08 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/9500/24
адміністративне провадження №К/990/18590/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року
у справі №120/9500/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:
-визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу: місячного грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 20 грудня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, матеріальної допомоги за 2020, 2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн);
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу: місячного грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 20 грудня 2023 року 3; грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, матеріальної допомоги за 2020, 2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги за 2020, 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги за 2020, 2021 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Крім того, як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №120/9500/24 в порядку спрощеного позовного провадження.
В касаційні скарзі позивач, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає та обґрунтовує, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржник підставами касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям з урахуванням розмірів «посадового окладу» та «окладу за військовим званням» визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704».
Отже, доводи, які викладені в касаційній скарзі, вказують на наявність обставин, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, що є підставами для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі №120/9500/24.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/9500/24.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду