П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/416/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Турецької І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р. про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (далі - Порядок №1078), з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 1.03.2018р. по 22.10.2024р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців три, чотири, шість пункту 5 Порядку №1078 у фіксованій величині 4 062,49грн. в місяць;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 062,49грн. за період з 1.03.2018р. по 22.10.2024р. включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2025р. повернуто позовну заяву в частині позовних вимог, а саме щодо:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 19.07.2022р. по 30.09.2024р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців три, чотири, шість пункту 5 Порядку №1078 у фіксованій величині 4 062,49грн. в місяць;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 062,49грн. за період з 19.07.2022р. по 30.09.2024р. включно.
В подальшому, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області в частині позовних вимог, а саме щодо:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 1.03.2018р. по 18.07.2022р. включно індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців три, чотири, шість пункту 5 Порядку № 1078, у фіксованій величині 4 062,49грн. в місяць;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 062,49грн. за період з 1.03.2018р. по 18.07.2022р. включно.
Продовжено розгляд справи №400/416/25 в частині позовних вимог, а саме щодо:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 01.10.2024 по 22.10.2024 включно індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців три, чотири, шість пункту 5 Порядку № 1078, у фіксованій величині 4062,49 грн в місяць;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 062,49грн. за період з 1.10.2024р. по 22.10.2024р. включно;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Приймаючи ухвалу про залишення частини позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що тримісячний строк звернення з цим позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. про 18.07.2022р. закінчився 1.10.2023р..
Крім того, суд вказав, що лист відповідача від 10.01.2025р. №593201-14/5932, яким надана відповідь на адвокатський запит представниці позивача, свідчить про те, що вчиняти активні дії, спрямовані на з'ясування обставин нарахування і виплати йому спірної індексації, позивач почав вчиняти лише у січні 2025 року. Цей лист не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку чим допустив порушення норм процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.320 КАС України, скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За містом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.
Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).
При цьому, дія ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 1.07.2022р. може поширюватися тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності.
Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №2352-IX від 1.07.2022р, застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
Відтак, апеляційний суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв'язку з чим висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним адміністративним позовом в межах позовних вимог за період з 1.01.2016р. по 18.07.2022р. є помилковим, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду
Оскільки судом першої інстанції неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.236, 311, 312, 317, 320, 325, 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025р. про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії в цій частині - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
І.О. Турецька