08 травня 2025 року
м. Київ
справа №240/10096/24
адміністративне провадження № К/990/13129/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кресюна Василя Андрійовича
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року
у справі №240/10096/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошової допомоги,
в травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), яка полягає у не проведенні відповідного перерахунку та виплати сум грошового забезпечення, а саме:
за січень 2023 року 4516,13 грн, за лютий 2023 року 70000,00 грн;
одноразової виплати у розмірі 50 мінімальних заробітних плат за отримані 01 жовтня та 12 грудня 2022 року поранення;
з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року щомісячної додаткової винагороди у розмірі 20100 грн у зв'язку з отриманими пораненнями та знаходження поза штатом;
з 01 по 10 квітня 2024 року окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
компенсації за щорічну відпустку за 2022 - 2024 роки;
матеріальної допомоги за 2024 рік,
та зобов'язання нарахувати і виплатити зазначені суми.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, у задоволення позову відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника, надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.
Залишаючи касаційну скаргу Суд встановив, що скаржником недоведено наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
На усунення недоліків касаційної скарги, представником позивача подано до суду уточнену касаційну скаргу.
Дослідивши подану уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній правовий висновок Верховного Суду з питання виведення військовослужбовців поза штат на час перебування на лікуванні та реабілітації після отримання тяжких (важких) поранень.
На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанції не застосували:
- Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 та Постанову КМУ №168 від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану»;
- Закон України № 3161-ІХ від 28 червня 2023 року, який передбачає зміни щодо виплати деяким військовим, які виведені у розпорядження. Зокрема, ці зміни стосуються військовослужбовців, які у зв'язку
з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані воєнно-лікарською комісією обмежено придатними або непридатними до військової служби з переоглядом через 6- 12 місяців та зараховані у розпорядження,
які мали б застосувати обов'язково.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд наголошує, що норма права, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Однак, всупереч такими вимогам КАС України, скаржником не наведено чіткого переліку норм, (пункту, частини, статті) щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах та який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі, у взаємозв'язку з посиланням на пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування щодо необхідності застосування вказаної норми права до спірних правовідносин або ж помилкового незастосування цієї норми права.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кресюна Василя Андрійовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі №240/10096/24 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко