Справа № 152/303/25
2/152/290/25
іменем України
08 травня 2025 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Войнаровського І.В.,
за участі:
секретаря - Дроган Н.Л.,
представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дяченко Діана Вікторівна до ОСОБА_2 про визнання батьківства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ; Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
28 лютого 2025 року адвокат Дяченко Д.В., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , про визнання батьківства.
Зазначила, що 22 січня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. В подальшому, шлюбні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погіршилися і фактично були припинені, а рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 133/820/24 від 03 червня 2024 року шлюб було розірвано. Під час розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у березні 2024 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почалися стосунки, а з травня 2024 року вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Під час перебування у фактичних шлюбних відносинах між позивачем та ОСОБА_3 , остання завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку - ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про народження дитини, матір'ю дитини записана ОСОБА_3 , а батьком дитини записаний відповідач - ОСОБА_2 , оскільки дитина народилася до спливу десяти місяців після припинення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. Тому, під час реєстрації народження дитини було застосовано ч. 2 ст. 122 СК України, згідно якої дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Дитина народилася у період, коли ОСОБА_3 вже не проживала разом із ОСОБА_2 та не підтримувала з ним шлюбних стосунків, а була в процесі розлучення з ним. Натомість, завагітніла ОСОБА_3 , коли проживала разом з ОСОБА_1 .. Вказує, що сумніву щодо батьківства позивач не має, оскільки він проживає з ОСОБА_3 і підтримує з нею шлюбні стосунки. Позивач зазначає, що він є справжнім батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і саме тому він бажає бути записаний батьком дитини в документах про її народження. 07 лютого 2025 року відповідачем та ОСОБА_3 було зроблено спільну заяву колишнього подружжя про невизнання колишнього чоловіка батьком дитини, засвідчену приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Свідерською О.В., наступного змісту: «Я, ОСОБА_2 , не визнаю себе батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 моєю колишньою дружиною ОСОБА_3 . Я, ОСОБА_3 , підтверджую, що мій колишній чоловік ОСОБА_2 , не є батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 мною дитини». Тому, вважає, що відповідач підтвердив, що він не є біологічним батьком новонародженої дитини. 17 лютого 2025 року позивачем було зроблено заяву про визнання батьківства, засвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Манохіною Г.О., в якій зазначив наступне: «Я, ОСОБА_1 , визнаю себе батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 , про що 22 січня 2025 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 84». 17 лютого 2025 року заяву про визнання позивача батьком дитини було зроблено ОСОБА_3 , з якої вбачається наступне: «Я, ОСОБА_3 , визнаю ОСОБА_1 батьком моєї дитини - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 22 січня 2025 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 84». Вказує, що відповідачем була надана заява про невизнання ним батьківства ОСОБА_4 , а позивач вважає себе біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджує мати дитини - ОСОБА_3 , а тому вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Представник позивача просить: визнати ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити відомості про батька ОСОБА_2 , з актового запису № 84 від 22 січня 2025 року, складеного Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження № 84 від 22 січня 2025 року, складеного Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Дату народження їй ім'я дитини залишити без зміни. Видати нове свідоцтво про народження дитини із внесеними змінами.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року цю позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.24).
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.64).
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися. 08 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу, судове засідання, яке призначене на 08 травня 2025 року без участі позивача. Позивач підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити (а.с.75).
Відповідач в судове засідання не з'явився. 08 травня 2025 року подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю та безумовно (а.с.77).
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася. Поштова кореспонденція, яка направлялася судом за вказаною у позовній заяві адресою, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.67). При цьому, 24 березня 2025 року надійшла до суду заява, в якій вона просить розглядати справу та судове засідання призначене на 10 квітня 2025 року без її участі. Позовну заяву підтримує, просить задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.34-35).
Представник третьої особи - Святошинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання (а.с.70).
Заслухавши учасників процесу, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
22 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_9 уклали шлюб, який зареєстрували у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції, актовий запис №13. Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2024 року у справі 133/820/24, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується актовий записом із застосунку «Дія» (а.с.12).
Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві. Батьком вказаний ОСОБА_2 , а матір'ю ОСОБА_3 (а.с.13).
ОСОБА_1 визнав себе батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 , що підтверджується копією нотаріально засвідченої заяви про визнання батьківства від 17 лютого 2025 року (а.с.14).
ОСОБА_3 визнала ОСОБА_1 батьком її дитини - ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією нотаріально засвідченої заяви про визнання батьківства від 17 лютого 2025 року (а.с.15).
Згідно з копією спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини від 07 лютого 2025 року, ОСОБА_2 не визнає себе батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружиною (колишньою дружиною) ОСОБА_3 . ОСОБА_3 підтверджує, що її чоловік (колишній чоловік) ОСОБА_2 не є батьком народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 нею дитини (а.с.16).
Судом установлено, що на момент зачаття дитини, впродовж періоду вагітності, під час та після народження дитини ОСОБА_3 перебувала у стосунках з ОСОБА_1 ..
За змістом статті 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Згідно з абзацом другим ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
За приписами ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно з п. 6.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»). Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, викладені в позові обставини підтверджуються наданими суду доказами, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про повне задоволення позову.
Керуючись статтями 128, 129, 134 СК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дяченко Діана Вікторівна до ОСОБА_2 про визнання батьківства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ; Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Очеретяне Кагарлицького району Київської області, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Виключити відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, з актового запису № 84 від 22 січня 2025 року, складеного Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису про народження № 84 від 22 січня 2025 року, складеного Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Очеретяне Кагарлицького району Київської області, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Дату народження та ім'я дитини залишити без зміни.
Видати нове свідоцтво про народження дитини із внесеними змінами.
Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.В. Войнаровський