Справа № 175/3676/25
Провадження № 1-кс/175/465/25
про арешт майна
27 березня 2025 року селище Слобожанське
Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора-стажиста на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025053390000089 від 23.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -
26.03.2025 прокурор-стажист ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт розкладного ножа чорного кольору з металевим лезом, який належить ОСОБА_4 ..
Клопотання обґрунтовано тим, що СД Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді непроникаючих колото-різаних ран, 23.03.2025 до ЄРДР внесені відомості за №12025053390000089 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
22.03.2025 біля під'їзду №8 будинку №6 на вул. Н. Курченко у м. Краматорську, у період часу з 23:00 год до 23:40 год, проведено огляд місця події, в ході якого встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заподіяні розкладним ножом ОСОБА_4 , а 23.03.2025 останній добровільно видав розкладний ніж чорного кольору з металевим лезом, який було вилучено та поміщено до сейф-пакету.
Прокурор-стажист ОСОБА_3 просить арештувати вилучений ніж з метою збереження речових доказів, який може містити на собі сліди злочину та відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Прокурором-стажистом ОСОБА_3 слідчому судді надана заява по розгляд клопотання у його відсутності.
Володілець майна ОСОБА_4 про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, однак до суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду даного клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України внесені до ЄРДР 23.03.2025 за №12025053390000089.
Для підтвердження обставин, якими обґрунтовується клопотання, слідчому судді надано: рапорти про вчинення кримінального правопорушення (ЄО №11292, 11293, 11294, 11298, 11299, 11300, 11301); протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_6 від 22.03.2025; протокол огляду місця події від 22.03.2025 з фототаблицями; пояснення ОСОБА_6 ; довідка МЛ №2 від 22.03.2025 з попереднім діагнозом ОСОБА_6 ; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_5 від 22.03.2025; пояснення ОСОБА_5 від 22.05.2025; довідка МЛ №2 від 22.03.2025 з попереднім діагнозом ОСОБА_5 ; протоколи допиту свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; пояснення ОСОБА_4 ; протокол огляду предмета з фототаблицями від 23.03.2025.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Підставою арешту майна з метою збереження речових доказів, згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, є відповідність такого майна критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, яка в свою чергу встановлює конкретні критерії, за якими майно може бути визнане речовим доказом в справі.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Слідчим в клопотанні зазначено, що потреба в арешті обумовлена тим, що вилучений ніж відповідає критеріям ст.98 КПК України та має доказове значення у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що з огляду на наведені прокурором-стажистом та встановлені досудовим розслідуванням обставини, враховуючи положення ч.1 ст.98 КПК України, вилучений ніж є знаряддям кримінального правопорушення, можливо зберіг на собі його сліди, а тому має суттєве значення для встановлення важливих обставин під час досудового розслідування, що в сукупності є підставою для його арешту.
Також, матеріалами клопотання підтверджено, що в даному випадку мають місце відповідні ризики щодо майна, а саме можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості таких ризиків.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження прав завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на вищезазначене, враховуючи характер внесеного до ЄРДР кримінального правопорушення, необхідності встановлення всіх обставин маючих суттєве значення для даного кримінального провадження, що можливо лише в разі проведення низки слідчих (розшукових) дій, в тому числі призначення та проведення судових експертиз, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування для забезпечення збереження речових доказів вилучене майно підлягає арешту.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, -
Клопотання прокурора-стажиста на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на розкладний ніж чорного кольору з металевим лезом, який належить ОСОБА_4 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про арешт майна або відмову у ньому може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1