08 травня 2025 року
Київ
справа № 280/5649/19
адміністративне провадження № К/990/13804/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/5649/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
02.04.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» (далі - скаржник, Товариство), подана через підсистему «Електронний суд» 02.04.2025.
Верховний Суд ухвалою від 14.04.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом, а вимоги касаційної скарги мають відповідати її безпосередньому обґрунтуванню. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а наведені скаржником у відповідному клопотанні обставини та обґрунтування причин пропуску строку суд визнав неповажними.
28.04.2025 на виконання вимог ухвали суду від Товариства надійшла уточнена касаційна скарга, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення. Зазначені документи скаржник направив через підсистему «Електронний суд» 25.04.2025.
Товариство зазначає, що вперше касаційна скарга була подана в строк, встановлений законом, однак, яка у зв'язку із невідповідністю вимогам статті 328 КАС України була повернена скаржникові ухвалою від 09.01.2025. Поважність пропуску строку на подання касаційної скарги з боку заявника може бути обґрунтованоскладністю справи та необхідністю формування правової позиції на стадії касаційного оскарження, необхідність пошуку та оцінки великого обсягу судової практики, необхідність визначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо сплати судового збору, а також належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Та обставина, що вперше подана касаційна скарга була подана в межах строку, встановленого КАС України, не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, адже таку касаційну скаргу суд повернув через її невідповідність вимогам процесуального законодавства (в даному випадку вперше подана касаційна скарга взагалі не містила обґрунтування незгоди з судовим рішенням, окрім як посилання на те, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню). Наявність у особи права на повторне подання касаційної скарги після її повернення не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення попередньо поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Верховний Суд у цій справі неодноразово роз'яснював скаржникові вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Посилання скаржника на складність справи і необхідність викладення підстав для касаційного оскарження колегія суддів вважає необґрунтованими, адже в даному випадку Товариство діє через уповноваженого представника - адвоката, який має професійну вищу юридичну освіту. Тим більш, така категорія спорів (щодо необхідності дослідження реальності господарських операцій) була предметом неодноразового розгляду Верховним Судом, висновки якого є сформованими і усталеними. Позиція скаржника, яка висловлювалася ним в касаційних скаргах, в тому числі уточнених її редакціях, стосувалася незгоди саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводив необхідність зміни такої (на його користь). Верховний Суд зазначав, що це не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Сукупність цих обставин свідчить про допущення Товариством необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що Товариство на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а наведені - не можуть оцінюватися як поважні. У даному випадку скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/5649/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУЖ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.Л. Желтобрюх В.В. Хохуляк