Справа №590/374/25
Номер провадження №1-кс/590/3/25
08.05.2025 Ямпільський районний суд
Сумської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ямпіль Сумської області заяву про самовідвід судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 у кримінальному проваджені №12024200490001443 від 01.12.2024 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України, -
В провадженні судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження №12024200490001443 від 01.12.2024 відносно ОСОБА_4 за ч.4 ст.185, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України.
30.04.2025 суддею ОСОБА_3 було заявлено самовідвід від участі у розгляді вказаного кримінального провадження, мотивуючи його тим, що «в обвинувальному акті складеному відносно гр. ОСОБА_4 однією із потерпілих є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який працює в апараті Ямпільського районного суду Сумської області на посаді секретаря суду. Головою Ямпільського районного суду Сумської області є ОСОБА_3 .. Зазначені обставини, на думку судді ОСОБА_3 , можуть викликати сумніви в його неупередженості у стороннього спостерігача».
Розгляд заяви про самовідвід суддя ОСОБА_3 просив проводити без його участі.
Суддя ОСОБА_3 не виявив бажання бути вислуханим, в судове засідання не з'явився, однак його неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід без його участі.
Розглянувши заяву про самовідвід, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Законодавець чітко регламентував у ст.75 КПК України обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, за приписами ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: (1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; (2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; (3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; (4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; (5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.
Статтею 76 цього Кодексу визначені підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
За наявності підстав, передбачених статтями 75, 76 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.ч. 1, 2 ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст.80 КПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим. Тобто відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Підставою для самовідводу суддя зазначає п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (iі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», рішення від 28.10.1999 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Згідно ч.7 ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу /самовідводу/, якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Розглядаючи заяву про самовідвід, суд бере до уваги, що для самовідводу судді йому необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про самовідвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів. Якщо він невмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Так, суддя ОСОБА_3 заявляє собі самовідвід з тих підстав, що однією із потерпілих в кримінальному провадженні є мати секретаря суду ОСОБА_6 - є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а головою Ямпільського районного суду Сумської області є ОСОБА_3 , що може, на його думку, викликати у стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді.
Проте суддею ОСОБА_3 в заяві про самовідвід не зазначено, яким чином вказана обставина може вплинути на його здатність об'єктивно та неупереджено розглянути дане кримінальне провадження та за результатами розгляду прийняти законне рішення.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Голова суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
Відповідно до частини першої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат.
Відповідно до п.9 Р.ІІІ Положення про апарат Ямпільського районного суду Сумської області /затв. зборами суддів Ямпільського районного суду, протокол 18.02.2019 №2, з відповідними змінами/ апарат суду очолює керівник апарату суду /далі - Положення/.
Щодо повноважень Голови суду, то вони відповідно до ст.24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.4 Р.І Положення, обмежуються здійсненням контролю за ефективністю діяльності апарату суду, погодженням призначення на посади керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, внесенням в установленому порядку подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.
Тобто Голова суду не здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, безпосередньо не забезпечує організацію роботи структурних підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду. Все це входить до повноважень керівника апарату суду.
Таким чином, для задоволення самовідводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява про самовідвід, яка містить лише надумані припущення про існування обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).
Зміст заяви судді про самовідвід не свідчить про наявність підстав та не містить посилання на обставини, які за суб'єктивними чи об'єктивними критеріями виключають участь судді у розгляді цієї справи відповідно, будь-яких інших обставин, що свідчили на користь упередженості чи необ'єктивності судді для цілей самовідводу у розумінні закону суддею не зазначено, відтак заявлений самовідвід є необґрунтованим.
Так само і не встановлено під час розгляду заяви про самовідвід обставин, які прямо передбачені ст.75 КПК України, як такі, що виключають участь судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні.
Інших обставин, які давали підстави стверджувати, що суддя ОСОБА_3 не здатен винести неупередженого рішення в даному кримінальному провадженні ним не наведено. Немає і жодної об'єктивної чи розумної суб'єктивної підстави для побоювань, що в учасників судового провадження можуть виникнути сумніви у об'єктивності та неупередженості цього судді. Також немає і фактів, які свідчили б, що суддя, який розглядає цю справу, не буде спроможним як кваліфікований, професійний суддя сформувати свою думку на підставі матеріалів, поданих на судовий розгляд, і лише на їх підставі та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Отже, заявлений самовідвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для самовідводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України.
Практика Європейського Суду з прав людини ґрунтується на принципі презумпції неупередженості судді, тобто існує презумпція, що суддя неупереджений, доки не буде доведено зворотне (справа Хаушальс проти Данії (1989 р.).
За умови відсутності інших обставин, аніж ті, що викладені в заяві про самовідвід, будь-яких сумнівів в упередженості судді ОСОБА_3 не може сформуватись.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви судді ОСОБА_3 про самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, статтями 21, 75, 80-81, 371-372 КПК України, суд, -
В задоволенні заяви про самовідвід судді Ямпільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 у кримінальному проваджені №12024200490001443 від 01.12.2024 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя : ОСОБА_1