Справа № 146/403/25
"07" травня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
вимоги позивача: про визнання права власності в порядку спадкування
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
03 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Даний позов обґрунтовано наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
27 квітня 2016 року ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого позивачу та його брату було заповідане вищевказане спадкове майно.
ОСОБА_2 від спадщини відмовився на його користь.
Після смерті матері будинок успадкував його батько ОСОБА_4 , який на день смерті матері проживав у спадковому будинку, але своє право на спадковий будинок не оформив і ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Після смерті батьків позивач спадщину фактично прийняв, так як розпорядився спадковим будинком і всім майном.
Також позивач зазначає, що подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.
17 квітня 2025 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позову, згідно якої просив визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що в позові допущено помилку в частині адреси спадкового будинку.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 04 березня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 27 березня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 квітня 2025 року підготовче засідання у справі відкладено на 07 травня 2025 року.
Доводи учасників справи.
В судове засіданні позивачка ОСОБА_1 не з'явився, однак, представник позивача, адвокат Щетніцький В.С. подав до суду заяву, згідно якої справу просить розглянути без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак направив заяву, в якій зазначив, що від спадщини відмовляється на користь позивача.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, розглянувши заяви сторін, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Томашпіль, Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 .
До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.
Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом-у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Томашпільської селищної ради № 283 від 09.09.2024 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_2 , залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_4 , який на час відкриття спадщини постійно проживав разом з нею. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті спадкоємцем зазначеного майна залишився син ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .
Отже, ОСОБА_4 є спадкоємцем на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , який спадщину фактично прийняв.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт.Томашпіль, Тульчинського району Вінницької області.
Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження останнього.
Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Іськової Н.М. від 10.07.2024 року № 65/02-14 на заяву ОСОБА_1 , останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 так як ним не оформлено право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 .
Згідно копії заповіту від 27 квітня 2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 478 ОСОБА_3 , усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом заповіла в рівних частках сину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 та сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, в якому зокрема роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1995 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Згідно копії договору купівлі - продажу будинку від 13 серпня 1980 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 цілий будинок з відповідними надвірними в АДРЕСА_2 .
Згідно довідки Могилів-Подільського МБТІ №457 від 28.10.2024, житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_6 Назва вулиці та нумерація будинку змінилась з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_2
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.
Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.
Згідно інформаційної довідки № 78267612 від 09.09.2024 після смерті ОСОБА_3 спадкової справи не заведено.
Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Іськової Н.М. від 28.04.2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_4 заведена за заявою ОСОБА_1 , позивача по справі.
Висновки суду за результатом розгляду справи.
Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За наведених обставин, враховуючи, що позивачем доведено, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_4 і спадщину прийняв у передбачений законом термін, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_7 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_7 може бути визнано в порядку спадкування право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , що складається із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1240 грн (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 620 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 50% суми сплаченого за квитанцією №1 від 07.11.2024 року судового збору, а саме в сумі 620 грн (шістсот двадцять гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 08.09.2011 Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНКОПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Суддя: О. В. Пилипчук