Справа № 523/21625/21
Провадження №2-п/523/68/25
"05" травня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши в м. Одесі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сімоненка Р.О. про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, в якій просив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за Кредитним договором № CL-134744 від 17.09.2018 у розмірі згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № CL-134744 від 17.09.2018 р - 101 993,85 грн., що складається з: 85796,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 16197,45 грн. заборгованість за відсотками; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» суму сплаченого судового збору в сумі 2 270,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10% від ціни позову, а саме 10 199,38грн.
Заочним рішенням від 17 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Сімоненко Р.О. 28 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку звернувся до Суворовського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд заочного рішення, по суті виклавши обставини для перегляду заочного рішення. В поданій заяві просить скасувати заочне рішення, поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що про наявність рішення йому стало відомо 21.02.2025 року, яке він отримав 21.02.2025 року. Також зазначає, що 24.03.2025 року його представником було подано апеляційну скаргу на заочне рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.04.2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику з мотивів порушення порядку оскарження заочного рішення, копію якої отримано ними 18.04.2025 року.
Суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст.14,33 ЦПК України.
Дослідивши подану заяву, надані в її обгрунтування докази, матеріали справи, вивчивши підстави порушеного клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження заочного рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, та наявність підстав для залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Законодавець встановив обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
У контексті даної справи, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У даному випадку, заявник ОСОБА_1 зазначає, що повний текст заочного рішення він отримав 21 лютого 2025 року, що також підтверджується записом та його підписом в заяві від 21.02.2025 року про видачу судового рішення.
Разом із тим, представником заявника - адвокатом Сімоненко Р.А. 24.03.2025 року було подано до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення від 17.10.2024 року, а не заяву про перегляд рішення суду, в порядку ст. 284 ЦПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.04.2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику з мотивів порушення порядку оскарження заочного рішення.
Заяву про перегляд заочного рішення та клопотання про поновлення процесуального строку подано до суду, згідно штампу відправки поштової кореспонденції, 28.04.2025 року, тобто з пропуском строку для подачі відповідної заяви більше ніж на місяць. Причиною поважності пропуску процесуального строку, заявник зазначає його звернення до Одеського апеляційного суду із апеляційною скаргою, та отримання ним ухвали про повернення апеляційної скарги 18.04.2025 року, а також періодичне його перебування за межами м.Одеси та Одеської області, яке пов'язане із службовими обов'язками.
Однак, суд зазначає, що подання відповідачем всупереч визначеному законом процесуального порядку апеляційної скарги на заочне рішення до суду апеляційної інстанції, а не заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції, після отримання його копії, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви.
Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - «незнання закону не є виправданням ні для кого») - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.
Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі 756/11081/20, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
До такого висновку суд дійшов також у зв'язки із тим, що відповідач ОСОБА_1 уклав договір на представництво своїх інтересів із адвокатом Сімоненко Р.О., який будучи професійним адвокатом добре знає вимоги чинного законодавства України, у тому числі в частині порядку оскарження заочного рішення суду, також перебування ОСОБА_1 за межами міста Одеси не свторювало перешкод для дотримання адвокатом Сімоненко Р.О. норм чинного законодавства, у тому числі в частині звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк.
Також, резолютивною частиною заочного рішення від 17 жовтня 2024 року, суд відповідачам роз'яснив строк та порядок подання заяви про його перегляд.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.
З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення.
Прийшовши до висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без розгляду, суд також враховує, що ОСОБА_1 , як і його представник - адвокат Сімоненко Р.О., були достеменно обізнані про існування судового провадження у справі, позовна заява перебувала у провадженні суду майже три роки, за цей час адвокат Сімоненко Р.О. подавав до суду не лише заяви про відкладення розгляду справи, а і заяву про витребування доказів, яка була задоволена судом, однак в судові засідання за судовими викликами у подальшому так і не з'являлися ні ОСОБА_1 , ні його адвокат Сімоненко Р.О.
Суд констатує, що про дату судового засідання, на якому було ухвалено заочне рішення суду - 17.10.2024 року відповідач ОСОБА_1 також був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що важається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23). Додатково, суд направляв повідомлення про розгляд справи на його номер телефону, яке він отримав, що підтверджується довідкою про доставку. Одночасно, про дату розгляду справи був повідомлений представник ОСОБА_2 - адвокат Сімоненко Р.А., що також підтверджується довідкою про доставку повідомлення на номер його телефону, про що він просив окремо поданою до суду заявою.
На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 та адвокату Сімоненко Р.А. звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Сімоненко Р.О. в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2024 року.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сімоненка Р.О. про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено та підписано 05.05.2025р.
Суддя: К.О. Далеко