Справа № 387/630/25
Номер провадження по справі 3/387/432/25
07 травня 2025 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Солоненко Т. В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №300240 від 14.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 05.04.2025 о 14 годині 07 хвилин керував транспортним засобом ВАЗ 21144 д.н.з. НОМЕР_2 в с-щі Добровеличківка по вул. Виноградна, 10, з ознаками технічної несправності, а саме пошкоджений передгій бампер та відповідно до ч. 2 ст. 35 ЗУ "Про національну поліцію" водієві був поданий сигнал проблисковими маяками синього та червоного кольорів і спеціальний звуковий сигнал. На вимогу про зупинку водій не виконав, чим порушив п. 2.4. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що судом вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 був обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та про місце, час і дату судового засідання, не дивлячись на достатність часу для того щобз'явитисядо суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень щодо протоколу, а тому суд вважає, що наведена поведінка ОСОБА_1 свідчить про затягування розгляду справи, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.
Відповідно до змісту вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 та 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисла або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлекний порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 2.4 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Цей припис щонайменше передбачає, що водій бачить та/або чує адресовану йому вимогу працівника поліції про зупинку і має можливість зупинитися з дотриманням пунктів розділу 15 Правил дорожнього руху.
Адміністративним правопорушенням, відповідно до частини 1 статті 122-1 КУпАП, є невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його складання, оформлюється не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак у даному випадку протокол серії ЕПР1 №300240 було складено 14.04.2025 о 13 годині 47 хвилин, тоді як особу виявлено ще 05.04.2025 о 14 годині 07 хвилин, що суперечить зазначеним вимогам законодавства. Крім того, на відеозаписах, долучених до матеріалів справи, відсутні докази того, що протокол про адміністративне правопорушення було складено в присутності ОСОБА_1 ..
Поміж з тим, матеріали справи були складені поліцейськими з порушенням вимог чинного законодавства. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, були допущені порушення вимог ст.ст. 256, 268 КУпАП, а також положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (з внесеними змінами).
При цьому сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також суд вважає за необхідне вказати на принцип правової визначеності. Цей принцип гарантує, що особа повинна бути поінформована про можливі наслідки своїх дій. Якщо особу притягують до відповідальності після закінчення встановленого терміну, це може бути визнано незаконним, і особа має право оскаржувати такі дії.
Суд зазначає, що існують винятки, коли закон може передбачати можливість притягнення до відповідальності за певні види правопорушень, навіть після закінчення загальних термінів (наприклад, за дуже тяжкі злочини).
Зазначені винятки до обставин даної справи не відносяться.
Принцип правової визначеності стосується не лише норм права, але й дій органів влади, які повинні бути передбачуваними, ясними і доступними для громадян. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїй практиці часто розглядає справи, що стосуються дій органів влади в контексті цього принципу.
Справа Шіфріна проти Росії (Кейс № 72142/01). У цьому рішенні Суд акцентував на праві особи бути інформованою про дії органів влади, які можуть вплинути на її права. Дії органів повинні бути зрозумілими й не можуть залишати громадянина в стані невизначеності.
Справа Токаєв проти України (Кейс № 42537/09). У цій справі Суд зазначив, що у випадках адміністративних покарань органи влади повинні діяти відповідно до законодавства, яке має чітко регулювати процедури, і що відсутність таких норм створює правову невизначеність.
Отже наявність істотних порушень працівниками поліції зумовлюють визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 278292 від 22.03.2025 недопустимим доказом, який не відповідає принципу законності.
При розгляді зазначеної справи, суд не входить в дослідження доведеності наявного адміністративного правопорушення, зважаючи на встановлені процесуальні порушення під час складання адміністративного протоколу.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, в його сукупності, суд дійшов, до висновку, що справу про адміністративне правопорушення слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122-2 КУпАП України.
Керуючись ст. 9, ч. 1 ст. 122-2, ст.ст. 247, 254, 256, 268 КУпАП, суд,
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області .
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО