Справа № 144/445/25
Провадження № 2-а/144/6/25
"07" травня 2025 р.
Теплицький районний суд Вінницької області в складі :
головуючої судді Магдяк Н. І.,
за участю секретаря судових засідань Дудник С.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теплик адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить поновити пропущений строк на подання позову, скасувати постанову №365 від 05.12.2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В позовній заяві вказує, що 18 березня 2025 року він отримав постанову про арешт коштів боржника від 18 березня 2025 ВП №77541082, винесену головним державним виконавцем Бершадського ВДВС у Гайсинському районі Аліною Максютою. Він звернувся до виконавця та отримав копію постанови в справі про адміністративне правопорушення №365 від 05.12.2024 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка йому не вручалася ні під розписку, ні іншими засобами, тому просить поновити строк на її оскарження.
Вказує, що 24.10.2024 року йому було вручено повістку №9131, в якій зазначено, що його викликають на 16 годину 00 хвилин 26 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 для проходження військово-лікарської комісії.
26.10.2024 року о 13 годині 59 хвилин ОСОБА_1 було здійснено виклик екстренної медичної служби через погіршення стану здоров'я та його було госпіталізовано в АДРЕСА_2 . Після стабілізації стану його організму працівниками екстренної медичної допомоги близько 21 години того ж дня він провернувся додому. 28.10.2024 року в понеділок ОСОБА_1 звернувся до КНП “Теплицька МЛ» і з 8 години почав проходити стаціонарне лікування у вказаному медичному закладі, що виключило його можливість безпосередньо особисто повідомити посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неявки 26.10.2024 року відповідно до повістки №9131. В позовній заяві зазначає, що 26.10.2024 року та 28.10.2024 року в телефонному режимі повідомив посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неявки, та зобов'язався на протязі 3-х днів після виписки із стаціонарного лікування з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки із стаціонарного лікування він був виписаний лише 19.11.2024 року, тому на протязі 3-х днів, а саме 22.11.2024 року, він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і особисто повідомив про причини неявки, надавши при цьому документи, що підтверджують поважність не прибуття по повістці.
Проте, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 на його пояснення та надані документи не звернули уваги, і зразу ж склали протокол № 365 від 22.11.2024 року про адміністративне правопорушення, на підставі чого винесена постанова про адміністративне правопорушення, яку вважає незаконною, просить її скасувати, поновивши строк на її оскарження.
Ухвалою судді Теплицького районного суду Вінницької області від 28 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив, в якому просять позовну заяву залишити без задоволення. У відзиві прізвище позивача зазначене ОСОБА_3 , проте зі змісту слідує, що зазначені у відзиві заперечення стосуються особи ОСОБА_1 . Зокрема вказується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. На нього, як на військовозобов'язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» в частині, що включає обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, яка була йому видана на 16 годину 26.10.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК. ОСОБА_1 в позовній заяві вказує на те, що 26.10.2024 року о 13:59 хв стан здоров'я погіршився та було здійснено виклик на виїзд бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги Філії КНП «Територіальне медичне об'єднання «Вінницький обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» «Гайсинська станція екстреної медичної допомоги», для надання допомоги, та госпіталізовано. 26.10.2024 року о 21:00 годині його виписали з лікарні. 28.10.2024 року звернувся до КНП «Теплицька МЛ», тому не прибув по повістці.
Звертають увагу суду, що позивачем долучено відповідь КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» на адвокатський запит від 20.03.2025 №08/456, яка підтверджує лише факт звернення позивача про отримання медичної допомоги, однак не може свідчити саме про хворобу позивача, яка позбавила його можливості особисто прибути у визначені повісткою пункт і строк. Позивач направив запит для підтвердженння свого виклику про виїзд бригади екстренної швидкої допомоги у зв'язку з погіршенням стану здоров'я лише 20.03.2025 року.
Згідно наданих медичних документів, а саме, з виписки №3703 медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого період непрацездатності з 28.10.2024 року по 19.11.2024 року. В повістці зазначено прибуття на 26.10.2024 року, згідно розписки про отримання повістки, громадянин ОСОБА_4 отримав повістку 24.10.2024 року, і тому у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Проте, ОСОБА_1 , проігнорував свій обов'язок у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Перебування на стаціонарному лікуванні з 28.10.2024 року згідно виписки №3703, яку надав позивач лише 22.11.2024 року під час складання протоколу, а обов'язок прибути по повістці був 26.10.2024 року. Зауважують, що повістка є лише засобом оповіщення військовозобов'язаного для його прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, при цьому, обов'язок військовозобов'язаного з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не повісткою, а Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач був оповіщений про дату, час та місце розгляду справи.
Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначається, що вказаний факт його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_6 26.10.2024 року відповідач підтверджує актами фіксування від 26.10.2024 року, від 29.10.2024 року та від 02.11.2024 року. Проте вказані акти підписані лише працівниками ТЦК без залучення незацікавлених свідків, йому на ознайомлення не надавалися, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами. 22.11.2024 року він самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 . У справі відсутні докази, які б свідчили про направлення посадовою особою повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Вважає, що запис у протоколі про адміністративне правопорушення щодо дати та місця розгляду справи не є достатнім доказом належного повідомленння особи про такий розгляд. Відповідач стверджує, що відповідь КНП "ТМО "ВОЦЕМДМК ВОР" від 20.03.2025 року №08/456 підтверджує лише факт звернення про отримання медичної допомоги, однак не може свідчити саме про хворобу, яка позбавила його можливості особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З тексту відповіді №08/456 від 20.03.2025 року, він не тільки звернувся за невідкладною медичною допомогою, а його було обстежено, встановлено попередній діагноз, надано медичну допомогу та доставлено у відділення екстренної (невідкладної) медичної допомоги КНП "Гайсинська ЦРЛ", що свідчить про об'єктивну неможливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 26.10.2024 року.
На підставі ч. 3 ст. 48 КАС України в судовому засіданні суд за згодою позивача здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем, а саме начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 замінив на ІНФОРМАЦІЯ_7 , від якого надходили відзив та заяви по справі.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити з мотивів, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив. Суду пояснив, що 24 жовтня 2024 року отримав повістку про виклик до ТЦК, проте у зазначений у сповіщенні час з'явитися не зміг, оскільки захворів та потребував лікування. Телефоном повідомляв про поважність причини неявки та особисто повідомляла центр комплектування його дружина. Сам прийшов за викликом 22 листопада 2024 року. Проте у центрі комплектування проігнорували його хвороби. Він має право на відстрочку, оскільки в нього троє дітей, яких треба утримувати, та в нього немає змоги оплатити штраф. ВЛК він пройшов за 15 хвилин, на його хвороби не зважали, рішення ВЛК він не оскаржував. Підтвердив суду, що в протоколі ним була здійснена відмітка про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, він повідомлявся про розгляд справи, але з'явитися не зміг. Він повідомляв центр комплектування, що з 22.10.2024 року в нього змінилось місце реєстрації АДРЕСА_2 , про що надано витяг. Просить визнати постанову протиправною та скасувати її.
Представниквідповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника на підставі наявних матеріалів.
Вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
У пункті 3 Положення від 23.02.2022 року №154, зокрема, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Згідно із пунктом 7 Положення від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Попри те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 , він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути належним відповідачем у спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.
На підставі ч. 3 ст. 48 КАС України в судовому засіданні суд за згодою позивача здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем, як зазначалось вище.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В протоколі №365 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вказується, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону Украни "Про військовий обов'язок та військову службу", ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ст. 17 Закону України "Про оборону України", а саме, згідно розписки про отримання повістки 24.10.2024 року отримав повістку №9131 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 16:00 год 26.10.2024 р. для проходження медичного огляду ВЛК, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістціза вх. №9126 від 26.10.2024 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу, за вх. №9214 від 29.10.2024 р. та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_9 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-у добу за вх. №9341 від 02.11.2024 р., чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП (а.с 11-12).
Примірник вказаного протоколу про адміністративне правопорушення був виданий 22.11.2024 року ОСОБА_1 , в якому повідомлялись місце, час та дата розгляду справи про адміністративне правопорушення - 05 грудня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
Громадянину ОСОБА_4 було роз'яснено положення ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі).
В графі пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу власноручно зазначено: «провину не визнаю, оскільки перебував на лікуванні».
Згідно пояснення громадянина ОСОБА_4 від 22.11.2024року за вх. 10254 зазначено: «Я, ОСОБА_4 не прибув за повісткою 26.10.2024 року через захворювання. Знаходився на стаціонарному лікуванні ». До даного пояснення ОСОБА_4 долучив: виписку №3703 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Другий примірник протоколу ОСОБА_4 отримав 22.11.2024 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу. До протоколу додано: копію паспорта громадянина України ОСОБА_4 , пояснення ОСОБА_4 , рапорт старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_9 капітана ОСОБА_5 , розписка №9131, акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вх.№9126 від 26.10.2024 року., акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3- тю добу за вх.№9214 від 29.10.2024 року, акт фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№9341 від 02.11.2024 року.
05.12.2024 року на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час, будучи належним чином повідомлений про час і дату розгляд, ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи щодо нього про адміністративне правопорушення, про що міститься відмітка в протоколі, та про що він не заперечив в судовому засіданні, тому суд не знаходиться підстав для поновлення строку на оскарження постанови.
05 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову № 365 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої визнано громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) (а.с 13-16).
Зокрема, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх. №10255 від 22.11.2024 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак на нього, як на військовозобов'язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» в частині, що включає обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України» згідно розписки про отримання повістки 24.10.2024 року отримав повістку №9131 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 16:00 год. 26.10.2024 року для проходження медичного огляду ВЛК, визначених у статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте громадянин ОСОБА_4 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці за вхідним №9126 від 26.10.2024 року, крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на третю добу за вхідним №9214 від 29.10.2024 року та в подальшому у семиденний термін не прибув до першого ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом станом на сьому добу за вхідним №9341 від 02.11.2024 року, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України с конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
ОСОБА_1 протягом трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного органу чи в будь-який інший спосіб.
За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 210-1 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, то громадянин ОСОБА_4 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 надав виписку №3703 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, і тому не прибув по повістці 26.10.2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_9 для проходження медичного огляду ВЛК, оскільки перебував га стаціонарному лікуванні в КНП «Теплицька міська лікарня» з 28.10.2024 року по 19.11.2024 року (а.с. 19).
ОСОБА_1 протягом трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення чи у будь-який інший спосіб, підтверджуючі документи про наявність поважних причин для неприбуття за викликом ОСОБА_4 , надав лише 22.11.2024 року, коли його доставили працівники поліції.
Згідно відповіді на адвокатський запит №08/456 від 20.03.2025 року Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання" "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради", згідно з медичною документацією 26.10.2024 року о 13 год. 59 хв. в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик до ОСОБА_4 , 1992 р. н., за адресою: АДРЕСА_2 , з приводу болю в животі, не пов'язаного з травмою. Після приїзду бригади екстреної медичної доппомоги на місце виклику, пацієнта було обстежено, встановлено попередній діагноз, надано медичну допомогу та доставлено у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП "Гайсинська центральна районна лікарня" (а.с 20).
Позивачем ОСОБА_1 не надано підтверджень про те, що він повідомляв в телефоннному режимі чи іншим чином про поважні причини неявки 26.10.2024 року за викликом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Постанова про адміністративне правопорушення прийнята відносно ОСОБА_1 05 грудня 2024 року, є законною, тому в позові слід відмовити.
Позивачем при зверненні до суду із вказаним позом було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, так як позовна заява не підлягає до задоволення, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 280, 283, 286, 294 КУпАП, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №365 від 05.12.2024 залишити без задоволення, а постанову без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя: