Провадження № 33/803/1147/25 Справа № 209/648/25 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
24 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Загороднього Є.О., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка не працює, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
за участю:
адвоката - Загороднього Є.О. (в режимі відеоконференції),
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13 січня 2025 року о 14:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилась від виконання батьківських обов'язків, щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 13.01.2025 року приблизно о 10.40 год. в класі КЗ «Гімназія № 21» КМР, що розташований за адресою: м. Кам'янське, б-р Героїв, 22 завдала фізичного болю малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим ОСОБА_1 порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства». Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Загородній Є.О., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, посилався на докази, які відсутні в матеріалах справи, зокрема на висновок спеціаліста судово-медичного експерта № 99.
Вказує, що в протоколі не конкретизовано, яким саме доказом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а в матеріалах справи відсутні докази, які прямо підтверджують вину ОСОБА_2 у заподіянні фізичного болю ОСОБА_4 .
Наголошує, що в протоколі не в повному обсязі та некоректно викладено суть адміністративного правопорушення, оскільки не вказано, за яких саме обставин було вчинено правопорушення і в чому воно полягало.
Зазначає, що ОСОБА_2 відмінниця навчання, батьки приділяють максимум уваги дитині, створюють комфортні умови проживання та навчання, підтримують її захоплення та розвиток.
В судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
В судовому засіданні адвокат Загородній Є.О. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній, не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 належним чином повідомленої про місце, день та час судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від якої не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 640882 від 17.01.2025 року, 13 січня 2025 року о 14:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, щодо виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка 13.01.2025 року приблизно о 10.40 год. в класі КЗ «Гімназія № 21» КМР, що розташований за адресою: м. Кам'янське, б-р Героїв, 22 завдала фізичного болю малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим ОСОБА_1 порушила ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей і тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
При цьому, стаття 184 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Відповідно до Закону законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.
Статтею 4 Закону визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні, включає, зокрема забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Відповідно до ст. 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Невиконання батьками або особами які їх заміняють обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.
Відповідно до ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Крім того, статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. (стаття 155 Сімейного кодексу України).
Отже, під ухиленням від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей слід розуміти як пряме невиконання батьками або особами, які їх замінюють, цих обов'язків та свідомого нехтування ними.
Складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому не розкрита повністю об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто не зазначена суть адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції не звернув уваги на невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП, в якому не викладено суть адміністративного правопорушення, в тому числі всіх ознак об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме те, у чому саме полягає не забезпечення ОСОБА_1 необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої доньки. Натомість протокол містить лише формальне посилання на порушення ОСОБА_1 ст.12 ЗУ "Про охорону дитинства" без конкретизації від яких саме передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї доньки вона ухилилася і таке порушення носить систематичний та триваючий характер.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що згідно характеристики директора Комунального закладу "Гімназія №21" Кам'янської міської ради ОСОБА_5 ОСОБА_2 навчається в гімназії з 1 класу, має високий рівень навчання із всіх предметів, має лідерські риси характеру, вихована, з дорослими на контакт йде легко, вказівки вчителя виконує. Учениця виховується в повній сім'ї, мати та батько позитивно впливають на виховання та розвиток дитини, слідкують за її здоров'ям та зовнішнім виглядом, беруть активну участь у житті школи, таким чином подаючи гарний приклад для наслідування дівчинці (а.с.27 зв.)
Зазначені порушення є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Приймаючи відповідно до ст. 294 КУпАП нову постанову, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в протоколі про адміністративне правопорушення не викладено всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При цьому суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином слід дійти висновків про те, що судом першої інстанції, у порушення вимог ст.280 КУпАП, не було з'ясовано усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення та суд дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника Загороднього Є.О. підлягає задоволенню, постанову судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 березня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову постанову, якою ОСОБА_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко