Справа № 560/14666/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
07 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у жовтні 2024 року Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 №0/15886/0406.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року визнано неповажними причини пропуску Комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" строку звернення до суду звернення з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2024 №0/15886/0406 та відмовити у поновленні зазначеного строку.
Клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено.
Позов Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду.
Не погодившись з прийнятим судовим рішення (ухвалою), заступником керівника Житомирської обласної прокуратури, до суду, подано апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм процесуального права просив скасувати зазначену ухвалу, а справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.
В обґрунтування заявленого зазначено, що пропуск строку зумовлений реальними, незалежними від волі позивача причинами. Ці причини є поважними, не носять штучного чи умисного характеру та не призвели до надмірної затримки розгляду справи. Більше того, з моменту виявлення можливості подати позов позивач діяв оперативно та добросовісно, що цілком узгоджується з принципом доступності правосуддя й вимогами як Конституції України, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак суд першої інстанції фактично звів усю оцінку строку до категоричного твердження про перевагу пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, ігноруючи при цьому частину четверту статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, котра встановлює тримісячний строк у разі досудового врегулювання. З огляду на відсутність чіткої норми про абсолютний пріоритет «місячного» строку ПК України та наявність у самому Податковому кодексі (пункт 56.21 статті 56) імперативу «in dubio pro tributario», будь-які неясності чи суперечності слід тлумачити на користь платника податків. Навіть за умови, що суд дійшов висновку про застосування саме пункту 56.19 статті 56 ПК України, обставини, наведені Позивачем, доводять його об'єктивну неспроможність звернутися з позовом раніше та демонструють відсутність зловживань чи недобросовісної поведінки. У такий спосіб виявився порушеним і конвенційний стандарт доступності правосуддя, оскільки непропорційно формальний підхід суду призвів до фактичного позбавлення права на розгляд справи по суті.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
17 квітня 2025 року від представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача вказала, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки після отримання рішення Державної податкової служби України від 01.08.2024 № 23456/6/99-00-06-01-04-06 звернувся до суду у жовтні 2024 року за захистом своїх прав. Таким чином, Головне управління ДПС у Хмельницькій області вважає ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року у справі №560/14666/24 законною, апеляційну скаргу КП «Міськтепловоденергія» безпідставною, яка не підлягає до задоволення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не довів поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, тому суд не має правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, ч.1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. Зокрема, у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. Закінчується процедура адміністративного оскарження днем настання однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3).
Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Постановою від 26.11.2020 у справі 500/2486/19 Верховний Суд вказав, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК є спеціальною щодо норми частини 4статті 122 КАС, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Податкове повідомлення-рішення від 11.06.2024 №0/15886/0406 позивач оскаржив до Державної податкової служби України. Зокрема рішенням Державної податкової служби України від 01.08.2024 скарга позивача залишена без задоволення, а прийняте податкове-повідомлення рішення без змін.
Рішення від 01.08.2024 № 23456/6/99-00-06-01-04-06 отримане позивачем 12.08.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600948220625, долучене до заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
У заяві про поновлення пропуску строку звернення до суду представник позивача посилався на те, що через скорочення працівників юридичного відділу КП "Міськтепловоденергія" правовий захист в суді, у тому числі підготовку позовних заяв та інших процесуальних документів, здійснюють адвокати АО "Адвокатська група "Ліга Захисту" на підставі укладеного 02.01.2023 договору. Посилався на відрядження директора підприємства, як на підставу неможливості звернутися до суду вчасно та заключити додаткову угоду з АО "Адвокатська група "Ліга Захисту".
Проте, представник позивача не пояснив як відрядження директора КП "Міськтепловоденергія" з 11.09.2024 по 12.09.2024 є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду щодо протиправності податкового-повідомлення рішення від 11.06.2024 №0/15886/0406, строк оскарження якого тривав з 13.08.2024 по 12.09.2024.
Крім того представник позивача стверджував, що перебував у щорічній основній відпустці, через мобілізацію старшого партнера АО "Адвокатська група "Ліга Захисту" Мазура А.П., смерть іншого старшого партнера Шумейко В.П. і відсутність інших партнерів, здатних виконувати обов'язки керуючого партнера, забезпечити підготовку та подання позовної заяви раніше було неможливо.
Відповідно до долучених представником позивача документів ОСОБА_1 припинене право на заняття адвокатською діяльністю з 01.07.2022 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 07.07.2023.
Крім того, відповідно до витягу про зупинення адвокатської діяльності Мазур А.П. зупинив адвокатську діяльність з 09.03.2023 на підставі заяви.
Таким чином, вказані представником позивача причини для пропуску звернення до суду після 13.09.2024 відбулися у 2023 році та жодним чином не стосуються обставин даної справи, а перебування представника у відпустці з 16.09.2024 по 02.10.2024 суд також не вважає поважною причиною пропуску строку на звернення до суду, адже розгляд справи міг супроводжувати інший представник з цього Адвокатського об'єднання, або позивач мав право укласти договір надання правової допомоги з іншим адвокатським об'єднанням чи адвокатом для супроводження даної справи.
Відтак, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, оскільки після отримання рішення Державної податкової служби України від 01.08.2024 № 23456/6/99-00-06-01-04-06 звернувся до суду у жовтні 2024 року за захистом своїх прав.
Таким чином, наведені позивачем обставини, якими обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав суд вважає неповажними.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Зокрема, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивач належними та допустимими доказами не довів поважність причин пропуску ним строку звернення до суду, тому суд не має правових підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки пояснення Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" не усувають недоліки позовної заяви, позов необхідно залишити без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що метою призначення у даній справі експертизи є забезпечення правильного встановлення обставин за допомогою спеціальних знань шляхом вирішення поставлених питань.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.