28 квітня 2025 року справа № 210/198/25
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Іванов С.М. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2025 р. в адміністративній справі № 210/198/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення, -
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2025 р. адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Вказана апеляційна скарга подана без додержання вимог, встановлених ст. 286 КАС України.
За загальними правилами у відповідності до приписів ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Разом з тим, приписами ст. 286 КАС України встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частиною четвертою якої встановлено, що апеляційні скарги у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскаржуване рішення винесено Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу 20.02.2025 року.
Таким чином, десятиденний строк на оскарження рішення суду першої інстанції сплинув 02.03.2025 року.
Апеляційна скарга була подана до апеляційного суду засобами електронного зв'язку через підсистему "Електронний суд" 23.04.2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку на оскарження судового рішення.
Так, відповідачем було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому останній посилається на тривалість процедури сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.
Підстави пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто скаржник має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування», державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, тривалістю процедури сплати судового збору, тощо, не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
При цьому, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
При цьому, на момент подачі повторної апеляційної скарги, яка була подана через 20 днів після повернення первинної апеляційної скарги (ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 року), оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та надати особі, яка звернулась з апеляційною скаргою, десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. 298 КАС України, суддя, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені ІНФОРМАЦІЯ_2 в поданому клопотанні про поновлення строку.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2025 р. в адміністративній справі № 210/198/25 - залишити без руху.
Надати десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:
- клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних підстав такого пропуску, якщо такі є.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Суддя Іванов С.М.