08 травня 2025 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000259
адміністративне провадження № К/990/14959/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №1.380.2019.000259 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури (правонаступник Прокуратури Львівської області) про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, в якій (з врахуванням заяв від 08.10.2024) просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 22.11.2018 №2073к "Про застосування дисциплінарного стягнення";
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Львівської області від 17.12.2018 №2272к "Про застосування дисциплінарного стягнення";
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в органах прокуратури Львівської області;
-стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2018 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
-стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн;
-судові витрати розподілити в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 09.04.2025 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
27.04.2025 скаржником через систему «Електронний суд» подано до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у тексті касаційної скарги заявник вказує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №1.380.2019.000259 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України).
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначає про застосування судом апеляційної інстанції статті 78 КАС України без урахування правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №817/1269/17; від 03.08.2022 у справі №160/5671/21; від 17.11.2021 у справі №806/3572/17; від 18.01.2022 року у справі №810/2559/14.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19).
Так, у справі №817/1269/17 спір стосувався оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.
У справі №160/5671/21 предметом розгляду було визнання протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні коригування в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення боргу з орендної плати з фізичних осіб та звільнення майна з-під податкової застави.
Предметом спору у справі №806/3572/17 було питання протиправності податкового повідомлення-рішення.
Справа №810/2559/14 стосувалась стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.
У цій справі спір виник щодо визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що правовідносини у цій справі та у справах №817/1269/17, №160/5671/21, №806/3572/17, №810/2559/14 не є подібними, оскільки наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Поряд з цим у касаційній скарзі позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Так, скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не здійснено дослідження та оцінку доказу, яким скаржник спростовував дану преюдицію, а саме вирок Мостицького районного суду Львівської області від 03.07.2023 у справі №443/856/18.
Принагідно зазначити, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Це обґрунтовується тим, що частина друга статті 353 КАС України стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, вплинуло на умови застосування норм матеріального права.
За відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктами 1-3 частини другої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, в уточненій касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права у взаємозв'язку із посиланням на пункти 1, 2 та/або 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а в межах наведених скаржником доводів визначена ним підстава (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) не може бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 17.04.2024 про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №1.380.2019.000259 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук Н.М. Мартинюк