Справа № 128/5100/24
07 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Кулішко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулася до суду з позовом про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
В позовній заяві викладено наступну позицію.
12.02.2022 о 16-50 год. в с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області по вул. Грушевського сталася ДТП з участю автомобіля марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2022 (справа №127/5603/22) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , були застраховані в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Акцепт (індивідуальна частина) Оферта «Публічна частина» №001 від 14.04.2021 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.166697 від 24.05.2021. Власник пошкодженого автомобіля марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання випадку, що має ознаки страхового від 14.02.2022 та заявою від 03.05.2022. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв'язку із чим, на підставі протоколу технічного огляду КТЗ, рахунку «СПМ-К-ДГ2900 від 14.02.2022, страхового акту №16518/3 від 06.05.2022, позивачем здійснено виплату страхового вішкодування на користь власника автомобіля марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 79972,16 грн., відповідно до платіжного доручення №00076230 від 10.05.2022. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахвоана в ТДВ СК «Альфа-Гарант» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205937367, у зв'язку із чим ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в розмірі 39094,61 грн., відповідно до довідки №16518. Однак, дана сума не покриває суму виплат за довогором добровільного страхування наземного транспорту. 14.04.2023 між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування, згідно якої розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 79972,16 грн., а узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить 39094,61 грн.. З огляду на вказане, вважає, що позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.
З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 40877,55 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.
05.03.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Опольською Н.М. подано письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги сторона ввідповідача не визнає, оскільки звертаючись з цим позовом до суду позивачем не визначено, у зв'язку з якими підставами він пред'являє вимоги до відповідача у справі, оскільки пред'явлення позову безпосередньо до ОСОБА_3 може мати місце лише у порядку регресу від його страхової компанії ТДВ СК «Альфа-Гарант» до нього безпосередньо у випадках, чітко передбачених ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, позивач звернувся до неналежного відповідача у справі, оскільки Страхова компанія потерпілого має право звертати свої вимоги лише до страхової компанії особи, яка визнана винною у вчиненні ДТП (у межах суми покриття відповідальності страховим полісом). Максимально можлива сума страхового відшкодування становить: 130 000 грн. При цьому, загальний обсяг зобов'язань як зазначено позивачем складає 79972,16 грн., то страховий поліс №205937367 покриває витрати страхового відшкодування та відновлювальний ремонт (у межах 130 000 грн., франшизи 0 грн.). Отже, в межах 79972,16 грн. за завдану шкоду відповідальним є ТДВ СК 2Альфа-Гарант» і звертатись з позовом безпосередньо до заподіювача шкоди можливо виключно на суму, що перевищує 130000 грн. Стягнення будь-якою особою коштів з ОСОБА_3 за умови відсутності підстав, передбачених ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протирічить засадам та суті природи страхування цивільноправової відповідальності власників транспортних засобів. ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ТДВ СК «АльфаГарант» полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №205937367, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн. При цьому, шкода яка заявлена позивачем у цій справі становить 79972, 16 грн., що а ж ніяк не перевищує страховий ліміт визначений договором №205937367. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі ст.ст.3і5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. На підставі викладеного просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 23.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного повадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання (а.с. 38).
В судове засідання представник позивача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити (а.с. 88-90).
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Опольська Н.М. в судове засідання не з'явилися, від представника відповідача до суду надійшла заяву, в якій вона просила справу розглянути у її відсутність та відсутність відповідача, а в задоволенні позову відмовити (а.с. 91).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені позовні вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.03.2022 у справі №127/5603/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, що 12.02.2022 о 16 год. 50 хв. в с. Вінницькі Хутори, Вінницького району, Вінницької області по вул. Грушевського водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем «MAZDA» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на автомобіль «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_4 , який рухався позаду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 4).
Відповідно до копії Акцепт (індивідуальна частина) Оферта «Публічна частина» №001 від 14.04.2021 Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.166697 від 24.05.2021 цивільно-правова відповідальність власника трансопртного засобу «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.с. 5-7).
14.02.2022 ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з заявою про настання випадку, що має ознаки страхового, справа №16518 (а.с. 9).
03.05.2022 ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з заявою про виплату їй суми страхового відшкодування у справі №16517 (а.с. 10).
На а.с. 11 міститься протокол технічного огляду КТЗ від 25.10.2024 автомобіля марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до рахунку №СПМ-К-ДГ2900 від 14.02.2022, що наданий ТОВ «Преміум Моторс» вартість ремонту автомобіля «AUDI» д.н.з. НОМЕР_2 , становить 119214,10 грн. (з урахуванням ПДВ) (а.с. 12).
Згідно страхового акту КАСКО №16518/3 складеного ПрАТ СК «ПЗУ Україна» загальний розмір страхового відшкодування становить 79972,16 грн. (а.с. 13).
Відповідно до платіжного доручення №00076230 від 10.05.2022 ПрАТ СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 79972,16 грн. страхового відшкодування за договором №АМ.166697 від 24.05.2021 (а.с. 14).
14.04.2023 між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ТДВ «СК «Альфа Гарнат» укладено Договір про здійснення страхового відшкодування. Предметом даного договору є загальна суму майнових вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна» до ТДВ «СК «Альфа Гарант», що виник на підставі ст. 27 ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пов'язані з відшкодуванням збитків за страховими випадками, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору 487029,04 грн. (а.с. 17).
З копії Додатку №1 до Договору про здійснення страхового відшкодування від 14.04.2023 (а.с. 18) вбачається, що за вимогою ПрАТ СК «ПЗУ Україна» №21500/16518/1, застрахований ТЗ ПрАТ СК «ПЗУ Україна», д.н.з. НОМЕР_2 , поліс ОСЦПВВНТ з ТДВ «СК Альфа Гарант» 20593736, сума регресної вимоги 79972,16 грн., франшиза 0,00 грн., розмір страхового відшкодування розрахований в порядку ЗУ «Про ОСЦПВВНТ» 39094,61 грн., узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить 35185,15 грн..
На а.с. 15 міститься копія довідки, згідно до якої ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» підтверджує зарахування 20.04.2023 від ТДВ СК «Альфа-Гарант» у розмірі 35185,15 грн. по справі №16518, договір АМ.166697.
Відповідно до роздруківки з сайту МТСБУ щодо чинності полісу внутрішнього страхування (а.с. 16) поліс №205937367, страхова компанія ТДВ СК «Альфа-Гарант», транспортний засіб державний номер НОМЕР_1 , станом на 12.02.2022 - діючий.
Згідно копії полісу №205937367 від 17.09.2021, строк дії якого з 20.09.2021 по 19.09.2022, страховик АТ «СК «Альфа Гарант», страхувальник ОСОБА_1 , було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного трансопртного засобу «Mazda 626», д.н.з. НОМЕР_1 , та страхова суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб на один страховий випадок становить 130000,00 грн. (а.с. 86).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Інших доказів сторонами суд не надавалося.
Вказаний спір регулюється положеннями Цивільного кодексу України та Законами України «Про страхування» і «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, обов'язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «Альфа Гарант» відповідно до полісу №205937367 від 17.09.2021 та страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 130000,00 грн.. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 на підставі договору АМ №166697 в сумі 79972,16 грн.. Страховиком відповідача ОСОБА_1 - ТДВ СК «Альфа Гарант» здійснено відшкодування позивачу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» коштів у розмірі 35185,15 грн.. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до страховика відповідача із вимогою про відшкодування всієї суми коштів та отримав відмову у такій виплаті, внаслідок чого вимушений звернутися з даним позовом до суду та просити стягнути вказані кошти саме з винуватця ДТП, цивільно-правова, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
У постанові від 4 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18)) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20))».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження №14-95цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 (справа №641/10491/15-ц, бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Разом з тим судом встановлено, що позивач з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика відповідача також не звертався, доказів протилежного суду не надано.
Звертаючись до суду, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не посилається на те, що незвернення до страховика ОСОБА_1 було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.
Відповідно до ст.ст. 979, 980, 993, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 22, 28, 29, 30, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 417 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», адреса: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 9, корп. 1 офіс 301 код ЄДРПОУ 20782312;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Шевчук