П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7652/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
повний текст судового рішення
складено 02.09.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №0344706-2408-1405-UA48040090000070960, №0344708-2408-1405-UA48040090000070960, -
14 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №0344706-2408-1405-UA48040090000070960, №0344708-2408-1405-UA48040090000070960.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 - без руху. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду. Надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі №400/7652/24. Роз'яснено позивачу, що згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На виконання вимог ухвали, позивач подав до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду, просить поновити строк на оскарження податкових повідомлень-рішень №0344706- 2408-1405-UA48040090000070960 від 10.11.2023 року на суму 53 321,80 грн. та №0344708-2408-1405-UA48040090000070960 від 10.11.2023 року на суму 1 128,40 грн.
В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення направлялись ОСОБА_1 рекомендованим листом №0600081920882 з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , але були повернуті за закінченням терміну зберігання - 12.02.2024 року.
Апелянт зазначає, що 10.06.2021 року між ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
Перед укладенням цього договору ОСОБА_1 зняли з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, про що свідчить довідка від 14.05.2021 року.
В цій довідці зазначено, що зняття з реєстрації відбулось в зв'язку з вибуттям до нового місця проживання в АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 мав намір зареєструвати своє місце проживання по АДРЕСА_4 .
Відносно вказаного будинку 26.02.2018 року було укладено іпотечний договір між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_5 .
Станом на 14.05.2021 року (момент зняття ОСОБА_1 з реєстрації) діяла постанова «Про внесення змін до Правил реєстрації місця проживання» №481, якою до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» внесено зміни.
Так, вказаною Постановою пункт 18 Правил №207 після абзацу 15 доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.».
В зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до іпотекодержателя - ПАТ «Таскомбанк» з проханням надати дозвіл на реєстрацію місця проживання у АДРЕСА_4 . ПАТ «Таскомбанк» своїм листом від 07.06.2021 р. відмовив ОСОБА_1 в наданні такого дозволу.
Таким чином ОСОБА_1 знявся з реєстрації за адресою АДРЕСА_5 в зв'язку з продажем квартири і не зміг зареєструватися за новим місцем проживання за адресою АДРЕСА_4 в зв'язку перебуванням будинку в іпотеці і відсутністю згоди іпотекодержателя на таку реєстрацію.
Заборона, яка була накладена на буд. АДРЕСА_4 була знята 29.02.2024 року в зв'язку з повним погашенням кредиту, про що свідчить відповідний напис на самому договорі (стор. 14).
Апелянт вважає, що вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 об'єктивно був позбавлений можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою АДРЕСА_5 в зв'язку з продажем цієї квартири та зняттям з реєстрації та вибуттям до нового місця проживання по АДРЕСА_3 .
Однак, ОСОБА_1 не зміг здійснити реєстрацію свого проживання в буд. АДРЕСА_4 та отримувати поштову кореспонденцію за цією адресою в зв'язку з перебуванням цього будинку в іпотеці в період з 26.02.2018 року по 29.02.2024 року та відмовою іпотекодержателя в наданні письмового дозволу на таку реєстрацію.
До суду позивач звернувся 14 серпня 2024 року, тому, на думку позивача, строк не є пропущеним.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 року про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №0344706-2408-1405-UA48040090000070960, №0344708-2408-1405-UA48040090000070960, а також додані до неї матеріали повернуто.
Не погодившись зі зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року по справі №400/7652/24 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову в цій справі є податкові повідомлення-рішення, щодо яких платник податків не використовував процедуру досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), та які були прийняті після 26.11.2020 року.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Водночас Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20.
Поряд з цим у постанові від 27.01.2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд також наголосив на тому, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №580/3400/20.
З огляду на вищезазначене та те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийнято відповідачем після зміни підходу Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Поряд з цим, у позовній заяві позивач ставить питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку, поважність пропуску строку звернення до суду в якій умотивував тим, що у зв'язку з військовим станом був вимушений змінити адресу проживання, фактично він проживав за іншою адресою та дізнався про наявність податкових повідомлень- рішень після того як його адвокат отримав доступ до судової справи №400/7051/24, а саме лише 30.07.2024 року.
Розглянувши заяву позивача про визнання пропуску процесуального строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції в ухвалі від 15.08.2024 року про залишення позовної заяви без руху зазначає наступне.
У пунктах 30 і 31 мотивувальної частини постанови від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України в подальшому продовжено та воєнний стан в Україні діє до теперішнього часу.
У пункті 47 постанови від 10.11.2022 року у справі №990/115/22 Верховний Суд сформував правову позицію, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, сам факт введення в Україні воєнного стану не є самостійною обставиною, що унеможливлює подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України.
Введення в Україні воєнного стану та розташування позивача у місті Миколаєві за іншою адресою не можуть бути самостійною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
З цих підстав суд першої інстанції відхилив як явно необґрунтоване твердження позивача, що зміна місця проживання у м. Миколаєві є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Крім цього, позивач не надав жодних пояснень, чи повідомлявся податковий орган з приводу зміни адреси (місцезнаходження) позивача.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому посилання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
В подальшому суд першої інстанції своєю ухвалою від 02 вересня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26.08.2024 року про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду та повернув позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №0344706-2408-1405-UA48040090000070960, №0344708-2408-1405-UA48040090000070960, а також додані до неї матеріали.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування поважних причин пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2023 року №0344706-2408-1405-UA48040090000070960, №0344708-2408-1405-UA48040090000070960 зазначає, що він знявся з реєстрації за адресою АДРЕСА_5 в зв'язку з продажем квартири і не зміг зареєструватися за новим місцем проживання за адресою АДРЕСА_4 в зв'язку перебуванням будинку в іпотеці і відсутністю згоди іпотекодержателя на таку реєстрацію.
Заборона, яка була накладена на буд. АДРЕСА_4 була знята 29.02.2024 року в зв'язку з повним погашенням кредиту, про що свідчить відповідний напис на самому договорі (стор. 14).
Апелянт вважає, що вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 об'єктивно був позбавлений можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою АДРЕСА_5 в зв'язку з продажем цієї квартири та зняттям з реєстрації та вибуттям до нового місця проживання по АДРЕСА_3 .
Однак, ОСОБА_1 не зміг здійснити реєстрацію свого проживання в буд. АДРЕСА_4 та отримувати поштову кореспонденцію за цією адресою в зв'язку з перебуванням цього будинку в іпотеці в період з 26.02.2018 року по 29.02.2024 року та відмовою іпотекодержателя в наданні письмового дозволу на таку реєстрацію.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на ст.16 ПКУ.
Підпунктом 16.1.11. ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.
Апелянт звертає увагу суду на те, що ППР направлялись ОСОБА_1 не як ФОП, а як фізичній особі - власнику нерухомого майна.
Колегія суддів зазначає, що позивач дійсно є платником податків на нерухоме майно, та не є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків затверджено Наказ Міністерства фінансів України 29.09.2017 року №822, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за №1306/31174.
Так, згідно розділу VI зазначеного Положення фізична особа-платник податків зобов'язана подати до відповідного контролюючого органу Облікову картку (Повідомлення) для реєстрації у Державному реєстрі відповідно до вимог цього Положення.
Фізичні особи-платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки (Повідомлення) протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
При поданні Облікової картки (Повідомлення, Заяви про внесення змін) фізична особа зобов'язана подати відповідному контролюючому органу документи (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії за переліком, визначеним цим Положенням.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач дійсно де який час з поважних причин не міг бути зареєстрованим за новим місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_4 та отримувати поштову кореспонденцію за цією адресою.
Однак, виходячи з вищенаведених норм Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та вимог ст.16 ПК України, колегія суддів вважає, що позивач зобов'язаний був повідомити контролюючий орган про зміну даних, які вносяться до Облікової картки (Повідомлення) протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Оскільки пропуск позивачем строку звернення до суду став наслідком дій позивача щодо неповідомлення відповідача про зміну своєї податкової адреси, невжиття заходів щодо отримання поштової кореспонденції за податковою адресою, ці обставини не носять об'єктивного характеру.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому заява про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позовної заяви позивачеві у зв'язку з пропуском процесуального строку звернення до адміністративного суду.
З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька