Постанова від 07.05.2025 по справі 560/18112/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18112/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

07 травня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача:Янчука С.В.

представника відповідача: Карповича В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024 форми "Р" №28936/2201-0701, форми "В1"№28937/2201-0701, форми "В4" №28938/2201-0701, форми "П" №28935/2201-0701, форми "Н" №28940/2201-0701,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.11.2024 року №28936/2201-0701, від 18.11.2024 року №28937/2201-0701, від 18.11.2024 року №28938/2201-0701, від 18.11.2024 року №28935/2201-0701, від 18.11.2024 року №28940/2201-0701 в частині застосування штрафу у сумі 1147,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 29.08.2024 № 3600-П проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Протеїн Інвест", з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 та за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі акта перевірки, ГУ ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 форми "Р" №28936/2201-0701, форми "В1"№28937/2201-0701, форми "В4" №28938/2201-0701, форми "П" №28935/2201-0701, форми "Н" №28940/2201-0701.

Позивач вважає висновки в акті документальної планової виїзної перевірки, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 18.11.2024 року №28936/2201-0701, від 18.11.2024 року №28937/2201-0701, від 18.11.2024 року №28938/2201-0701, від 18.11.2024 року №28935/2201-0701, від 18.11.2024 року №28940/2201-0701 в частині застосування штрафу у сумі 1147,54 грн, прийняті на основі висновків акту виїзної перевірки - неправомірними та такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України.

Вказував на те, що господарські операції щодо купівлі сої з контрагентами підтверджені первинними бухгалтерськими документами, переробка та подальша реалізація готової продукції та отримання прибутку підтверджена належними та допустимими доказами. Віднесення сум ПДВ до податкового кредиту здійснено на підставі зареєстрованих податкових накладних згідно вимог ПК України. Застосування прямолінійного методу амортизації основних засобів в податковому обліку та виробничого методу в бухгалтерському обліку в спірному періоді відповідає вимогам ПК України.

Щодо нарахування відповідачем штрафу позивачу у сумі 1147,54 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 року №28940/2201-0701 за несвоєчасну реєстрацію трьох розрахунків коригування до податкових накладних позивач вважає його необґрунтованим та незаконним, оскільки їх реєстрація проведена своєчасно в строки передбачені п.89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" ПК України.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що ТОВ "Протеїн Інвест" занижено "Інші доходи" (р.2240 Звіту про фінансові результати) всього в сумі 173 304 000 грн., в тому числі: за перший квартал 2021 року в сумі 6 263 030 грн., за півріччя 2021 року 6 263 030 грн., за три квартали 2021 року в сумі 49 252 161 грн., за 2021 рік в сумі 49 252 161 грн., за 2023 рік в сумі 124 051 839 грн. в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів (номенклатура: соя урожаю 2020 року, соя урожаю 2021 року, соя), оскільки, у постачальників для здійснення постачання були відсутні самі активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами даних суб'єктів господарювання оформлені лише первинні бухгалтерські документи (накладні) з метою формування витрат для ТОВ «Протеїн Інвест» та, як наслідок, мінімізації сплати податку на прибуток до бюджету, а саме по оформлених операціях з придбання: сої урожаю 2020 року, сої урожаю 2021 року, оскільки у постачальника для здійснення постачання в такому обсязі були відсутні активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами ТОВ «Сампл Агро» ПН 42474674 оформлено лише первинні бухгалтерські документи і (видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні), з метою введення в товарообіг (легалізацію) товару невідомого походження та товаровиробника та як наслідок, формування витрат кінцевому споживачу - ТОВ «Протеїн Інвест» на загальну суму без ПДВ 18 366 740 грн., в тому числі: за перший квартали 2021 року в сумі 6 263 030 грн., за півріччя 2021 року в сумі 6 263 030 грн., за три квартали 2021 року в сумі 18 366 740 грн., за 2021 рік в сумі 18 366 740 грн.

За результатами проведеної перевірки, представниками відповідача встановлено, що адреса, зазначена у ТТН як пункт навантаження, а саме: с.Трипутня, Дубровицький р-н, Рівненька обл., не має відношення до діяльності ТОВ «Сампл Агро»: не встановлено отримання послуг зберігання сої за зазначеними адресами, послуг оренди тощо. Складські приміщення, що перебували б на обліку згідно даних 20-ОПП за вказаною адресою, у ТОВ «Сампл Агро» відсутні. Крім того, пункти навантаження за адресою с. Трипутня, Дубровицький р-н, Рівненька області, які зазначено в ТТН не дає можливості підтвердити місце навантаження сої, оскільки адреса не ідентифікована.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ТОВ «САМПЛ АГРО» суборендує земельні ділянки у ТОВ «УСТЯ АГРО» ПН 43162947 та ТОВ «Дубровиця Агро» ПН 42188854. До серпня 2020 року вказані земельні ділянки загальною площею 240,728 га відповідно знаходилися в користування ТОВ «УСТЯ АГРО» ПН 43162947 та ТОВ «Дубровиця Агро» ПН 42188854. Перевіркою встановлено, що ТОВ «УСТЯ АГРО» ПН 43162947 та ТОВ «Дубровиця Агро» ПН 42188854 є платниками ПДВ, проте згідно даних ЄРПН не встановлено жодних взаєморозрахунків між ТОВ «Сампл Агро» та суборендарями, в т.ч. не встановлено продажу біологічних активів, незавершеного виробництва (посівів), тощо. Також, згідно Єдиного реєстру податкових накладних в періоді з вересня 2020 року по травень 2021 року ТОВ «Сампл Агро» не здійснював придбання сої врожаю 2020 року у підприємств платників податку на додану вартість.

Таким чином, ТОВ «Сампл Агро» у 2020 році не міг вирощувати сою у зв'язку із відсутністю земельних ділянок навесні 2020 року та відсутністю придбання біологічних активів - посівів сої, а також не здійснював придбання сої врожаю 2020 року по ланцюгу постачання згідно Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, у товариства недостатньо земельних ділянок, придбаних добрив ЗЗР, насіння та інших матеріалів, задля вирощування такої кількості зернових та технічних культур, а саме, протягом лише 2021 року товариство реалізовано: - сої в кількості 15 722,43 т на загальну суму 256859,4 тис.грн. в т.ч. ПДВ 31544,1 тис.грн.; - кукурудзи в кількості 9 353,87 т на загальну суму 71100,15 тис.грн. в т.ч. ПДВ 8731,6 тис.грн.; - ріпаку в кількості 899,04 т на загальну суму 17412,7 тис.грн. в т.ч. ПДВ 2138,4 тис.грн.; - соняшнику в кількості 6 726,3 т. на загальну суму 129004,2 тис.грн. в т.ч. ПДВ 5842,6 тис.грн.; - пшениці в кількості 7 132,2 т. на загальну суму 49886,5 тис.грн. в т.ч. ПДВ 6126,4 тис.грн.; - ячменю в кількості 1029,2 т. на загальну суму 6591,9 тис.грн. в т.ч. ПДВ 809,5 тис.грн.;

Таким чином, перевіркою не встановлено безпосередніх виробників-товару (сої), придбання яких задокументовано накладними, виписаними ТОВ «Сампл Агро», та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від виробників до ТОВ «Протеїн Інвест».

Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що укладені «Протеїн Інвест» з ТОВ «Сампл Агро» договори поставки №20-02/2021-КПЗ від 23.02.2021 року, №13-09/2021-КПЗ від 16.09.2021 року не опосередковується реальним виконанням господарської операції, яка становить їх предмет, у зв'язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів та самого активу для здійснення такого постачання.

Крім того, позивачем протиправно в податковому обліку використовувався прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів, а в бухгалтеському обліку - виробничий, оскільки згідно вимог п.п.138.3.1 ст.138 ПК України до виробничого методу не застосовуються обмеження встановлені п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 розділу 1 цього Кодексу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня справу призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управлінням ДПС у Хмельницькій області в період з 10.09.2024 року по 21.10.2024 року була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" (код ЄДРПОУ 39675184) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 валютного законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 30.06.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2024.

За результатами даної перевірки складений Акт від 28.10.2024 №23734/22-01-07-01/39675184 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Протеїн Інвест".

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138, п.п.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України; ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV; п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п.5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306; п.5 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2024 року в сумі 227 546 378 грн.

2. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого: - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 080 322 грн, у т.ч. за: травень 2021 року в сумі 46 297 грн, липень 2021 року в сумі 178938 грн, серпень 2021 року в сумі 211 362 грн, вересень 2021 року в сумі 1 643 725 грн. , - завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника в банку всього у сумі 4 752 366 грн, у т.ч. за вересень 2021 року в сумі 4300000 грн, вересень 2022 року в сумі 205 069 грн, жовтень 2022 року в сумі 40 875 грн, лютий 2024 року в сумі 36 139 грн, квітень 2024 року в сумі 170 283 грн. - завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) за червень 2024 року на суму 229 084 грн;

3. п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України ТОВ "Протеїн Інвест" несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних: - податкову накладну від від 29.02.2024 №176, - розрахунок коригування від 22.03.2024 №5, - розрахунок коригування від 18.04.2024 №1, - розрахунок коригування від 16.04.2024 №3.

4. вимог п.201.1, п.201.7 п. 201.10 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України, п.12 наказу Мінфіну від 31.12.2015, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкові накладні: - від 13.12.2023 на обсяг постачання 6227645,55 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 460334,55 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 467480,27 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 478762,98 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 468608,54 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 478386,89 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 436382,76 грн., ПДВ - 0 грн, . - від 13.12.2023 на обсяг постачання 439833,94 грн., ПДВ - 0 грн, - від 13.12.2023 на обсяг постачання 469360,72 грн., ПДВ - 0 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 форми "Р" №28936/2201-0701, форми "В1"№28937/2201-0701, форми "В4" №28938/2201-0701, форми "П" №28935/2201-0701, форми "Н" №28940/2201-0701, які позивач оскаржує до суду.

Податковим повідомленням-рішенням №28936/2201-0701 від 18.11.2024 встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2600402,50 грн., що включає: основне зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2080322 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 520080,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №28937/2201-0701 від 18.11.2024 встановлено порушення п.44.1 ст.44,1 п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, і задекларовану на рахунок платника в банку в розмірі 4 752 366 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на дату складання податкового повідомлення рішення відшкодовано в розмірі 4 752 366 грн, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 4 752 366 грн., а також визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 188 092 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №28938/2201-0701 від 18.11.2024 встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України і зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період червня 2024 року на суму 229 084 грн.

Податковим повідомленням-рішення №28935/2201-0701 від 18.11.2024 встановлено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138, п.п.140.4.4 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України; ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" п.2.1, п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2024р. на суму 227 546 378 грн.

Позивач погоджується з податковим повідомленням-рішенням №28940/2201-0701 від 18.11.2024 року в частині, а саме щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної від І 29.02.2024 №176. В частині реєстрації розрахунків коригувань від 22.03.2024 №5, від 18.04.2024 №1 та від 16.04.2024 №3 позивач не вбачає в своїх діях порушень податкового законодавства, а саме в частині застосування до нього штрафу в сумі 1147,54 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.39. п.14.1. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 ПК України).

Положеннями п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 77 ПК України визначає порядок проведення документальних планових перевірок.

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Предметом даного позову є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, якими занижено від'ємне значення податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду та застосовано штрафні санкції за не реєстрацію податкових накладних.

Так, з матеріалів справи встановлено, що зі місту Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, встановлено, що підставою для їх прийняття стали порушення, які мали місце при бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ "Протеїн Інвест" з придбання товарів у контрагентів ТОВ "САМПЛ АГРО", ТОВ "Ентель" та ТОВ "Оушен Маркетинг".

Тобто, предметом розгляду позову в цій частині є правильність та законність податкового обліку позивачем господарських операцій з окремими контрагентами, а саме: TOB "САМПЛ АГРО", ТОВ "Ентель" та ТОВ "Оушен Маркетинг".

Між ТОВ "Протеїн Інвест" (покупець) та ТОВ "САМПЛ АГРО" укладено договір поставки товару №20-02/2021-КПЗ від 23.02.2021, в тому числі специфікації №1, №2, №3, №4 до нього (додаток №14).

Даний договір ніким не заперечується та недійсним в судовому порядку не визнавався, при цьому, предметом договору є поставка сої.

Протягом лютого-березня 2021 року на виконання договору відбувались періодичні поставки сої від ТОВ "САМПЛ АГРО" для ТОВ "Протеїн Інвест". По даному договору за період лютого-березня 2021 року було поставлено сої на суму 7 306 324,06 грн з ПДВ.

В межах даного договору було оформлено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також на кожну партію зерна на заводі позивача складена картка аналізу зерна та реєстр погодження ціни на основі якісних показників товару. Усі зазначені документи в наявності, досліджувались під час перевірки та є додатками, які досліджувались судом.

Вказана соя використана ТОВ "Протеїн Інвест" в господарській діяльності, перероблена, а готова продукція (соєвий шрот, соєва олія) реалізована споживачам, при цьому жодні заперечення цього приводу в Акті перевірки відсутні.

Суд встановив, що позивач в повному обсязі здійснив оплату на користь ТОВ "САМПЛ АГРО" за увесь товар поставлений згідно умов даного договору, що підтверджується платіжними документами, які до позовної заяви та досліджені судом.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що по здійснених згідно договору поставках товару від ТОВ "САМПЛ АГРО" було здійснено реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №6 від 09.03.2021 та №7 від 11.03.2021.

На підставі зареєстрованих податкових накладних, ТОВ "Протеїн Інвест" включив відповідні суми до податкового кредиту, зокрема по операціях з ТОВ "САМПЛ АГРО" в податковій декларації позивача з ПДВ за лютий 2021 року та квітень 2021 року до податкового кредиту включена сума 1043293,59 грн., в тому числі за лютий 2021 року в сумі 554897,73 грн., за квітень 2021 року в сумі 488395,86 грн.

До складу рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати ТОВ "Протеїн Інвест" за 2021 р. (додаток №475) включена сума 6263030,47 грн., відповідно зазначена сума вплинула на визначення фінансового результату до оподаткування в декларації ТОВ "Протеїн Інвест" з податку на прибуток підприємств за 2021 рік.

Суд також зазначає, що між ТОВ "Протеїн Інвест" (покупець) та ТОВ "САМПЛ АГРО" укладено договір поставки товару №13-09/2021-КПЗ від 16.09.2021, в тому числі специфікації №1 та №2 до нього. Предметом договору є поставка сої.

Протягом вересня 2021 року на виконання вказаного договору відбувались періодичні поставки сої від ТОВ "САМПЛ АГРО" для ТОВ "Протеїн Інвест". За вказаний період, по договору було поставлено сої на суму 13 798 229,37 грн з ПДВ. Всі поставки оформлені видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також на кожну партію зерна на заводі позивача складена картка аналізу зерна та реєстр погодження ціни на основі якісних показників товару. Усі зазначені документи досліджувались під час перевірки та є додатками до позовної заяви, які досліджено судом. Соя використана позивачем в господарській діяльності, перероблена, а готова продукція (соєвий шрот, соєва олія) реалізовані споживачам.

Суд встановив, що позивачем в повному обсязі здійснено оплату на користь ТОВ "САМПЛ АГРО" за увесь поставлений згідно договору товар, що підтверджується платіжними документами, які є місяться в матеріалах справи.

По здійснених згідно договору поставках товару ТОВ "САМПЛ АГРО" було здійснено реєстрацію відповідних податкових накладних та розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зареєстрованих податкових накладних ТОВ "Протеїн Інвест" включено відповідні суми до податкового кредиту, зокрема по операціях з ТОВ "САМПЛ АГРО" в податковій декларації позивача з ПДВ за вересень 2021 року до податкового кредиту включена сума 1 694 519,41 грн.

До складу рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати ТОВ "Протеїн Інвест" за 2021 року включена сума 12103709,96 грн., відповідно зазначена сума вплинула на визначення фінансового результату до оподаткування в декларації ТОВ "Протеїн Інвест" з податку на прибуток підприємств за 2021 рік.

Також, Між ТОВ "Протеїн Інвест" та ТОВ "Ентель" укладено договір поставки товару №06-08/2021-КПЗ від 01.08.2021 р., в тому числі специфікація до нього. Предметом цього договору є поставка сої, а позивач є покупцем.

В серпні 2021 року на виконання договору відбувались періодичні поставки сої від ТОВ "Ентель". За вказаний період по договору було поставлено сої на суму 35 209 379,95 грн з ПДВ. Всі поставки оформлені видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також на кожну партію зерна на заводі позивача складена картка аналізу зерна та реєстр погодження ціни на основі якісних показників товару. Усі зазначені документи досліджувались під час перевірки та є додатками до позовної заяви, які досліджувались судом. Соя використана позивачем в господарській діяльності, перероблена, а готова продукція (соєвий шрот, соєва олія) реалізовані споживачам.

ТОВ "Протеїн Інвест" здійснив оплату на користь ТОВ "Ентель" за увесь поставлений згідно даного договору товар, що підтверджується платіжними документами, доданими до матеріалів справи.

По здійснених згідно договору поставках товару ТОВ "Ентель" було здійснено реєстрацію відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зареєстрованих податкових накладних, позивач включив відповідні суми до податкового кредиту, зокрема по операціях з ТОВ "Ентель" в податковій декларації позивача з ПДВ за вересень 2021 року до податкового кредиту включена сума 4 323 958,94 грн.

До складу рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати ТОВ "Протеїн Інвест" за 2021 рік включена сума 30 885 421,01 грн., відповідно зазначена сума вплинула на визначення фінансового результату до оподаткування в декларації ТОВ "Протеїн Інвест" з податку на прибуток підприємств за 2021 рік.

Між ТОВ "Протеїн Інвест" (покупець) та ТОВ "Оушен Маркетинг" укладено договір поставки товару №71-09/2023-КПЗ від 29.09.2023, в тому числі додаткові угоди від 26.03.2024 та від 02.04.2024 року, а також специфікації №№1-25 до нього. Предметом даного договору є поставка сої.

Також, між ТОВ "Протеїн Інвест" та ТОВ "Оушен Маркетинг" укладено договір оренди №3-С5 від 04.10.2023, а також акт приймання-передачі майна в оренду від 04.10.2023 року та акт приймання-передачі майна з оренди від 28.11.2023 року.

У жовтні та листопаді 2023 року на виконання договору поставки відбувались періодичні поставки сої від ТОВ "Оушен Маркетинг". За вказаний період по договору було поставлено сої на суму 124 051 838,60 грн без ПДВ. Всі поставки оформлені видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, а також на кожну партію зерна на заводі позивача складена картка аналізу зерна та реєстр погодження ціни на основі якісних показників товару. Усі зазначені документи в наявності, досліджувались під час перевірки та є додатками до позовної заяви. Соя використана позивачем в господарській діяльності, перероблена, а готова продукція (соєвий шрот, соєва олія) реалізовані споживачам. Будь-які заперечення з цього приводу по вище вказаних договорах з відповідними контрагентами в Акті перевірки відсутні.

При цьому, ТОВ "Протеїн Інвест" на виконання умов договору здійснив оплату на користь ТОВ "Оушен Маркетинг" за поставлений товар в сумі 124 051 746,00 грн, що підтверджується платіжними документами, які є додатками до позовної заяви та досліджені судом. Залишок заборгованості за поставлений товар складає 92,60 грн.

Вищезазначені господарські операції по придбанню товару у ТОВ "Оушен Маркетинг" у бухгалтерському та податковому обліку податку на прибуток підприємства були відображені ТОВ "Протеїн Інвест" наступним чином: до складу рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати ТОВ "Протеїн Інвест" за 2023 рік включена сума 124 051 838,60 грн., відповідно зазначена сума вплинула на визначення фінансового результату до оподаткування в декларації ТОВ "Протеїн Інвест" з податку на прибуток підприємств за 2023 року та уточнюючої декларації ТОВ "Протеїн Інвест" з податку на прибуток підприємств за 2023 рік.

Згідно з п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим, цього пункту.

Апеляційний суд звертає увагу, що матеріалами перевірки не встановлено ведення бухгалтерського обліку або формування показників податкової звітності без наявності документів, ведення яких передбачено законодавством, про що зазначено судом вище.

Водночас, перевіркою не встановлено фактів віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Колегія суддів також зазначає, що господарські операції з ТОВ "САМПЛ АГРО", ТОВ "Ентель" та ТОВ "Оушен Маркетинг" були належним чином враховані у фінансовій та податковій звітності, при цьому в матеріалах справи містяться усі необхідні первинні документи на підтвердження вказаних операцій, а саме: видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, докази оплати поставленого товару, що були дослідженні судом, що в свою чергу підтверджують реальність господарських операцій з відповідними контрагентами.

Відповідач вказує, що у зазначених вище контрагентів недостатньо земельних ділянок, придбаних добрив ЗЗР, насіння та інших матеріалів, задля вирощування такої кількості зернових та технічних культур, а також те, що ТОВ "Сампл Агро" протягом 2021 року за даними ЄРПН не здійснювало придбання сої, ні в якості насіннєвого матеріалу, ні товарної сої.

При цьому, відповідач зазначає, що укладені "Протеїн Інвест" з ТОВ "Сампл Агро" договори поставки №20-02/2021-КПЗ від 23.02.2021 року, №13-09/2021-КПЗ від 16.09.2021 року не опосередковується реальним виконанням господарської операції, яка становить їх предмет, у зв'язку із відсутністю у даного постачальника виробничих, трудових ресурсів та самого активу для здійснення такого постачання.

Також відповідач вказує, що для здійснення постачання в такому обсязі були відсутні активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами ТОВ "Ентель" оформлено лише первинні бухгалтерські документи, без проведення реальних господарських операцій.

Відповідач також стверджує, що ТОВ «Захід Урожай» ПН 40657084, ТОВ «Сопрал» ПН 42031523, ТОВ «Агро Консоль» ПН 42176079 протягом 2020 та 2021 років були платниками ПДВ, проте згідно даних ЄРПН не встановлено жодних взаєморозрахунків між ТОВ «Ентель» та орендодавцями. Також ТОВ «Ентель» у період з 15.06.2020 (дата реєстрації платником ПДВ) - І1.12.2021 не здійснювалося придбання сої, ні в якості насіннєвого матеріалу, ні товарної сої.

Вказує, що постачальника для здійснення постачання в такому обсязі були відсутні активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами ТОВ «Балу Оушен Старлайф 2014» (ТОВ «Оушен Маркетинг») ПН 45248685 оформлено лише первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі), з метою формування витрат кінцевому споживачу - ТОВ «Протеїн Інвест» на загальну суму без ПДВ 124 051 839 грн., в тому числі: за 2023 рік в сумі 124 051 839 грн.

З приводу наведених вище тверджень відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційний суд зазначає, що законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Висновки щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентом позивача не можуть ґрунтуватись лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів постачальника, а повинні базуватись на підставі первинних документів та об'єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 у справі №804/1984/16 суд вказує на те, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 у справі №П/811/3228/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 у справі №826/6245/18: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

У постанові від 13 жовтня 2020 у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 у справі №826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов'язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. При цьому, доказів, які б свідчили про наявність у позивача наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суду не надано. Не здобуто таких доказів і судом, а тому таке твердження відповідача є безпідставним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит, право на формування витрат господарської діяльності не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо подання податкової декларації чи сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Апеляційний суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства чи митного законодавства.

В постанові від 28.11.2018 по справі №816/1959/17 Верховний суд вказав, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява №3991/03) у § 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності то влада виходить-за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія "Вестберга таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та і повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Якщо державні органи мають інформацію, про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Колегія суддів звертає увагу сторін, що відповідачем не проводились зустрічні перевірки стосовно позивача та його контрагентів по вищевказаним господарським операціям, а тому твердження відповідача з цього приводу є безпідставними.

Будь-які припущення перевіряючих не можуть вплинути на суть справи, оскільки між ТОВ "Протеїн Інвест" та його контрагентами відбулось безліч господарських операцій, які належним чином документально оформлені, всі операції належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ "Протеїн Інвест", стосовно чого в Акті перевірки не встановлено будь-яких конкретних порушень.

Щодо посилань контролюючого органу на не надання позивачем сертифікатів якості на товар, то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Крім того, суд встановив, що договорами на поставку товару передбачено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТів і ТУУ, проте умови договорів не містять вимоги щодо надання сертифікату якості.

Також, суд встановив, що позивач має власну сертифіковану лабораторію, яка проводить контроль якості вхідної сировини.

Апеляційний суд також звертає увагу відповідача на те, що переробка придбаної у вказаних вище контрагентів сої здійснювалась ТОВ "Протеїн Інвест" на власному заводі та перед прийняттям сої у виробництво позивачем, на власному лабораторному обладнанні, здійснювався вхідний контроль якості сої та вихідний контроль якості готової продукції, про що надано докази, зокрема картки аналізу зерна та реєстр погодження цін на основі якісних показників товару, які досліджені судом, а тому твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості продукції є безпідставними.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 29.04.2021 по справі №810/3713/16.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІ, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи первинні документи відповідно до зазначених вище договорів поставки позивача та його контрагентів, суд звертає увагу сторін, що за первинними бухгалтерськими документами прослідковується рух активів між підприємством-контрагентами.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "Протеїн Інвест" підтвердив господарські операції всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту.

При цьому, податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Апеляційний суд також зазначає, що відповідач з метою встановлення всіх обставин справи звернувся із відповідним запитом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, щодо пересування транспортних засобів за маршрутами навантаження, розвантаження продукції в період з 01.01.2021 по 30.06.2024, щодо перевезення сої від ТОВ "Сампл Агро", який є вантажовідправником до вантажоодержувача ТОВ "Протеїн Інвест" згідно наданих для перевірки ТТН, які містяться в матеріалах справи.

08.01.2025 року отримано відповідь від Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області із зазначенням руху транспортних засобів, відображених раніше лише у 2024 році.

Апелянт вважає, що рух транспортних засобів, які зазначені в товарно-транспортних документах у 2021 році не зафіксовано, згідно наданої Головним управлінням Національної поліції у Хмельницькій області інформації за обліками підсистеми "Геопортал-Гарпун" інформаційно-комунікативної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", щодо фіксації автомобільними шляхами України транспортних засобів з державними номерними знаками, що зазначені в запиті.

Відповідач стверджує про відсутність фіксації руху транспортних засобів, які зазначені в товарно-транспортних документах у 2021 році, за маршрутами навантаження, розвантаження продукції, що є доказом, на його думку, відсутності перевезення сої від продавця позивачу, як такого.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року №497, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за №787/32239, затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі Інструкція №497).

Відповідно до п. 1 Інструкції №497 ця Інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - система ІПНП), призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно з пунктом 5 розділу І Інструкції №497 визначено, що облік об'єктів в ІП "Гарпун" ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; орієнтування про неправомірну експлуатацію ТЗ з номерним знаком, що йому не належить; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв'язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки; розшук ТЗ на підставі судового рішення.

Відповідно до п.5,6 розділу II Інструкції №497 інформація за категоріями "орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ", "орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення» знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 24 години з часу її внесення до ІП "Гарпун".

Інформація за категорією "орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди" та "орієнтування про неправомірну експлуатацію ТЗ з номерним знаком, що йому не належить" знімається автоматично з обліку ІП "Гарпун" через три місяці з дати її внесення. Інформація за категорією "орієнтування оперативне про ТЗ" знімається з обліку ІП «Гарпун» автоматично через 30 діб з дати її внесення до ІП «Гарпун». Інформація за категоріями «орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ», «орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди», «орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення» та «орієнтування оперативне про ТЗ» зберігається в ІП «Гарпун» протягом одного року з дати її зняття з ІП «Гарпун», після чого автоматично знищується.

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства України, суд вважає, що відомості з ІП "Гарпун", в якості доказів, наданих відповідачем, не можуть вважатись належними доказами, оскільки до ІП «Гарпун» вноситься не вся інформація, а лише та яка стосується транспортних засобів щодо яких наявна інформація про скоєння правопорушення, а також зберігання інформації обмежено в часі в залежності від виду правопорушення, максимум один рік, при цьому період, що охоплюється перевіркою саме з 2021 року.

Колегія суддів звертає увагу, що надана ГУ НП в Хмельницькій області інформація не містить відомостей щодо робочого стану комплексів відеофіксації, їх справності та місцезнаходження. Крім того, відповідач не надав жодних доказів розміщення стаціонарних засобів відстеження дорожнього руху системи ІП "Гарпун" безпосередньо у місцях завантаження та розвантаження транспортних засобів, які фактично використовувались під час перевезення товару.

Отже, відповідач не надав належних доказів покриття спеціальною системою "Гарпун» усіх доріг України і її безперебійної роботи.

Апеляційний суд також зазначає, що облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання ІП "Гарпун" з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності, жодним чином не віднесено до функцій, мети та об'єктів контролю наведеної системи.

Крім того, відомості із зазначеної ІП «Гарпун» не отримувались відповідачем під час перевірки, не досліджувались і не оцінювались, та на їх підставі не приймались оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем 18.11.2024 року, а відомості про рух транспортних засобів з підсистеми "Геопортал-Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" отримано ним лише 31.12.2024 року. Тобто на час прийняття спірних рішень у відповідача був відсутній лист Головного управління національної поліції в Хмельницькій області від 08.01.2025, №3864-2025.

В частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 54 242 378 грн. підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №28935/2201-0701 від 18.11.2024 стали допущені позивачем, на думку податкового органу, порушення в податковому обліку амортизації основних та нематеріальних активів.

Колегія суддів зазначає, що позивач для частини виробничого обладнання використовує з 2018 року виробничий метод нарахування амортизації в бухгалтерському обліку. В податковому обліку на ці ж об'єкти нарахування амортизації здійснювалось прямолінійним методом. Це було пов'язано з тим, що використання виробничого методу амортизації в податковому обліку було заборонено.

Змінами, внесеними Законом України від 16.01.2020 №466 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", який набрав чинності 23.05.2020, до пп.138.3.1 ПКУ, дозволено застосування "виробничого" методу для визначення податкової амортизації.

Відповідно до п.п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальний активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Згідно з п.п.138.3. ст.138 Податкового кодексу України визначено Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.138.3.1 ст.138 Податкового кодексу України, розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 розділу І цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Відповідно до п.п.138.3.3 ст.138 Податкового кодексу України, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації).

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основний засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом. У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Таким чином, у випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації, розрахунок амортизації основних засобів, що амортизуються виробничим методом здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом періоду з 01.01.2021 по 30.06.2024 ТОВ "Протеїн Інвест" (ПН 39675184) нараховувало амортизацію основних засобів, що використовуються підприємством в господарські діяльності.

Згідно з п.26 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - НП(С)БО 7), затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92 зі змінами та доповненнями, амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість; прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта і подвоюється; кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання; виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Відповідно до п.27 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Мінфіну від 18.10.1999 №242 зі змінами та доповненнями (далі - НП(С)БО 8), метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з НП(С)БО 7.

Колегія суддів звертає увагу, що підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу був доповнений пунктом 52, яким зокрема передбачено, що платники податку на прибуток можуть прийняти рішення про застосування з II - IV кварталу 2020 року "виробничого" методу нарахування амортизації при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом. Такі платники податку зобов'язані провести інвентаризацію цих об'єктів основних засобів станом на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, у якому прийнято рішення про застосування "виробничого" методу.

Суд зазначає, що позивач, протягом II - IV кварталу 2020 року, не скористався вищезазначеною законодавчою можливістю переходу на амортизацію за виробничим методом та вирішив і надалі продовжувати нарахування амортизації прямолінійним методом.

Сума зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в цій частині базується виключно на розрахунках податкового органу суми ймовірного нарахування амортизації виробничим методом за перевіряємі періоди.

Проте, така амортизація, як зазначено вище, здійснювалась позивачем в цих періодах прямолінійним методом.

При цьому, про будь-які арифметичні або методологічні помилки позивача під час нарахування амортизації прямолінійним методом в Акті перевірки не зазначені.

Враховуючи те, що до 23.05.2020, п.п.138.3.1. п.138.3 ст.138 Податкового кодексу було заборонено використовувати в податковому обліку виробничий метод при розрахунку амортизації основних засобів. Тому позивач використовував прямолінійний метод.

В подальшому, 23.05.2020 Законом 16.01.2020 №466-ІХ було внесено відповідні зміни в п.п.138.3.1. п.138.3 ст.138 Податкового кодексу, внаслідок якого в податковому обліку дозволили використовувати виробничий метод при розрахунку амортизації основних засобів.

Тобто, підрозділ 4 розділу XX Податкового кодексу був доповнений пунктом 52, яким платникам податку, які надали право, протягом перехідного періоду, перейти на використання виробничого методу амортизації основних засобів. А оскільки позивач наданим правом не скористався і надалі продовжив амортизацію раніше введених в експлуатацію основних засобів прямолінійним методом, а тому твердження відповідача з цього приводу є безпідставними, оскільки вказана норма надає право платнику податку на прибуток прийняти рішення про застосування виробничого методу, а не зобов'язує до такого переходу.

Колегія суддів зауважує, що надані позивачем документи сумнівів у їх достовірності не викликають, будь-які дійсні розбіжності стосовно задекларованої суми оплати за договором, розміру податку, обсягів поставок тощо судом не виявлені, а відповідачем не доведені, також відсутні дефекти форми або змісту первинних (бухгалтерських) документів з тих, які були надані платником. Одночасно з цим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на належних доказах, які спростовують факти поставок, не надані належні докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в документах позивача, неповні, недостовірні або суперечливі.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 18.11.2024 року №28940/2201-0701, в частині застосування штрафу у сумі 1147,54 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначив, що погоджується з податковим повідомленням-рішенням №28940/2201-0701 від 18.11.2024 року, в частині несвоєчасної реєстрації податкової накладної від 29.02.2024 № 176. Однак, в частині реєстрації розрахунків коригувань від 22.03.2024 №5, від 18.04.2024 №1 та від 16.04.2024 №3 позивач не вбачає в своїх діях порушень чинного податкового законодавства України.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення вимог п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010року (зі змінами та доповненнями), щодо реєстрації ТОВ "Протеїн Інвест" в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунку коригування, що надаються отримувачу (покупцю), а саме: податкова накладна від 29.02.2024 №176, яка зареєстрована 12.04.2024, розрахунок коригування від 22.03.2024 №5 зареєстрований 10.04.2024, розрахунок коригування від 18.04.2024 №1 зареєстрований 13.05.2024, розрахунок коригування від 16.04.2024 №3 зареєстрований 14.05.2024.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановив, що розрахунок коригування №5 від 22.03.2024 року, складений до податкової накладної № 661 від 22.03.2024 року, яка була складена та зареєстрована ТОВ "АВТОЛОГІСТІК" 08.04.2024 року на отримувача - ТОВ "Протеїн Інвест".

Розрахунок коригування №3 від 16.04.2024 року складений до податкової накладної №27 від 16.04.2024 року, яка була складена та зареєстрована комунальним підприємством "Господар-ОТГ" Новодунаєвецької селищної ради Хмельницької області 13.05.2024 року на отримувача - ТОВ "Протеїн Інвест". Розрахунок коригування №1 від 18.04.2024 року складений до податкової накладної №3 від 18.04.2024 року, яка була складена та зареєстрована ПАП "Перемога" 18.04.2024 року на отримувача - ТОВ "Протеїн Інвест".

Згідно до абз.3 п.192.1 ст.192 ПК України, розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до п.89 підрозділу 2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України №2755 - VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 №2102-ІХ, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що розрахунок коригування №5 від 22.03.2024 року до податкової накладної №661 від 22.03.2024 року ТОВ «Протеїн Інвест» отримав від ТОВ «АВТОЛОГІСТІК» 10.04.2024 о 11:22, що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій, сформований 25.11.2024 в системі подання звітностей до контролюючих органів "М.Е.Doc". Та 10.04.2024 року розрахунок коригування №5 від 22.03.2024 року ТОВ "Протеїн Інвест" було зареєстровано, що підтверджується квитанцією про реєстрацію відповідного розрахунку коригування.

В той же час, розрахунок коригування № 3 від 16.04.2024 року до податкової накладної №27 від 16.04.2024 року ТОВ "Протеїн Інвест" отримав від комунального підприємства "Господар ОТГ" Новодунаєвецької селищної ради Хмельницької області) 14.05.2024 о 11:56, що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій, сформований 25.11.2024 в системі подання звітностей до контролюючих органів "М.Е.Doc". 14.05.2024 року розрахунок коригування №3 від 16.04.2024 року ТОВ "Протеїн Інвест" було зареєстровано, що підтверджується квитанцією про реєстрацію відповідного розрахунку коригування.

Крім того, розрахунок коригування №1 від 18.04.2024 року до податкової накладної №3 від 18.04.2024 року ТОВ "Протеїн Інвест" отримав від ПАП "Перемога" 13.05.2024 о 14:47, що підтверджується Протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій, сформований 25.11.2024 в системі подання звітностей до контролюючих органів "М.Е.Doc". В цей же день 13.05.2024 року розрахунок коригування №1 від 18.04.2024 року ТОВ "Протеїн Інвест" було зареєстровано, що підтверджується квитанцією про реєстрацію відповідного розрахунку коригування.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не порушив строк реєстрації розрахунків коригування, складених постачальником на отримувача, оскільки здійснював реєстрацію таких в день отримання від постачальників відповідних розрахунків коригування, а тому описані відповідачем порушення є безпідставними та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Вказані в акті перевірки висновки стосовно формування позивачем штучних показників податкового обліку з метою отримання незаконної податкової вигоди, є припущеннями за відсутності належних та допустимих доказів, які надаються в передбаченому законодавством порядку. Встановлені судом обставини та реальність здійснення вищевказаних господарських операцій не спростовані податковим органом належними та допустимими доказами, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у Головного управління ДПС у Хмельницькій області були відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень, які на думку суду є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів зауважує, що в процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024 : форми "Р" №28936/2201-0701, форми "В1"№28937/2201-0701, форми "В4" №28938/2201-0701, форми "П" №28935/2201-0701, а також форми "Н" від 18.11.2024 №28940/2201-0701, в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн Інвест" штрафу у сумі 1147 грн 54 коп., отже, враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Протеїн Інвест" слід задовольнити в повному обсязі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 травня 2025 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.