Провадження № 22-ц/803/880/25 Справа № 215/3315/24 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
07 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3315/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року,
встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ПівнГЗК» про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що понад 19 років та 9 місяців (з 01.04.1991 р. по 11.08.2022 р.) працював на ПрАТ «ПівнГЗК» водієм автотранспортних засобів в кар'єрі гірничотранспортного цеху №1. Тривалий стаж роботи в умовах перевищення граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати професійної працездатності та професійного захворювання, а саме - вібраційної хвороби другої стадії від дії загальної вібрації; хронічного обструктивного захворювання легень першої стадії, група А, легенева недостатність першого-другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня.
Вказані обставини підтверджуються медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.02.2024 №290, трудовою книжкою, інформаційною довідкою про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання від 10.04.2023 №БС/3.1/9007/-23.
Професійне захворювання виникло за наступних обставин: з 01.04.1991 р. по 11.08.2002р. позивач працював водієм автотранспортних засобів в кар'єрі гірничотранспортного цеху №1 керував великовантажним автомобілем під час вивезення гірничої маси з кар'єру та виконував технічне обслуговування автомобіля.
Внаслідок недосконалості технологічного процесу відкритого видобутку руди, підпадав під вплив шуму та пилу переважно фібро генної дії з вмістом діоксину кремнію від 10% до 70%. Висновок обласної МСЕК №2 від 07.05.2024 позивачу первинно було визначена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 65% безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності.
У зв'язку з професійним захворюванням та втратою працездатності погіршився стан здоров'я, турбують болі, змінився образ і якість життя, що завдають моральні страждання позивачу.
На підставі вищевикладеного, просив суд стягнути з ПрАТ «ПівнГЗК» 450 000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 273 000 гривень. Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 2 730 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та зменшенню розміру витрат на правничу допомогу посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ'єктивне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон №466), який набрав чинності 23 травня 2020 року внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Зазначеною нормою закону передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення.
Крім того зазначає, що позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст.7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у відповідач буде піддаватися впливу шкідливих факторів. Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно не повідомляв адміністрацію відповідач про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що ОСОБА_1 з 01.04.1991 по 11.08.2022 працював на підприємстві відповідача на посаді водія автомобіля вантажність 110 тонн та вище (а.с. 5-8).
Відповідно інформаційної довідки, умови праці ОСОБА_1 є шкідливими і відносяться до 3 класу 2 ступеню (а.с.9-11) .
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 20.02.2024 №290 позивачу встановлено вібраційну хворобу другої стадії від дії загальної вібрації, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня, хронічну двобічну сенсоневральну (нейросенсорну) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) (а.с. 12-13).
Відповідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14.03.2024 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, а саме: вібраційну хворобу другої стадії від дії загальної вібрації, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А, ЛН першого-другого ступеня, хронічну двобічну сенсоневральну (нейросенсорну) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової.
Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час перевезення гірничої маси великовантажним автомобілем підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації та шуму. Крім того, встановлено причини виникнення професійного захворювання: вібрація загальна, пил переважно фіброгенної дії, шум (а.с.14-16).
Як випливає з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №573579 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 квітня 2024 року, причина інвалідності - професійне захворювання. Крім того, позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с. 17, розворот).
Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги №144447 від 07.05.2024 ступінь втрати професійної працездатності 65% (а.с.18, розворот).
Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №397 від 07.05.2024, де встановлено мету реабілітації - відновлення обмеження життєдіяльності часткове (а.с.19, розворот).
Згідно з Випискою №371/189 встановлено наявність хвороб та проходження лікування позивача в неврологічному та терапевтичному відділенні лікарні, санітарно-курортне лікування, медичні рекомендації (а.с.20, розворот,21, 22, 23, 24, 25,26-27, 28-29).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховував, що позивач протягом значного часу працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме 19 років 9 місяців, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв'язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 65 % та встановлення йому 3 групи інвалідності, тривалість розладу його здоров'я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав необхідним стягнути на користь позивача 273 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач, завищеною.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, розглянувши доводи апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
ОСОБА_1 з 01.04.1991 по 11.08.2022 працював на підприємстві відповідача на посаді водія автомобіля вантажність 110 тонн та вище.
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14.03.2024 встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання, а саме: вібраційну хворобу другої стадії від дії загальної вібрації, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група А, ЛН першого-другого ступеня, хронічну двобічну сенсоневральну (нейросенсорну) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової.
Внаслідок недосконалості технологічного процесу та технологічного устаткування під час перевезення гірничої маси великовантажним автомобілем підпадав під вплив підвищених параметрів вібрації та шуму. Крім того, встановлено причини виникнення професійного захворювання: вібрація загальна, пил переважно фіброгенної дії, шум (а.с.14-16).
Як випливає з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №573579, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 квітня 2024 року, причина інвалідності - професійне захворювання. Крім того, позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с. 17, розворот).
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.
Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, не приймаються колегією суддів апеляційного суду, оскільки, здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
У зв'язку з професійним захворюванням та втратою працездатності погіршився стан здоров'я, турбують болі, змінився образ і якість життя, що завдають моральні страждання позивачу.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» щодо визначення розміру моральної шкоди, оскільки, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в повній мірі відповідає критеріям виваженості і справедливості з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, вимог закону та висновків суду касаційної інстанції по аналогічним справам.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві, а отже, заподіяння шкоди життю та здоров'ю найвищого ступеня, в результаті чого, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Не приймаються колегією суддів й доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ПрАТ «ПівнГЗК» зверталося з даного питання до Державної податкової служби України, яка в індивідуальній податковій консультації від 03 вересня 2021 року роз'яснила, що у випадку, коли за рішенням суду сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров'ю, більша, аніж 4-х кратний мінімальний розмірі заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Так, порядок надання індивідуальних податкових консультацій регламентовано розділом 3 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Разом із тим, податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою службою України надано ПрАТ «ПівнГЗК» податкову консультацію щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов'язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постановлене в справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Відповідно підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року.
Головуючий суддя: О.І.Корчиста