П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27266/24
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Єщенка О. В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Шевченка Максима Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2024 року адвокат Шевченко М.В., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС» (далі - ТОВ «БОНА ДОМУС») звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2024/000135/2 від 25.08.2024;
В обґрунтування позовних вимог адвокат Шевченко М.В. зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі.
Як пояснює адвокат, декларант, в особі, ТОВ «БОНА ДОМУС», надав документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, які не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар.
За твердженням адвоката, митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими
Таким чином, на думку адвоката, спірне рішення про коригування митної вартості та картка відмови, є протиправними, оскільки прийняті з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, позов ТОВ «БОНА ДОМУС» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000091/1 від 09.02.2024.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації,
Суд стягнув на користь ТОВ «БОНА ДОМУС», за рахунок бюджетних асигнувань Митниці, судові витрати у розмірі 8483,70 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, позивач надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів.
Суд зазначив, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як зазначив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зауважив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляції складаються з такого.
По-перше, на думку Митниці, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, адже надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту у рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, про таке.
Так, скаржник зазначає, що відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
Далі, скаржник зазначає, що у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 14.06.2024 № 530420240040957952 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД.
Також, як зазначає скаржник, у відповідній графі, зазначеної декларації, містяться відомості про інвойс № QG24-6001F01 від 17.06.2024, в той час, як дата декларації країни відправлення - 14.06.2024.
Отже, на переконання скаржника, наведені розбіжності та відсутність даних про вказані вище складові, свідчить про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару.
По-друге, скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Мотивуючи свій аргумент, скаржник указує, що законодавець встановив його право письмово запитувати від декларанта додаткові документи, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів.
За такого правового регулювання, оскільки, на його думку, документи, подані на підтвердження митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, то він скористався своїм правом витребувати відповідні додаткові документи.
Зокрема, як указує скаржник, на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України Митниця повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- переклад українською мовою декларації країни відправлення.
Як указує скаржник, декларант надав пояснення з додатковим пакетом документів, зокрема, надав переклад листа виробника від 17.06.2024, переклад експортної митної декларації товарів від 14.06.2024 №530420240040957952.
Також декларант надав проформу-інвойс від 14.06.2024 № QG24-6001F01 та пояснив, що до моменту виставлення Інвойсу від 17.06.2024, імпортер отримав проформу- інвойс від 14.06.2024 з тим самим номером, а в подальшому був виданий інвойс від 17.06.2024 за № QG24-6001F01, за яким була здійснена відповідна банківська оплата.
Декларант просив завершити митне оформлення за наявними документами.
За наслідком дослідження, у тому числі, додатково наданих документів, орган митного контролю дійшов висновку, що розбіжності декларантом не усунені, зокрема скаржник указує:
- у відповідному полі (гр. 70: Призначення платежу) наданого разом з митною декларацією банківського платіжного документа від 06.08.2024 № 30 міститься інформація: INVOICE QG24-6001F, тобто, номер не відповідає номеру інвойсу, наданого до митного оформлення;
- умовами зовнішньоекономічного договору (контракт) від 10.10.2019 № 1 (з додатком), не передбачено надання Імпортеру товару Проформи Інвойсу від продавця товару.
Отже, як вважає скаржник, декларантом не надані документи, згідно з переліком та відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України.
По-третє, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом, при розмитненні товару, резервного методу для визначення митної вартості товару.
Як пояснює скаржник, документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Скаржник, посилаючись на частини 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, указує, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Як зауважує скаржник, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а відтак, остання, не суперечить законам України і є сумісною з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі
Отож, у рамках даного спору, за твердженням скаржника, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»).
Наведене, на думку скаржника, свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
ТОВ «БОНА ДОМУС», своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Фактичні обставини справи.
ТОВ «БОНА ДОМУС» зареєстроване, 09.12.2013, в статусі юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 39013881).
Основний вид економічної діяльності ТОВ «БОНА ДОМУС»: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
10.10.2019 між ТОВ «БОНА ДОМУС» (Покупець) та компанією GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO., LTD (Китай) (Продавець) укладений контракт №1 (далі - Контракт) (а.с.16).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Відповідно до пункту 3.1 загальна сума Контракту становить 450 000 дол США.
Пункт 4.1. Контракту визначає, що Продавець поставляє Товар, який продається згідно даного Контракту на умовах FOB SHEKOU CHINA, Китай або на інших умовах поставки, зазначених в інвойсі.
Пункт 7.1 Контракту визначає, що Товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому Товару Покупцем.
25.08.2024 ТОВ «БОНА ДОМУС», з метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, подав до митного оформлення митну декларацію №24UA500020007528U2.
Відповідно до вказаної митної декларації, на митну територію України, надійшов товар на адресу ТОВ «БОНА ДОМУС», а саме:
-товар № 1 - прямокутний плаский виріб без сполучення з іншими матеріалами, не самоклейний гнучкий, складається з двох зовнішніх шарів, гнучкий, не самоклейний, з малюнками та текстом з обох боків, підставка під гаряче розміром 98см*58см - 78750 шт. торговельна марка BONA DOMUS, країна виробництва - Китай, виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD;
- товар № 2 - білизна столова, підставка під гарячий посуд, являє собою плаский виріб, прямокутної форми, непрозорий, гнучкий, не самоклейний, з тришарового матеріалу: 1-лицьовий шар з полімерного непористого матеріалу, який видно у поперечному перерізі, з поліпропілену; 2-середній шар з полімерного непористого матеріалу, який видно у поперечному перерізі, з поліолефінів; 3-шар нетканого матеріалу, білого кольору з синтетичних волокон з поліпропилену вибивна/друкована, з поверхневою щільністю 410±26 г/м2, нетканий матеріал повністю покритий з одного боку, підставка під гаряче розміром 0,98 * 0,58 м * 15 0шт/уп - 41100 шт., торговельна марка BONA DOMUS, країна виробництва - Китай, виробник товарів GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD.
Для підтвердження заявленої митної вартості, декларант, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 МК України, надав відповідні документи, а саме:
- пакувальний лист (Packing list) № QG24-6001F01-453 від 17.06.2024
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №QG24-6001F01 від 17.06.2024;
- коносамент (Bill of lading) № MWSKODE24061584FD від 14.06.2024
- навантажувальний документ (Bordereau) № DOL00000475 від 20.08.2024;
- декларацію про походження товару № QG24-6001F01від 17.06.2024 ;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 30 від 06.08.2024;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 17.06.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1 від 10.10.2024;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 30.12.2021 № 1;
- інші некласифіковані документи (лист виробника) від 17.06.2024;
- інші некласифіковані документи (акт зважування) від 23.08.2024;
- інші некласифіковані документи №23/20-2 від 23.08.2024;
- судове рішення у справі №420/29931/23 від 21.02.2024;
- судове рішення у справі №420/6437/23 від 26.06.2023;
- судове рішення у справі №420/8280/23 від 19.06.2023;
- судове рішення у справі №420/8676/23 від 28.06.2023;
- копію митної декларації країни відправлення № 530420240040957952від 14.06.2024.
За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:
- виписку з бухгалтерської документації; каталоги,
- прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
У відповідь на вимогу Митниці, представник ТОВ «БОНА ДОМУС» 25.08.2024 надав пояснення щодо виявлених, на думку митного органу, розбіжностей, а також надав наступні документи: переклад листа виробника від 17.06.2024, переклад експортної митної декларації товарів від 14.06.2024 №530420240040957952, проформу-інвойс від 14.06.2024 № QG24-6001F01 та просив завершити митне оформлення за наданими документами.
25.08.2024 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за №UA5000020/2024/000135/2 за резервним методом (а.с.12).
У пункті 33 рішення міститься обґрунтування висновків про непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту, а саме:
1) відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
2) у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 14.06.2024 № 530420240040957952 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД. У відповідній графі зазначеної декларації містяться відомості про інвойс № QG24-6001F01 від 17.06.2024, в той час, як дата декларації країни відправлення - 14.06.2024.
Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «БОНА ДОМУС», Митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2024/000310 (а.с. 24).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Досліджуючи довід апеляції про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Як стверджує скаржник, в наданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення до митної вартості вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
При цьому, Митниця посилається на положення підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.
Так, згідно підпункту «в» пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Слід зазначити, що положення даної норми є диспозитивними та містять гіпотезу, якщо витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.
Тобто, вказані положення закону містять умову, за наявністю якої норма має бути застосована, а саме якщо витрати, які включають вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не включені у вартість товару.
В іншому випадку при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, не додаються такі складові митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Водночас, згідно пункту 7 Контракту обов'язок упаковки та маркування Товару покладений на Постачальника.
Відтак, в даному випадку ціна товару включає в себе вартість його упаковки та пакування, що виключає неможливість її перевірки та правильність визначення митної вартості.
Більш того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
За таких підстав, підприємством витрати на пакування понесені не були, а тому за правилами частини 10 статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Також скаржник зазначає, що у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 14.06.2024 № 530420240040957952 внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД. Також, як зазначає скаржник, у відповідній графі зазначеної декларації містяться відомості про інвойс № QG24-6001F01 від 17.06.2024, в той час, як дата декларації країни відправлення - 14.06.2024.
З приводу цього зауваження митного органу, слід зазначити, що на вимогу митного органу декларант надав пояснення, до яких додатково надав проформу-інвойс від 14.06.2024 № QG24-6001F01.
В указаних поясненнях декларант пояснив, що до моменту виставлення Інвойсу від 17.06.2024 імпортер отримав проформу- інвойс від 14.06.2024 із номером № QG24-6001F01, який в подальшому був присвоєний інвойсу від 17.06.2024, зокрема, № QG24-6001F01, за яким до речі була здійснена відповідна банківська оплата.
До того ж варто зауважити, що у проформі-інвойсі від 14.06.2024 № QG24-6001F01 є посилання на контракт від 10.10.2019 № 1, а відображені у ньому відомості щодо продавця, покупця, юридичних адрес, умов поставки, назви товару, його кількості та ціни повністю співпадають з відомостями інвойсу від 17.06.2024 QG24-6001F01 і не містять розбіжностей.
Наведене свідчить, що указані митним органом розбіжності не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Стосовно посилання митного органу, що у поданій до митного оформлення декларації країни відправлення внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованому коду товару згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є обов'язковим документом, що передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, який має подати декларант під час митного оформлення товару для підтвердження митної вартості товарів..
При цьому, колегія суддів зауважує, що відомості у декларації країни відправлення щодо умов поставки, сторін угоди, номеру інвойсу, ваги товарів, їх кількості та вартості, номеру контейнера, тощо збігаються з іншими поданими декларантом документами та наданими відомостями, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про неможливість ідентифікації експортної операції з конкретною поставкою.
Оцінюючи доводи Митниці про те, що декларантом не подані усі документи, згідно з переліком та відповідно до частин 2-4 статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів виходить з такого.
За наслідком дослідження, додатково наданих документів, орган митного контролю встановив, що у полі графі 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті від 06.08.2024 № 30 міститься інформація: INVOICE QG24-6001F, тобто, номер не відповідає номеру інвойсу, наданого до митного оформлення, колегія суддів зазначає таке.
Під час митного оформлення товару, ввезеного на територію України разом з документами, наданими на підтвердження митної вартості товару декларантом був наданий лист від 23.08.2024 № 23/20-2, адресований ПаТ «Креді Агріколь Банк», в якому ТОВ «БОНА ДОМУС» звертає увагу на допущену технічну помилку під час складання платіжної інструкції щодо оплаті поставки в частині зазначення номеру інвойсу, яка виразилась у двох останніх цифрах « 01». Даний лист надавався з відміткою банку про його прийняття та отримання.
Вказана технічна помилка була виявлена позивачем ще до подачі митної декларації №24UA500020007528U2 та під час подання документів для митного оформлення товару декларант повідомив про це митний орган та надав відповідний лист від 23.08.2024 № 23/20-2, адресований ПаТ «Креді Агріколь Банк», з цього приводу, а тому твердження митного органу про імовірність підробки є безпідставними. Окрім цього варто зауважити, що це не впливає на митну вартість товару.
Отже, з приводу викладеного слід зазначити, що в даному випадку суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно навів пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Такий підхід органу митного контролю суперечить нормам статті 53 КАС України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас, за встановлених обставин, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30.04.2020 у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, слід дійти висновку, що витребування документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів вважає, що скаржник не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як пояснює митний орган в оскаржуваному рішенні, за вказаними джерелами інформації, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення, а саме:
- за товаром №1 - 2,5675 дол. США/кг. (МД від 20.08.2024 №UA209230/2024/076739), ніж заявлено декларантом 1,1480 доларів США за кг. Нетто товару.
- за товаром №2 - 5,6303 дол. США/кг. (МД від 30.03.2024 №UA500020/2024/003122), ніж заявлено декларантом 1,1813 доларів США за кг. Нетто товару.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «БОНА ДОМУС», суд апеляційної інстанцій не встановив.
Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, що ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями: 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за позовом адвоката Шевченка Максима Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНА ДОМУС», до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. В. Єщенко
Повне судове рішення складено 08.05.2025.