08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29099/24
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 19.12.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №420/29099/24 за позовом Приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
11.12.2024 приватним підприємством «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» до Одеського окружного адміністративного суду скеровано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі та вирішення питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу адвоката.
Мотивуючи таке звернення позивач зазначає, що під час прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 20000грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №420/29099/24 здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Присуджено до стягнення солідарно з Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» судовий збір у розмірі 5000грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Приймаючи вищевказане додаткове рішення суд першої інстанції вказав, що обґрунтований, об'єктивний та розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку становить 5000грн.
Не погоджуючись із вищеозначеним додатковим рішенням окружного адміністративного суду в частині визначеного розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення 20000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ПП «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» зазначає, що суд не вправі на власний розсуд зменшувати суму судових витрат. На думку скаржника, обсяг підготовленої позовної заяви та доданих до неї документів, які необхідно було вивчити адвокату, обсяг витраченого часу цілком відповідає заявленому розміру витрат на професійну правничу допомогу, який становить 20000грн.
У свою чергу, ГУ ДПС в Одеській області до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказує, що наведені ПП «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. Судом першої інстанції прийнято оскаржуване додаткове рішення з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із системного аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Поняття «витрати на правову допомогу» у даному контексті це витрати, пов'язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.
В свою чергу, документами, які підтверджують витрати на правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов'язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.
Так, як установлено колегією суддів, 16.09.2024 між адвокатським бюро «ЛЕОНІДА ЛІСНИЧЕНКА» та ПП «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» укладено договір №169/24 про надання правової допомоги.
За умовами такого правочину адвокатське бюро бере на себе доручення клієнта щодо надання йому правової допомоги, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за надану ним правову допомогу, а також компенсувати фактичні витрати, пов'язані з виконанням умов цього договору.
На виконання умов даного договору клієнт уповноважує адвокатське бюро представляти клієнта в судових органах України усіх інстанцій з питань оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних від 23.07.2024 №11469516/35697654, №11469517/35697654, №11469507/35697654, №11469506/35697654, №11469520/35697654, №11469518/35697654, №11469510/35697654, №11469509/35697654, №11469513/35697654, №11469521/35697654, №11469514/35697654, №11469523/35697654, №11469515/35697654, складених головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За надання правової допомоги та представництво в суді клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, розмір якого становить 20000грн.
Згідно наявних у матеріалах справи детального опису звіту-розрахунку вартості правової допомоги від 03.12.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2024 адвокатським буро надано клієнту такі послуги:
- правовий аналіз рішень про відмову у реєстрації податкових накладних (10 рішень) та документації клієнта на підставі якої було складено податкові накладні (договори, рахунки, квитанції, акти, тощо) первинна консультація щодо перспективи судового оскарження;
- підготовка та подача адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду (категорія справ середньої складності, витрати часу 6-8 годин);
- правовий аналіз заперечень на позов, поданих відповідачем, підготовка та подача відзиву на заперечення до Одеського окружного адміністративного суду (додаткові пояснення по справі).
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 20000грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Даний спір не потребував значних затрат часу, а ведення цієї справи у суді не вимагало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині складання та подання позовної заяви. Окружний адміністративний суд вказав, що судових засідань в даній справі призначено не було, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, дана категорія справ є досить поширеною.
Дослідивши матеріали справи, колегії суддів уважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5000грн. відповідає складності справи та обсягу наданих послуг, а вартість правничої допомоги є співмірною до категорії складності справи та об'єктивно визначена окружним адміністративним судом.
З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд погоджується із мотивами додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду щодо розподілу судових витрат та вважає їх правильними.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судом першої інстанції з власної ініціативи зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.
Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» № R (81) 7, згідно із яким за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Як установлено апеляційним адміністративним судом, у поданому податковим органом до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачем викладено власні заперечення стосовно заявлених ПП «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводу позивача про те, що окружним адміністративним судом з власної ініціативи зменшено суму судових витрат на професійну правничу допомогу.
В контексті наведеного слід також відмітити, що мотивуючи вищеозначену частину апеляційної скарги позивач посилається на приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, які в досліджуваних правовідносинах застосуванню не підлягають.
Не є юридично спроможним також довід скаржника про те, що суд першої інстанції втрутився у відносини адвоката з позивачем, які визначено договором про надання правової допомоги від №169/24 16.09.2024, в частині визначення гонорару в розмірі 20000грн., з урахуванням наступного.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Як установлено судом апеляційної інстанції, надаючи оцінку досліджуваним правовідносинам окружний адміністративний суд керувався саме такими критеріями.
У межах спірних спірного питання ГУ ДПС в Одеській області доведено, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, який визначено у фіксованому розміру (гонорар), не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, а тому судом першої інстанції цілком правомірно зменшено суму судових витрат до 5000грн.
Установлені фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №420/29099/24 за позовом Приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов