року на суму 500 доларів США; 20 січня 2020 року на суму 500 доларів США. Відтак, на думку апелянта попередній договір, укладений сторонами в цій справі, через недотримання ними вимог, щодо його нотаріального посвідчення є нікчемним. З огляду на вказане вище у сукупності, та враховуючи, що додаткова угода від 29 червня 2017 року укладена в простій письмовій формі, а тому є нікчемною і не може створювати передбачених в ній зобов'язань щодо укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у майбутньому.
На думку апелянта, в обставинах цієї справи вимоги позивача мають розглядатися з обов'язковим урахуванням нікчемності правочину, на який він посилається, а також відповідних наслідків, що пов'язані з цим. Оскільки цивільно-правове зобов'язання з такого правочину не виникло, тому при вирішенні питання про застосування позовної давності не можна посилатися на момент у часі щодо останньої події, безпідставно пов'язуючи її з усіма попередніми подіями як єдине ціле. Відтак з огляду на множинність таких подій з правової точки зору, строки позовної давності щодо кожної з них мають обчислюватися окремо. При розгляді даного питання необхідно прийняти до уваги положення чинного законодавства в частині регулювання позовної давності, зокрема, продовження строків позовної давності під час оголошення в Україні 12 березня 2020 року «ковідного» карантину.
Крім того, в скарзі наголошується, що відповідач намагалася мирно вирішити виниклий спір, виходячи із справедливої позиції рівного сприйняття обох сторін як потерпілих, адже позивача передавала кошти не відповідачу, тому й втратила їх, а відповідач у свою чергу, також не дочекалася їх отримання. Втім, на пропозицію відповідача поділити між собою спільні збитки, прийнявши їх на себе та сплатити хоча б ту частину коштів, яка була не сплачена позивачем за попереднім договором (28000 - 20800 = 7200 доларів США), остання категорично відмовилася. Таке нечесне намагання позивача викривити дійсні обставини, поклавши всю провину за втрату коштів тільки на відповідача, попри те, що вона безкоштовно проживає у квартирі останньої більш як шість років, стали підставою для рішення відповідача подарувати цю квартиру своїй доньці. Звісно це тлумачиться позивачем на свою користь, як намір уникнути відповідальність. Проте, якби це дійсно було так, квартира була б відчужена ще восени минулого року, коли тільки було подано позов до суду:
Підсумовуючи викладене в скарзі зазначено, що під час апеляційного перегляду необхідно встановити описані у цій скарзі обставини, а саме - відсутність отримання спірних коштів відповідачем, відсутність підписів відповідача у доданому до попереднього договору графіку, а також дослідити наявні у справі докази на предмет встановлення нікчемності попереднього договору, визначитись із поширенням правил застосування позовної давності на спірні правовідносини та надати належну оцінку всім вимогам позивача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В порядку п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. надав письмові пояснення, з яких вбачається, що на думку позивача, відповідач діє незаконно, щодо неповернення грошових коштів. Позиція відповідачки, що вона не отримувала безпосередньо кошти від позивачки, є хибною та не підтверджується належними доказами. Крім того сторона позивача вважає, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності у зазначеній справі, а також не має підстав для визнання нікчемності та (або) недійсності правочину.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник скаржника ОСОБА_2 адвокат Гула А.С. доводи скарги підтримав, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , було укладено попередній договір, згідно якого сторонами, було обумовлено продаж квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Також сторони зобов'язались укласти основний договір купівлі-продажу квартири в строк до 31.12.2018 року.
В обумовлений термін договір купівлі-продажу укладено не було, з незалежних від позивачки причин, та відсутності дій відповідача щодо його укладення.
Втім, на підставі попереднього договору, ОСОБА_1 було сплачено на користь ОСОБА_2 особисто грошову суму у загальному розмірі 20 800,00 доларів США , що підтверджується графіком платежів.
Так, згідно п. 5 попереднього договору від 24.10.2016 р.: в рахунок сплати за об'єкт нерухомості покупець ( ОСОБА_1 ) передала, а продавець ( ОСОБА_2 ) отримала 137 800 гривен, що еквівалентно 5 300,00 доларів США згідно із курсом на день сплати.
Залишкова сума, що підлягала виплаті складала: 590 200 грн., що еквівалентно 22 700 доларів США. Відповідно до угоди про графік погашення виплат, позивачкою було сплачено на користь відповідачки, та її підписом підтверджено отримання коштів наступні суми: 02.11.2016 p.: 800,00 доларів США; 05.12.2016 р.: 900,00 доларів США; 04.02.2017 р.: 1 200,00 доларів США; 01.03.2017 р.: 1 000,00 доларів США; 02.04.2017 р.: 1 000,00 доларів США; 14.05.2017 р.: 500,00 доларів США; 15.07.2017 р.: 500,00 доларів США; 02.09.2017 р.: 500,00 доларів США; 03.09.2017 р.: 1 500,00 доларів США; 05.12.2017 р.: 400,00 доларів США; 26.03.2017 р.: 700,00 доларів США; 23.05.2018 р.: 500,00 доларів США; 31.05.2018 р. 500,00 доларів США; 03.10.2018 р.: 500,00 доларів США; 01.08.2018 p.: 500,00 доларів США; 13.05.2019 р.: 1000,00 доларів США; 21.11.2019 р.: 2000,00 доларів США; 18.12.2019 р.: 1000,00 доларів США; 20.01.2020 р.: 500,00 доларів США.
Загальна сума усіх виплат (за графіком платежів та із врахуванням платежу у розмірі 5300 доларів США шляхом складання усіх сум) дорівнюється 20 800,00 доларів США, які позивачка сплатила відповідачці, та які вона отримала, що підтверджено відповідними підписами, як у попередньому договорі, так й у графіку виплат.
Втім, незважаючи на те, що попередній договір містив умови, що основний договір має бути укладений не пізніше 31.12.2018 року, після спливу кінцевої дати для укладання основного договору купівлі-продажу квартири, все одне приймала кошти за графіком виплат.
З матеріалів справи вбачається, що в вересні на адресу ОСОБА_2 позивачка направила претензію на адресу відповідачки за допомогою кур'єрської доставки та шляхом надсилання повідомлення у мобільному додатку-месенджері «VIBER», проте відповідачка ігнорує претензії, що сприймаються позивачкою як небажання повертати кошти або відчужувати за договором купівлі-продажу квартиру.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. 1212 ЦК України прийшов правильного висновку, що відповідачем були порушені умови попереднього договору купівлі - продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , який було укладено між нею ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем), і як наслідок відповідачем були набуті та зберігалися без достатньої правової підстави кошти сплачені ОСОБА_1 за придбання вищезазначеної квартири. Також суд зробив висновок про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, а тому позовні вимоги, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (зобов'язання із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
З урахуванням того, що зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів, для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19, від 26 травня 2021 року у справі № 202/7994/17-ц (провадження № 61-975св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 636/951/17 (провадження № 61-18700св21), від 10 квітня 2024 року у справі № 183/5849/23 (провадження № 61-18393св23).
Також, висновки щодо застосування норми 1212 ЦК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц.
Обґрунтовуючи позовні вимог позивач посилалася на те, що між сторонами укладено попередній договір згідно якого сторонами, було обумовлено продаж квартири, за яку внесено оплату, як за попереднім договором так і за угодою про графік погашення виплат, загальна сума усіх виплат які позивачка сплатила відповідачці дорівнюється 20 800 доларів США, зазначене підтверджується відповідними підписами, як у попередньому договорі, так й у графіку виплат, а тому набута відповідачем за відсутності для цього достатніх правових підстав вказана сума підлягає стягненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Як встановлено із матеріалів справи, уклавши попередній договір 24 жовтня 2016 року сторони зобов'язувались укласти основний договір купівлі-продажу квартири в строк до 31.12.2018 року. Але, в обумовлений термін договір купівлі-продажу укладено не було. Втім, незважаючи на те, що попередній договір містив умови, що основний договір має бути укладений не пізніше 21.12.2018 року, після спливу кінцевої дати для укладання основного договору купівлі-продажу квартири, все одно приймались кошти за графіком виплат.
Позивачка надала суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заявлених ним вимог, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття обґрунтованого вмотивованого та справедливого рішення, яке і було ухвалене судом першої інстанції.
В супереч ст. 81 ЦПК України сторона відповідача не спростувала обставини, на які позивачка посилалася у своїй позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги, щодо застосування строків позовної давності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини які складися між сторонами склалися з попереднього договору та графіку виплат, а всі платежі пов'язані між собою та становлять єдину суму, яка мала бути сплачена за купівлю квартири, а тому кінцевим строком позовної давності є 20 січня 2023 року, тому що саме після останнього платежу позивачка дізналась про порушення своїх прав. Але, оскільки 06 вересня 2022 року позивачкою було направлено «вимогу» (претензію) на ім'я відповідача з проханням повернути кошти або укласти договір купівлі-продажу, яка була проігнорована відповідачем, то в даному випадку строк позовної давності закінчується 06 вересня 2025 року.
Твердження апелянтів, щодо нікчемності та (або) недійсності правочину не заслуговують на увагу, оскільки стороною відповідача не надано жодного доказу на визнання укладеного попереднього договору недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі та довільного трактування доказів на свою користь.
При вирішенні спору, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали та обставини справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гула Андрій Сергійович, залишити без задоволення.
Рішення Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області від 20 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький