Справа № 620/14352/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.
07 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 без застосування ч.2 ст. 27 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні) .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію без застосування ч.2 ст. 27 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.10.2024 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегію суддів встановлено, що судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснивши перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2024, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
03.01.2025 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про винесення додаткового рішення суду в частині призначення та виплати пенсії без застосування ч.2 ст. 27 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні позивача до суду з позовом, однією із вимог заявлено визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії без застосування ч.2 ст. 27 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 01.10.2024 року.
Щодо вказаних вимог судом першої інстанції не було ухвалено рішення.
Згідно частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстації у справі № 620/14352/24 досліджувались докази щодо вказаних позовних вимог, проте рішення в цій частині не ухвалено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про необхідність ухвалення додаткового судового рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію позивачу без застосування ч.2 ст. 27 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні).
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.