Справа № 209/2369/25
Провадження № 3/209/475/25
07 травня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП,-
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського з відділення поліції № 1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області одночасно надійшли адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2025 серії ЕПР1 № 272902, 15.03.2025 23:30:00 за адресою: м. Кам'янське, пр. Перемоги 59, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 , перед початком руху не переконався в безпечності, в ході чого здійснив наїзд на пішохода, що знаходились попереду нього. В результаті ДТП пішоходи отримали тілесні ушкодження, які відносяться до легких. Постраждалі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив п. 10.1 ПДР. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2025 серії ЕПР1 № 272894, 15.03.2025 23:30:00 м. Кам'янське вулиця Харківська 59, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що передбачено адміністративну відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2025 серії ЕПР1 № 272899, 15.03.2025 23:30:00 за адресою: м.Кам'янське, пр. Перемоги 59, водій ОСОБА_1 будучи учасником транспортної пригоди, мав ознаки алкогольного сп'яніння, запах з порожнини рота, хитка хода, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння водій відмовився в закладі охорони здоров'я КНПКМР МЛ9, чим порушив п.2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.03.2025 серії ЕПР1 № 272896, 15.03.2025 23:30:00 м. Кам'янське вулиця Харківська 59, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 керував транспортним засобом будучи позбавленим у такому праві терміном на три роки, повторно, протягом року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 14.04.2025 та 07.05.2025 не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за вказаною у протоколах адресою місця проживання, за номером телефону, який зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення, шляхом направлення смс повідомлення, Також ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом оголошення на сайті судової влади. Таким чином судом вжито всіх можливих та вичерпних заходів для своєчасного виклику особи до суду.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Згідно з ст. 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суддя бере до уваги також рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», яким наголошено, що сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд неявку ОСОБА_1 в судове засідання розцінює, як ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, оскільки йому було відомо про складання стосовно нього вищевказаних протоколів.
Також суд враховує, що в протоколах про адміністративне правопорушення зазначено про те, що розгляд справи буде здійснюватися Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а тому, на підставі ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП ст. 122-4 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколів про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутністьадміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Щодо факту скоєння правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, суд виходить з такого.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
В Україні діють правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі ПДР), які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 10.1 ПДР України визначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Так, відповідно до п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП є залишення місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивною стороною правопорушення визначається ставлення до наслідків і характеризується наявністю вини.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Суд вважає достовірно встановленим, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, оскільки він 15.03.2025 року о 23:30 годин, в м. Кам'янське, по проспекту Перемоги 59, керував транспортним засобом «Сузукі», державний номер НОМЕР_2 , в порушення п.10.1 ПДР, перед початком руху не переконався в безпечності, в ході чого здійснив наїзд на пішоходів, що знаходились попереду нього. В результаті ДТП пішоходи отримали тілесні ушкодження, які відносяться до легких. Постражалі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Окрім цього, 15.03.2025 23:30:00 м. Кам'янське вулиця Харківська 59, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 залишив місце ДТП, своїми діями порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху.
Вказані обставини та вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами, які долучені до справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, схемою місця ДТП від 16.03.2025, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4279519, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рапортом працівника поліції, фотокартками, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно скоїв наїзд на пішоходів.
Суд звертає увагу на те, що адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні передбачена в КУпАП саме для того, щоб мати змогу зафіксувати обставини ДТП, відібрати пояснення в свідків та очевидців події з метою подальшого вирішення процесуальних питань, в тому числі щодо відшкодування шкоди потерпілому, якому спричинена така шкода. В іншому разі втрачаються вихідні дані, які ускладнюють або з взагалі не дозволяють об'єктивно зафіксувати обставини події та в подальшому вирішити наявний спір між винуватцем ДТП та потерпілим.
Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного та у своїй сукупності на основі їх логічного аналізу та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залишив місце ДТП до якого він причетний.
Разом з тим, суд звертає увагу, що протоколи про адміністративне правопорушення містять розбіжності щодо місця вчинення ДТП, однак, зважаючи на встановлені судом обставини та викладені вище докази їх в сукупності, які містять вичерпні відомості щодо дійсних обставин ДТП, такі розбіжності, з огляду на характер та обставини вказаної справи не можуть бути визнані судом як істотне порушення вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, що порушило загальну справедливість судового провадження, і свідчити про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а є технічною опискою при складанні протоколів та не спростовує висновку про винуватість ОСОБА_1 у чиненні ДТП та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок та процедура оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах внутрішніх справ України передбачені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом № 1376 від 06.11.2015 МВС України.
Також, нормативним актом, який регулює ці правовідносини, є Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015; Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Окрім того, Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, якою затверджено «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Особа, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинна чітко дотримуватись визначеної законом процедури для того, щоб стверджувати про наявність в діях водія особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Сам огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів відеозапису, а вразі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч.2 ст. 266 КУпАП, п.п. 2-4 Порядку, п.п. 2, 6 Розділу І, п. 6 Розділу ІІ Інструкції).
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 3-4, 6 ст. 266 КУпАП, п. п. 6-8 Порядку, п. 7 Розділу І Інструкції).
Отже, згідно закону, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп'яніння, передбачені ч.3, ч.4 розд. 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Диспозицією статті 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - передбачає адміністративну відповідальність.
Матеріалами справи підтверджується, що у ОСОБА_1 який керував автомобілем Сузукі, д-з НОМЕР_2 , інспектором ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області 15.03.2025 було встановлено наявність явних ознак алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння рук.
Судом досліджено доданий до матеріалів справи про адміністративне правопорушення DVD-R диск, на якому міститься відеозаписи з місця події, записані на нагрудну відеокамеру працівників поліції.
Зокрема, з оглянутого у судовому засіданні відеозапису встановлюється, що інспектором ВП №1 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було доставлено до КНПКМР МЛ9 для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Останній відмовився від проходження огляду, що підтверджується актом відмови, складеного в присутності лікаря психіатра, медичної сестри, інспектора СРПП ВП1 КРУП та молодшої медичної сестри. Відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я також підтверджується наявним в матеріалах справи направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення ознак алкогольного чи іншого сп'яніння.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність встановлених обставин по справі не вбачається. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо належності наданого поліцією відеозапису слід зазначити, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису передбачено у випадках, зазначених у ст.266 КУпАП. Так, відеофіксація порушення є інструментом прозорості та об'єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень. Наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозаписи містять відеофайл, який є цілісними, безперервними і відтворює обставини події. Такі відеозаписи надають можливість, зокрема, конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а тому у даному випадку є належними та допустимими доказами і жодних сумнівів у своїй достовірності у суду не викликають.
Стосовно адміністративного правопорушення за ч.5 ст. 126 КУпАП, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП визнається повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.1а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті2.1, зокрема посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 9-10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Отже, особа, до якої застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не має права керувати транспортними засобами протягом строку позбавлення такого права.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Об'єктом правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Суб'єктом адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП є особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, згідно ст. 12 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Поняття повторності розкрито в пункті 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395 повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Відповідно до п. 4, 5 розділу VII вказаної інструкції, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №272896 15.03.2025 23:30:00 м. Кам'янське вулиця Харківська 59, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Сузукі, д-з НОМЕР_2 керував транспортним засобом будучи позбавленим у такому праві терміном на три роки, повторно, протягом року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В матеріалах справи наявна довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, якою підтверджується факт притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Повторність вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується доданою до протоколу про адміністративне правопорушення постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.08.2023 у справі №209/4040/23.
Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Суд враховує також висновки із рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на вищенаведене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Відтак вважаю, щовина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст.251 КУпАП, належними та допустимими доказами.
Будь-які докази, які б свідчили про зворотнє, в матеріалах справи - відсутні.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
З врахуванням наведеного, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення:
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафув розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки даних про належність ОСОБА_1 транспортних засобів на праві приватної власності до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не надано, а тому суд позбавлений можливості застосувати додаткові стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно вимог ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без конфіскації транспортного засобу, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.36, 40-1, 122-4, 124, 126, 221, 283-285, 294, 321 КУпАП, суд
Об'єднати справи №209/2369/25, провадження 3/209/475/25, справа №209/2369/25, провадження 3/209/476/25, справа №209/2369/25, провадження 3/209/477/25 та справа №209/2369/25, провадження 3/209/478/25 та розглянути їх в одному провадженні, присвоївши об'єднаній справі №209/2369/25, провадження 3/209/475/25.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4, ч. 1 ст. 130 ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА