ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12291/24
провадження № 2/753/1660/25
08 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Осіпенко Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,-
Позивач ТОВ «ПУЕЦ» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ПУЕЦ» надає послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.06.2022 року.
Відповідачці ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2022 року за реєстровим №1214.
У виказаному будинку безперебійно надаються житлово-комунальні послуги, що свідчить про належне виконання позивачем умов договору.
Проте, відповідачка не виконує свої зобов'язання за договором належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно з розрахунку по квартирі, станом на 23.05.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 19.09.2022 року по 01.05.2024 року має заборгованість в розмірі 20 124,94 грн.
У зв'язку з тим, що заборгованість не сплачена, відповідачці здійснюється нарахування інфляційних витрат у розмірі 258,10 грн. та 3% річних у розмірі 182,75 грн. за період 01.01.2024 по 30.04.2024, що є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Крім того, заборгованість завдає збитків позивачу, у зв'язку з чим відповідачці здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 175,84 грн. та 3% річних 106,34 грн. за період з 10.07.2020 року по 31.05.2024 року, що і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами (а.с. 35).
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позову з додатками двічі надсилалась на адресу відповідачки за місцем її реєстрації, проте конверт з вкладенням повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 39).
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідачка не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не надходило.
Суд, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи позивача, викладені у письмових заявах, дійшов до наступного висновку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» є виконавцем послуг з утримання будинків за адресою: АДРЕСА_1 .
Будинок обслуговує ТОВ «Перший український експертний центр» на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.06.2022 року, укладеного між ТОВ «Перший український експертний центр» та співвласниками багатоквартирного будинку в особі голови правління ОСББ «Ревуцького 40 Б» Імаїлова Сергія Фатуловича (а.с. 12-16).
У відповідності до п. 1 договору, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком станом на 01.01.2022 року становила 12,80 грн., станом на 01.06.2023 року - 14,67 грн., станом на 01.01.2024 року - 15,29 грн. (а.с. 18-25).
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Приходько Л.М. за реєстровим №1214, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №382368169 від 11.06.2024 року (а.с. 8).
Судом також встановлено, що у період із 19.09.2022 року по 01.05.2024 відповідачка отримувала житлово-комунальні послуги, які надаються позивачем, не відмовлялась від їх отримання, отримувала рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості.
Згідно з розрахунку заборгованості по квартирі, який перевірений судом, станом на 23.05.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 19.09.2022 по 01.05.2024 має заборгованість в розмірі 20 124,94 грн. (а.с. 9-10).
Згідно з розрахунку інфляційних витрат та 3% річних, який перевірений судом, відповідачці нараховано інфляційних витрат у розмірі 258,10 грн. та 3% річних у розмірі 182,75 грн. за період 01.01.2024 по 30.04.2024 (а.с. 11).
Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачкою суду не надано.
Згідно статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренд) квартири, комунальні та інші послуги».
Пунктом 3 п.п.5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України, власники квартири зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Стаття 526 ЦК України, вказує на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону від 24 червня 2004 р. № 1875-1V «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. З ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов'язок, а не право сторін. Відповідно, відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надані житлово-комунальні послуги.
Оцінивши наданий позивачем розрахунок боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначену суму і вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 20 124,94 грн. у відповідності до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 9-10).
Стосовно позовних вимог про стягнення 3 % річних від простроченої суми боргу та суму індексу інфляції, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить у розділ І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються в тому числі на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З огляду на те, що відповідачка порушила грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
А відтак, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача суму інфляційних витрат у розмірі 258,10 грн. та 3% річних у розмірі 182,75 грн. за період 01.01.2024 по 30.04.2024, у відповідності до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі даного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №688 від 29.05.2024 року (а.с. 7).
Такий чином, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідачки на корить позивача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати понесені ним на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надає до суду: договір про надання правової допомоги від 01.04.2024 року (а.с. 30), акт приймання-передачі наданих послуг від 18.06.2024 року на суму 5 000,00 грн. (а.с. 26).
Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Від відповідачки не надходило заяв про не співмірність витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 64, 66, 67, 179, 191 ЖК України, ст.ст. 10,11,76, 81, 263,264,265,280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.07.2021 року по 23.05.2024 року у розмірі 20 124,94 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 258,10 грн., 3% річних у розмірі 182,75 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., а всього у розмірі 28 593 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три) гривні 79 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 14/55, оф.1004.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 08.05.2025 року.
Суддя: Осіпенко Л.М.