Провадження № 11-кп/803/1490/25 Справа № 202/109/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2025 року за ст. 126-1 КК України відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, на утриманні маючого двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 126-1 КК України, -
Вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у вигляді двохсот сорока (240) годин громадських робіт, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, але не більш як чотири години на день..
Відповідно до ст.. 91-1 КК України направлено ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 будучи особою, яку притягнуто протягом 2024 року до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст. 173-2 КупАП, а саме за вчинення домашнього насильства, на шлях виправлення не став та, продовжуючи свої умисні систематичні дії протягом тривалого часу, маючи прямий умисел на заподіяння фізичних страждань, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, продовжив систематично вчиняти домашнє насильство відносно свого малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно мешкаючи за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, 14 липня 2024 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем свого проживання, влаштував сімейну сварку зі своїм сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якої, діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, наніс ОСОБА_9 , один удар кулаком правої руки в область тулубу та один удар долонею лівої руки в район правої сторони обличчя та вуха, спричинивши ОСОБА_9 численні садна та синці обличчя (переважно правої виличної ділянки), шиї та тулубу, гематоми правої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Внаслідок вказаного діяння, відносно ОСОБА_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.07.2024 серії ВАВ № 010582, за яке 08.08.2024 постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн.
Далі, 04 жовтня 2024 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем свого проживання, влаштував сімейну сварку зі своїм сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході якої маючи прямий умисел, спрямований на систематичне вчинення домашнього насильства, діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, знову вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та наніс останньому не менше двох ударів долонями обох рук в область обличчя з лівої та правої сторони, та один удар кулаком правої руки в ліве плече, спричинивши ОСОБА_9 , численних саден кінцівок та обличчя, гематоми та садка навколо лівого ока, 2-х саден в лобній області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, а саме вчинення домашнього насильства.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнати винним та призначити покарання за ст.126-1 КК України у виді двохсот сорока годин громадських робіт із застосуванням п.5 ч.1 ст.91-1 КК України - направлення для проходження програми для кривдників, строком на 3 місяці.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що згідно ч.3 ст.91-1 КК України, заходи, передбачені частиною першою цієї статі, можуть застосовуватись на строк від 1 до 3 місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Судом першої інстанції при ухваленні вироку за обвинуваченням ОСОБА_7 хоча й застосовано обмежувальний захід до особи, яка вчинила домашнє насильство, проте не вказано строк зазначеного обмежувального заходу, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор свою апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Обвинувачений в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечував.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 і на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів, є слушними.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування судом закону, який підлягає застосуванню тягне за собою скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
При призначенні покарання відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України передбачає, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язано з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого може бути покладено такий обов'язок, як направлення його для проходження програми для кривдників.
Заходи, передбачені частиною першою цієї статі, можуть застосовуватись на строк від 1 до 3 місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Однак, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції при ухваленні вироку за обвинуваченням ОСОБА_7 хоча й застосовано обмежувальний захід до особи, яка вчинила домашнє насильство, проте не вказано строк зазначеного обмежувального заходу, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому судом першої інстанції покарання призначене з порушенням вимог кримінального законодавства України. Тому оскаржуваний вирок суду першої інстанції в цій частині потребує скасуванню з ухваленням нового вироку.
Ухвалюючи новий вирок та вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення яке згідно зі статтею 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався і вважає за можливе призначити покарання у виді 240 годин громадських робіт з направленням для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, є відповідним вчиненому кримінальному правопорушенню, а також за своїм видом та розміром необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 403, 404, 407, 409, 413, 421 КПК України, а також, положеннями ст. 615 (в редакції Закону №2201-IX від 14 квітня 2022 року) КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора Лівобережної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2025 року за ст. 126-1 КК України - в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України КК України та призначити покарання у виді громадських робіт строком на 240 (двісті сорок) годин.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України - направити для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.
В іншій частині вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3