08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 540/544/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Лук'янчук О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №540/544/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні
02 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій з урахуванням уточненої позовної заяви в частині стягнення розміру середнього заробітку, просив:
- стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення при звільненні з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року в сумі 371 493 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що судовими рішеннями у справі №814/1171/17 встановлено факт не проведення відповідачем належного розрахунку при звільненні позивача та стягнуто зі Служби безпеки України і Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 не виплачені суми коштів грошового забезпечення під час проходження ним служби в органах Служби безпеки України.
Так, як вказував позивач, лише 13 серпня 2019 року на виконання судового рішення у справі №814/1171/17 відповідач здійснив усі належні виплати грошового забезпечення. За доводами позивача, за несвоєчасну виплату належних йому коштів при звільненні для відповідача настає відповідальність відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 30 січня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 08.09.2015 року по 29.01.2019 року (щодо недорахованої щомісячної премії за період з 01.05.2014 року по 08.09.2015 року) та за період з 08.09.2015 року по 13.08.2019 року (щодо підйомної (шляхової) допомоги, суми з 15.01.2014 року по 01.05.2014 року під час знаходження ОСОБА_1 у розпорядженні начальника УСБУ в Херсонській області згідно до наказу голови СБУ від 22.08.2015 року №810-ос, від 06.11.2014 № 10/75-ос та винагороди за 15, 20 років безперервної військової служби), з урахуванням вже виплаченої суми, у розмірі 24580 грн. 91 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Оскільки остаточний розрахунок проведений із затримкою, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Вирішуючи питання щодо визначення періоду та розміру середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, що підлягає виплаті на користь позивача, з посиланням на приписи статті 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року), суд попередньої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування механізму розрахунку істотності частки середнього заробітку та відповідно зменшив розмір такої суми.
Не погоджуючись із означеним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та в цій частині змінити судове рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не врахував висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 щодо порядку визначення частки заборгованості.
Так, у відповідності до висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року по справі №480/3105/19, в апеляційній скарзі позивач навів механізм розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який на його думку, підлягає застосуванню судом у спірному випадку.
Такий механізм полягає в тому, що розмір середнього заробітку пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум. При цьому, всі належні при звільненні суми становлять 100 відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. З урахуванням наведеного в апеляційній скарзі механізму визначення розміру середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач просив стягнути на його користь 76 306 грн. 76 коп.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління Служби безпеки України в Херсонській області спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як з'ясовано апеляційним судом, починаючи з 2013 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника Головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в Управлінні Служби безпеки України в Донецькій області.
Наказом голови Служби безпеки України від 15.01.2014 року №28-ос полковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області з 15.01.2014 року.
Наказом голови Служби безпеки України від 22.08.2015 року №810-ос ОСОБА_1 звільнено із військової служби за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «г» пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України №1262/2007 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі).
Наказом т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 08.09.2015 року №624-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу управління у запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «г» пункту 63 Положення (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №814/1171/17 стягнуто з Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 не виплачені суми коштів (грошового забезпечення) під час проходження ним служби в органах Служби безпеки України, а саме:
- суму коштів з 15.01.2014 року до 01.05.2014 року під час знаходження ОСОБА_1 в розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України в Херсонській області згідно наказів голови Служби безпеки України від 22.08.2015 року №810-ос та від 06.11.2014 року №10/75-с;
- не донараховану щомісячну премію за період з 01.05.2014 року до 08.09.2015 року у розмірі 1873 грн. 76 коп.;
- підйомну (шляхову) допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, яку отримував ОСОБА_1 станом на дату його прибуття до нового пункту постійної дислокації, а саме до Управління Служби безпеки України в Херсонській області;
- винагороду за 15 та 20 років безперервної військової служби із застосуванням довідок, які включають розмір посадового окладу ОСОБА_1 , встановленого станом на дату набуття ним права на відповідні виплати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати на його користь компенсації за затримку розрахунку при звільненні - відмовлено.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі №814/1171/17 набрало законної сили 20.02.2019 року.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 року у справі № 814/1171/17 на картковий рахунок ОСОБА_1 у січні 2019 року та серпні 2019 року надійшли кошти на загальну суму 41 588 грн. 88 коп. Днем остаточного розрахунку з позивачем суми невиплаченого грошового забезпечення є 13.08.2019 року.
Не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем при звільненні, зумовило звернення останнього до суду з цим позовом.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з-поміж іншого, зазначила таке:
«Положеннями статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 зазначено, що при заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку обов'язковому визначенню підлягають розмір спірного середнього заробітку та час затримки розрахунку.
Так, процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Положеннями абзацу першого пункту 8 Порядку №100 передбачено нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно до довідки про середньоденне грошове забезпечення полковника ОСОБА_1 №71/22/68-3281 від 03.06.2020 року, за останні два місяці, що передували звільненню з військової служби позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 17665 грн. 28 коп. ( за липень 2015 року - у розмірі 8832 грн. 64 коп., за серпень 2015 року - у розмірі 8832 грн. 64 коп.) Кількість днів служби за період липень-серпень 2015 року становить 62 календарні дні.
Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становила 284 грн. 92 коп. (17665 грн. 28 коп. / 62 дні). (т.3 а.с.45)
Кількість днів затримки розрахунку з 09.09.2015 року до 13.08.2019 року - 1434 днів.
Отже, середнє грошове забезпечення за час затримки виплат (1434 днів) становить 408 575 грн. 28 коп. (1434 дні х 284 грн. 92 коп.).
Як слідує з матеріалів справи, сума грошового забезпечення ОСОБА_1 , що виплачена відповідачем із затримкою, у тому числі на виконання судового рішення у справі №814/1171/17 та в добровільному порядку (сума компенсації за належне речове майно), складає 59 890 грн. 67 коп. (43 983 грн. 19 коп. + 15 907 грн. 48 коп.).
У порівнянні із виплаченими сумами грошового забезпечення, розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, значно перевищує розмір невчасно виплачених сум.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц розглянула питання визначення пропорційного та співмірного розміру коштів, які підлягають стягненню з роботодавця у зв'язку з несвоєчасними виплатами працівникам.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд касаційної інстанції зазначив, що необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Верховний Суд у справі №200/4185/20-а дійшов висновку, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про виплату належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких установлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Апеляційним судом під час вирішення справи ураховані указані критерії, а також правова позиція та механізм розрахування коефіцієнта істотності частки складових заробітної плати у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку, викладені Верховним Судом під час вирішення справи №806/2473/18, де у постанові від 30.10.2019 року суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків.
Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується за наступною формулою (з урахуванням предмету спору):
- виплачене грошове забезпечення та інша частка недоплачених коштів / середній заробіток за час затримки розрахунку * 100 (помножити на 100). Коефіцієнт у відсотках.
Сама ж сума, яка підлягатиме виплаті з урахуванням принципів пропорційності та співмірності, а також істотності частки складових заробітної плати, розраховується за такою формулою:
- середньоденний розмір грошового забезпечення * коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати, отримане помножити на кількість днів (календарних або робочих) затримки розрахунку.
Суд апеляційної інстанції ураховує зазначений механізм обчислення, сформульований Верховним Судом та здійснює розрахунок наступним чином:
- середньоденне грошове забезпечення позивача складає 284 грн. 92 коп. (згідно до довідки про середньоденне грошове забезпечення полковника ОСОБА_1 №71/22/68-3281 від 03.06.2020 року), розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку з 09 вересня 2015 року (наступний день після звільнення) по 13 серпня 2019 року (день фактичного розрахунку, затримка 1434 календарних днів) становить 408 575 грн. 28 коп.
Коефіцієнт істотності частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку вираховується так:
- 156 893 грн. 45 коп. (97 0002 грн. 78 коп. + 59 890 грн. 67 коп.) (виплачене та недоплачене грошове забезпечення)/ 408 575 грн. 28 коп. (розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку) х 100 = 38,4%.
Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 38,4% становить 156 879 грн. 60 коп.: 284 грн. 92 коп. (середньоденне грошове забезпечення позивача) х 38,4% = 109 грн. 40 коп.; 109 грн. 40 коп. х 1434 (днів затримки розрахунку).
Сума компенсації 156 879 грн. 60 коп. є співмірною із загальною сумою грошового забезпечення, що підлягало сплаті відповідачем на користь ОСОБА_1 при звільненні.
Разом з цим, судова колегія враховує, що при попередньому розгляді справи №540/544/20 відповідачем сплачено на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 83 178 грн., а тому з урахуванням виплачених сум на корить позивача слід стягнути кошти у розмірі 73 701 грн. 60 коп. (156 879 грн. 60 коп. - 83 178 грн.).
Апеляційний суд не вирішує питання про утримання з цих коштів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).
Водночас, сума, яку постановив стягнути суд першої інстанції у цій справі, визначена без урахування висновків, викладених Верховним Судом, зокрема у справі №200/4185/20-а. Відтак, на переконання судової колегії, висновки окружного адміністративного суду щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню у цій справі, є помилкові.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги вище викладене, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, відтак, згідно до вимог ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми, належної до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №540/544/20 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини судового рішення в такій редакції:
«Стягнути з Управління Служби безпеки України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09.09.2015 року по 13.08.2019 року, з урахуванням вже виплаченої суми, у розмірі 73 701 грн. 60 коп. (сімдесят три тисячі сімсот одна гривня 60 копійок)».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №540/544/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.В. Лук'янчук О.І. Шляхтицький