Справа № 357/14312/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Б.І.
05 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Братиці К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року позов задоволено повністю. Постанову №1281 про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 30.07.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25000 гривень за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасовано. Закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення повернуто скаржнику.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маліцького Олега Олександровича про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвокати у розмірі 5000,00 грн. (за текстом оскаржуваного додаткового рішення).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб'єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги №15/АС від 18.09.2024 року; додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №15/АС від 18.09.2024 року; прибутковий касовий ордер на суму 40000,00 грн.
Згідно з договором про надання правничої допомоги №15/АС від 18.09.2024 року Адвокацьке бюро «Олега Маліцького», в особі керівника Маліцького Олега Олександровича з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони уклали договір про надання правової допомоги
Предметом договору є надання правової допомоги у адміністративній справі щодо оскарження постанови №1281 від 30.07.2024 року, складеної відповідачем відносно клієнта за ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п.6 Договору розмір та порядок оплати гонорару встановлюється додатками до договору.
Додатком №1 до Договору про надання правничої допомоги №15/АС від 18.09.2024 року передбачена вартість за надання правничої допомоги адвокатським бюро в розмірі 40000,00 грн.
Так, в постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
26.11.2024 року від позивача на адресу суду першої інстанції надійшло повідомлення, в якому представник позивача адвокат Маліцький О.О. зазначив, що у відповідності до ч.7 ст. 139 КАС України, буде подано до суду докази понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин.
Хоча справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними, це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правову допомогу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що загальний розмір витрат на правову допомогу є завищеним, не відповідає критерію розумності та справедливості, виходячи з обставин справи та враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З огляду на вказане, виходячи з принципів справедливості, пропорційності та верховенства права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача шляхом ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.