Постанова від 08.05.2025 по справі 520/458/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 р. Справа № 520/458/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/458/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці, в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024; №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024; №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024; №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024, прийняті Волинською митницею;

- стягнути з Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Аквакультура» (Код ЄДРПОУ: 35973236) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті Волинською митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час їхнього прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов'язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості: №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024р; №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024р.; №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024р.; №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (код ЄДРПОУ: 35973236) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 402 (вісімнадцять тисяч чотириста дві) грн. 26 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ: 43958385).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" (код ЄДРПОУ: 35973236) витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ: 43958385).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, ст. 257 Митного кодексу України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» було подано МД:

1) №24UA205030012984U6 від 29.10.2024 року на 2 товарні позиції: «Ікра нерки морожена (в ястиках, в блоках, без будь-якої обробки): - Frozen Sockeye Greenroe, 1 North Naknek (Oncorhynchus nerka)/Мoрожена ікра нерки в ястиках...»;

2) №24UA205030014502U0 від 29.11.2024 року на 2 товарні позиції: «Ікра нерки морожена (в ястиках, в блоках, без будь-якої обробки):- Frozen Sockeye Green roe, 1 North Naknek (Oncorhynchus nerka)/Мoрожена ікра нерки в ястиках...»;

3) №24UA205030015087U9 від 09.12.2024 року на 2 товарні позиції: «Ракоподібні в панцирі або без панцира - Креветка виду Pandalus Borealis: - Frozen Cooked shell-on prawns...»;

4) №24UA205030013581U3 від 11.11.2024 року на 2 товарні позиції: «Ракоподібні в панцирі або без панцира - Креветка виду Pandalus Borealis: - Frozen Cooked shell-on prawns...».

Митну вартість товарів по усім вищезазначеним митним деклараціям заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до гр. 43 цих митних декларацій.

Разом із вищевказаними митними деклараціями декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій».

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності,

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, а також вимогами ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Скаржник наголосив, що сумніви митного органу у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням факту заниження заявленої митної вартості порівняно з наявною у митного органу інформацією.

Вказав, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві.

Отже, митницею було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59, 60 МКУ прийняті рішення про коригування митної вартості № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024, UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024 за резервним методом; UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024, UA205000/2024/000084/2 від 11.11.2024 за ціною товару договору щодо ідентичних товарів ст. 59 МКУ. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Підстави обрання другорядних методів визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 рішень про коригування митної вартості.

На переконання представника відповідача, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим і тому підлягає скасуванню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості, винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

Щодо витрат на професійну правову допомогу, скаржник зауважив, що, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, з огляду на предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у сумі 20000,00 грн. є завищеним та підлягає зменшенню.

Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначив, що визначені митним органом розбіжності у документах, поданих до митного оформлення, спростовуються матеріалами справи, а також не впливають на розмір митної вартості, а тому не є підставою для коригування митної вартості товарів. Також зазначає, про порушення з боку митного органу процедури консультації, оскільки митний орган не зазначив конкретні документи, надання яких забезпечить розмитнення товару за першим методом. Також вказує на відсутність в усіх оскаржуваних рішеннях пояснень щодо зроблених коригувань, що є обов'язковим при визначенні митної вартості за другорядним методом.

Представник позивача також зазначив, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій ТОВ "Регіональний центр Аквакультура" митній вартості товарів, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими позивачем до митниці.

На переконання представника позивача, суд першої інстанції аналізуючи підстави, вказані в графі 33 оскаржуваних рішень, дійшов обґрунтованого висновку, що такі рішення є протиправними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» (покупець) та Fish Market S.R.O (продавець) було укладено контракт № ORS-65/17 від 05.06.2017 (далі Контракт), за умовами якого продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а покупець зобов'язується сплачувати «Товар» згідно з умовами даного Контракту.

Пунктом 2. Контракту передбачено, що найменування, асортимент та кількість Товару, що поставляється, на кожну поставку будуть вказуватися в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

Згідно інвойсу № 24016 від 07.10.2024 поставлявся товар на умовах FCA Klaipeda.

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017 позивач подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030012984U6 від 29.10.2024.

Разом з митною декларацією були подані: контракт, інвойс, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що, як вважав митний орган, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

29.10.2024р. відповідач відмовив ТОВ «РЦ Аквакультура» у митному оформленні товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000295 та, відповідно, прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024.

Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості. Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030013034U1 від 29.10.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 1 244 643, 09 грн.

Крім того, згідно інвойсу № 24017 від 07.10.2024 за контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017 поставлявся товар на умовах FCA Klaipeda.

Для митного оформлення партії товару за Контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017 позивач подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030014502U0 від 29.11.2024.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що, як він вважав, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

29.11.2024 митний орган відмовив ТОВ «РЦ Аквакультура» у митному оформленні товару, про що було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000323 та, відповідно, ухвалено рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 86 664,00 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр Аквакультура» (Покупець) та Iceberg Seafood A/S (продавець) було укладено контракт № 10/05-21 від 05.10.2021, за умовами якого продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а покупець зобов'язується сплачувати «Товар» згідно з умовами даного контракту.

Згідно інвойсу № FA71775 від 02.12.2024. за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 поставлявся товар на умовах EXW Aarhus.

Для митного оформлення придбаної партії товару за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021. позивач подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030015087U9 від 09.12.2024.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим направив позивачеві запит на надання додаткових документів.

09.12.2024 митний орган відмовив ТОВ «РЦ Аквакультура» у митному оформленні товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000343, а також ухвалив рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024.

Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно зі статтею 59 України. Товар було випущено в обіг за митною декларацією №24UA205030015147U8 від 09.12.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 99 267,86 грн.

Крім того, згідно інвойсу № FA71712 від 07.11.2024 за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 року поставлявся товар на умовах EXW Aarhus.

Для митного оформлення придбаної партії товару за Контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 позивач подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030013581U3 від 11.11.2024. Разом з митною декларацією були подані: контракт, інвойс, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту).

11.11.2024 митний орган відмовив ТОВ «РЦ Аквакультура» у митному оформленні товару та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000305, а також ухвалив рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024.

Позивачем сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 102 946,20 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Тож, рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024; №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024; №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024; №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024 прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їхнього прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Частинами 7-10 статті 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА» було подано МД:

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом, разом з митними деклараціями, були подані документи, визначені в гр. 44 МД: контракти, інвойси, платіжні доручення, автотранспортні накладні, договори перевезення, довідки про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг, експортні митні декларації. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем одночасно із митними деклараціями контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Під час розгляду справи суд не виявив розбіжностей у наданих документах.

Проте, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач не визнав митну вартість, заявлену декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту), та прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів: № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024, UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024 за резервним методом; UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024, UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024 за ціною товару договору щодо ідентичних товарів.

Перевіряючи правомірність спірних рішень про коригування митної вартості товарів, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Підставою для прийняття рішення № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024 про коригування митної вартості товарів стали висновки митного органу про те, що: 1) відправник товару згідно митної декларації країни експорту не відповідає відправнику товару згідно товарно-транспортної накладної; 2) згідно довідки про транспортні витрати завантаження та розвантаження в сумі фрахта, однак у ДМВ додаткові витрати по транспортуванню не вказано та не надано калькуляцію транспортних витрат; 3) згідно пункту 5 контракту від 05.06.2017 № ORS-65/17 товар відвантажується по цінам, вказаним у інвойсі, затвердженому сторонами, однак, затвердження з боку отримувача на інвойсі відсутнє.

Надаючи оцінку вказаним підставам, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно розбіжності в графі «Відправник» в експортній декларації судом встановлено, що товар, заявлений до митного оформлення за МД № 24UA205030012984U6 від 29.10.2024, митна вартість якого була скоригована згідно рішення № UA205030/2024/000082/2 поставлявся за контрактом ORS-65/17 від 05.06.2017 та інвойсом № 24016 від 07.10.2024.

До митного оформлення даної партії товару декларантом було подано експортну митну декларацію № 24LTLUB00007C253B5 від 27.10.2024. В графі першій експортної митної декларації № 24LTLUB00007C253B5 від 27.10.2024 зазначено UAB KLAIPЕDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes Klaipeda Lithuania.

Щодо цього позивачем було надано пояснення, що товар, який поставлявся за інвойсом № 24016 від 07.10.2024, був розміщений на митно-ліцензійному складі (МЛС) в м. Клайпеда, де був перевантажений на автомобільний транспорт і ввезений в Україну. Литовська експортна декларація з кодом MRN № 24LTLUB00007C253B5 від 27.10.2024 є реекспортною митною декларацією, у графі 2 якої зазначено UAB KLAIPЕDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes Pl 9 Klaipeda Lithuania - клайпедський холодильний термінал, - оскільки для того, щоб зробити транзит вантажу, потрібно оформити його реекспорт, тому вантажовідправником є склад, де зберігається товар і має статус транзитного вантажу.

Суд першої інстанції правомірно визнав непереконливими твердження відповідача про те, що вказані обставини суперечать положенням контракту, з огляду на те, що митним органом не доведено, що в експортній митній декларації зазначено саме вантажовідправника, а не складський термінал, як вказано позивачем.

Разом з тим, як слушно зазначив суд першої інстанції, експортна митна декларація не входить до переліку документів, подання яких в обов'язковому порядку передбачено ст. 53 МК України. Тому, за відсутності обґрунтування з боку митного органу, що вказана розбіжність спричинила неправильність визначення митної вартості, вказане не може бути обґрунтованим сумнівом у заявленій митній вартості.

Декларація № 24LTLUB00007C253B5 від 27.10.2024 містить усі відомості, необхідні для ідентифікації її до конкретної поставки. Так, у вказаній ЕМД вказані реєстраційні номери автомобілів, якими здійснювалось транспортування (Renault АХ4600IP/АХ4664XO), що відповідає довідці про транспортні витрати № 28 від 28.10.2024, заявці на перевезення № 25/Ж від 25.10.2024, рахунку № 205 від 28.10.2024, та іншим документам, поданим до митного оформлення.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами позивача, що вказане не є розбіжністю та не є підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно посилання митного органу на не зазначення у декларації митної вартості додаткових витрат по транспортуванню та не надання до митного оформлення калькуляції транспортних витрат, судом встановлено наступне.

Так, до митного оформлення вказаної партії товару декларантом було подано довідку про транспортні витрати № 28 від 28.10.2024.

Відповідно до цієї довідки, вартість транспортних витрат по доставці вантажу автомобілем Renault АХ4600IP/АХ4664XO по маршруту м. Клайпеда (Литва) до митного кордону України п.п. Ягодин склали 60000 грн. Також в довідці зазначено, що вантаж застрахований не був, завантаження/розвантаження в сумі фрахта.

У позовній заяві позивачем наведено детальний розрахунок транспортних витрат як складової митної вартості товарів, який зводиться до наступного.

Товар, який поставлявся згідно інвойсу № 24016 від 07.10.2024 був заявлений до митного оформлення згідно митної декларації № 24UA205030012984U6 від 29.10.2024. Згідно графи 12 «Відомості про вартість» цієї МД, митна вартість становить 14 554 762,11 грн.

Наведена митна вартість визначена як вартість всього товару за цією митною декларацією у доларах США згідно у розмірі 350714,80 (графа 22) помножена на офіційний курс гривні на день розрахунку 41,3292, зазначений у графі 23, до яких додані транспортні витрати у розмірі 60 000 грн., підтверджені довідкою про транспортні витрати № 28 від 28.10.2024.

350714,8 * 41,3292 + 60000 = 14 554 762,11 грн.

Саме така сума зазначена в графі 12 відмовленої митної декларації №24UA205030012984U6 від 29.10.2024. Така ж сума митної вартості зазначена в графі 12 митної декларації №24UA205030013034U1 від 29.10.2024, яка була оформлена по факту коригування митної вартості.

Також, сума транспортних витрат у розмірі 60 000 грн., яка включає в себе усі витрати, в тому числі витрати на фрахт, розвантаження та навантаження та інші, зазначена в графі 17 «Заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору» рішення про коригування митної вартості № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024р.

Перевіривши наведений розрахунок, суд зазначає, що транспортні витрати декларантом обчислені та задекларовані коректно, сумнівів, розбіжностей чи помилок у цьому розрахунку виявлено не було, тому такий розрахунок приймається судом. Митний орган на наявність помилок чи розбіжностей у розрахунку не вказує.

Отже, документально підтверджені транспортні витрати повністю враховані та достовірно відображені у митній вартості за відмовленою митною декларацією № 24UA205030012984U6 від 29.10.2024, у зв'язку з чим у митного органу не було фактичних та правових підстав для коригування митної вартості з цієї причини.

Згідно правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, довідка про транспортні витрати є належним та достатнім доказом понесених декларантом витрат на транспортування товару як складової митної вартості, а тому подання будь-яких інших документів на підтвердження відповідних витрат не вимагається.

Стосовно затвердження інвойсу з боку отримувача слід зазначити, що відповідно до п. 5 контракту № ORS-65/17 від 05.06.2017 року, продавець зобов'язується поставити товар за цінами, вказаними в інвойсі, затвердженому сторонами.

Товар, який був заявлений до митного оформлення за відмовленою МД №24UA205030012984U6 від 29.10.2024р. (оформленою МД №24UA205030013034U1), поставлявся згідно інвойсу № 24016 від 07.10.2024р.

Вказаний інвойс містить підписи та печатки продавця Fish Market s.r.o., зазначення посадової особи, яка підписала документи.

В свою чергу, ані положення митного законодавства, ані звичаї ділового звороту не вимагають підписання інвойсів з боку покупця, оскільки про наявність у останнього волевиявлення, спрямованого на отримання товару свідчать сплата отримувачем вартості товару, фактичне прийняття та розмитнення товару, інші дії, спрямовані на виконання договору поставки.

Інвойс (рахунок фактура) є товарним документом, який складається та підписується Продавцем для відправки товару. Покупець отримує інвойс разом з товаром. З огляду на це, твердження про необхідність підписання інвойсів з боку отримувача товару не є обгрунтованим.

Разом з тим, пунктом 5 контракту не передбачено, що затвердження сторонами інвойсів має відбуватися виключно шляхом підписання інвойсу сторонами. Сторони затверджують асортимент товару по кожній конкретній поставці на етапі перемовин, наслідком чого є складання Продавцем інвойсу та поставка узгодженої партії товару. Тому сама по собі наявність інвойсу та фактичної поставки товару свідчить про те, що сторони узгодили асортимент товару, та відповідно інвойс, за яким цей товар поставлений.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» як на підтвердження необхідності підпису отримувача на інвойсі, оскільки вказаний акт не містить положення, відповідно до якого підпис отримувача товару є необхідним реквізитом інвойсу, відсутність якого спричиняє нечинність цього документа. Митним органом не доведено реальних підстав для сумніву в автентичності інвойса, тому доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Підставою для прийняття рішення № UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024 про коригування митної вартості товарів стали висновки митного органу про те, що: 1) відповідно до довідки про транспортні витрати від 26.11.2024 № 26/Л зазначені роботи завантаження/розвантаження товару, однак вартість таких витрат не вказана в графі 21 ДМВ, що свідчить про невключення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості; 2) згідно п. 1.4. договору (контракту) про перевезення від 29.01.2022р. № 29 заявка є невід'ємною частиною договору, однак дані документи не подано до митного оформлення. Банківські платіжні документи, що стосуються оплати транспортних послуг не надано; 3) Банківські платіжні документи, що стосуються товару для підтвердження заявленої митної вартості не надано.

Надаючи оцінку вказаним підставам, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно посилання митного органу на те, що вартість навантаження/розвантаження товару, не зазначена окремо в декларації митної вартості, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказана розбіжність є ідентичною до розбіжності за рішенням № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024, якій суд надав вичерпну правову оцінку, тому повторно цей аргумент судом не розглядається.

Щодо неподання до митного оформлення заявки на транспортування та платіжних документів щодо оплати транспортних послуг, судом встановлено наступні обставини.

Так, за договором № 29 від 29.01.2020 р. між перевізником та замовником була складена заявка на перевезення № 25/л від 25.11.2024. В графі 44 митної декларації № 24UA205030014502U0 від 29.11.2024, в якій зазначається перелік документів, поданих до митного оформлення, під кодом 9000 зазначено документ № 25/Л від 25.11.2024 р., що відповідає реквізитам заявки на транспортування.

З огляду на це, неподання до митного оформлення заявки на транспортування № 25/л від 25.11.2024 спростовується матеріалами справи.

Водночас, суд зазначає, що не подання до митного оформлення платіжних документів не є достатньою підставою для коригування митної вартості, оскільки відповідні документи не входять до переліку ч. 2 статті 53 МК України, подання яких здійснюється декларантом в обов'язковому порядку.

Разом з тим, суд враховує праву позицію Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, згідно якої для підтвердження транспортних витрат як складової митної вартості достатнім є подання довідки про транспортні витрати, яка була подана позивачем, розбіжностей чи сумнівів у ній виявлено не було.

Стосовно неподання платіжних документів, що стосуються товару, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 53 МК України, документом, який підтверджує митну вартість товарів є, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Пунктом 5 контракту № ORS-65/17 від 05.06.2017 визначено, що умови оплати товару визначаються в кожному окремому інвойсі.

Згідно інвойсу № 24017 від 07.10.2024, умови оплати 180 днів після доставки Товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що подання платіжних документів вимагається митним законодавством та є фізично можливим лише у разі якщо товар сплачено на момент митного оформлення. В силу прямої вказівки контракту на відтермінування оплати на 180 днів після доставки, у декларанта не могло бути платіжних документів щодо товару, що об'єктивно унеможливило їх подання до митного оформлення.

Підставою для прийняття рішення № UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024 про коригування митної вартості товарів стали висновки митного органу про те, що: 1) декларантом до митного оформлення надано контракт від 05.10.2021 № 10/05-21 з «Iceberg Seafood A/S» і задекларовано, що він укладений з виробником товару. Однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502»; 2) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, рахунок на транспортні витрати, договір на перевезення, договір експедирування та заявку на перевезення. Рахунок на транспортні витрати від 05.12.2024 №245 від ТОВ «Аквапродлогісти», тоді як перевізник відповідно до графи 16 CMR- PE CHURAKOV V.V; 3) Умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати вантажно-розвантажувальних робіт, доставки, страхування. В довідці про транспортні витрати №05 від 05.12.2024 вказана сума транспортних витрат за маршрутом перевезення. Також, вказано, що навантаження /розвантаження входить в суму фрахту, проте в графі 21 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження /розвантаження. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Надаючи оцінку вказаним підставам, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно посилання митного органу на розбіжність в виробнику товару в митній декларації та контракті судом встановлено, що в доповненні до графи 31 митної декларації №24UA205030015087U9 зазначено наступне: «Виробник: Regina C, GL4502, Торговельна марка - Iceberg Seafood.»

Митний орган вказує, що до митного оформлення надано контракт від 05.10.2021 № 10/05-21 з «Iceberg Seafood A/S» і задекларовано, що він укладений з виробником товару. Однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502».

В свою чергу позивач вважав, що Regina C є місцем походження товару, а 4502 номер затвердження, що підтверджується графою 1.21.d ветеринарного сертифікату № DK5628-3937682-2024.

Стосовно викладеного, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказана розбіжність присутня, однак не спричиняє сумніву в заявленій декларантом митній вартості, оскільки не стосується числових значень її складових.

Так, у постанові від 29.07.2020 по справі № 420/1709/19 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. З наведеного слідує висновок, що не будь-яка розбіжність у документах, поданих до митного оформлення, повинна мати наслідком коригування митної вартості, а тільки ті, які безпосередньо стосуються її числових показників.

З огляду на це, відповідна розбіжність не є достатньою для коригування митної вартості у спірному випадку.

Стосовно того факту, що рахунок на транспортні витрати від 05.12.2024 № 245 виставлений ТОВ «Аквапродлогістика», а перевізник відповідно до графи 16 CMR- PE CHURAKOV V.V, колегія суддів зазначає, що судовим розглядом підтверджено здійснення транспортно-експедиторського обслуговування ТОВ «Аквапродлогістика» на умовах договору № 12/2 від 12.01.2022 р.

Положеннями цього договору передбачено право експедитора залучати третіх осіб на виконання зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору, експедитор (повірений) від імені та за рахунок замовник (довірителя) забезпечує здійснення перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в заявках/доповненнях до даного договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.1.6 Договору, експедитор має право підписувати договори та домовленості з транспортними та іншими організаціями для виконання своїх обов'язків по даному Договору.

Користуючись цим правом експедитор уклав договір № 29 від 29.01.2020 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні з перевізником - ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Аквапродлогістика» є експедитором, а ФОП ОСОБА_1 - перевізником.

Аналіз поданої до митного оформлення митної декларації № 24UA205030015087U9 підтверджує, що усі перелічені документи були подані до митного оформлення, що свідчить про те, що митний орган мав усю необхідну та документальну підтверджену інформацію щодо правового статусу ТОВ «Аквапродлогістика» як Експедитора та ФОП ОСОБА_1 як Перевізника, що спростовує наявність розбіжності в цій частині.

Щодо посилання митного органу на не підтвердження транспортних витрат, то, як слушно зазначив суд першої інстанції, відповідні доводи повністю повторюють аналогічні доводи за рішенням № UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024, які судом проаналізовано та надано вичерпну правову оцінку, тому повторно ці доводи не розглядаються.

Підставою для прийняття рішення № UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024 про коригування митної вартості товарів стали висновки митного органу про те, що: 1) декларантом до митного оформлення надано контракт від 05.10.2021 № 10/05-21 з «Iceberg Seafood A/S» і задекларовано, що він укладений з виробником товару. Однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502»; 2) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, рахунок на транспортні витрати, договір на перевезення, договір експедирування та заявку на перевезення . Рахунок на транспортні витрати від 08.11.2024 №216 від ТОВ «Аквапродлогістика», тоді як перевізник відповідно до графи 16 CMR- PE CHURAKOV V.V.; 3) Умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати вантажно-розвантажувальних робіт, доставки, страхування. В довідці про транспортні витрати №8 від 08.11.2024 вказана сума транспортних витрат за маршрутом перевезення. Також, вказано, що навантаження /розвантаження входить в суму фрахту, проте в графі 21 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження /розвантаження. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Надаючи оцінку вказаним підставам, суд зазначає що вказані вище доводи повторюють обставини, покладені в основу рішення № UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024, які проаналізовані та оцінені судом, тому повторно ці доводи не розглядаються.

Отже, висновки митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є необґрунтованими та не беруться судом до уваги, оскільки їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи не викликають сумнівів щодо числових значень складових митної вартості, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, оскільки такі зводяться до повторення тексту оскаржуваних рішення та не спростовують того факту, що витрати на транспортування та інші супутні витрати розраховані вірно, що підтверджується документами митного оформлення.

Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання МД, поданих позивачем до митного органу, останнім направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень у зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів та додаткових документів.

Позивачем не надано додаткових документів зв'язку з не конкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, не зазначенням конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути, про що повідомлено митний орган відповідними заявами, наявними в матеріалах справи.

В контексті наведеного, колегія суддів зауважує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митному органу витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Зазначення відповідачем одночасно усіх додаткових документів, що передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

Щодо наявності у митного органу інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, то митним органом не було враховано, що отримана з бази даних інформація про МД, на які відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації баз даних митного органу, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб'єктами господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

Слід зауважити, що в базах митного органу, відсутня інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованого товару, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів варто зауважити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частина 4 стаття 57 МК України визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.

Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомості про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.

У зв'язку з цим суд зазначає, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК України, зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Втім, митний орган, в оскаржуваних рішеннях крім номеру та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не навів обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 сформовано правову позицію відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічних договорів, підтверджують вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості. При цьому, відомості у цих документах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначені позивачем у митних деклараціях та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 МК України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті. Водночас, митницею не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно доводів відповідача, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, мають відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятих ним рішень.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024; №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024; №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024; №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024, прийняті Волинською митницею є протиправними та підлягають скасуванню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура" є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги Волинської митниці про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 20000 грн., стягнутих на користь позивача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, адвокат Паркулаб Андрій Володимирович заявив до відшкодування витрати ТОВ "Регіональний центр "Аквакультура" на професійну правничу допомогу, що загалом оцінені ним у 40 000,00 грн. (згідно позовної заяви).

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

Судом встановлено, що між ТОВ "Регіональний центр "Аквакультура" та Адвокатським об'єднанням ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ (як виконавцем), в особі Паркулаба А.В. укладено договір № 11-197 від 30.12.2024, предметом якого є надання виконавцем правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі за позовом ТОВ РЦ Аквакультура до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA205030/2024/000082/2 від 29.10.2024; №UA205030/2024/000092/2 від 29.11.2024; №UA205030/2024/000101/2 від 09.12.2024; №UA205030/2024/000084/2 від 11.11.2024.

Розрахунком суми вартості № 1 за договором № 11-197 від 30.12.2024 та актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 11-197 від 30.12.2024 сторони узгодили надання виконавцем таких послуг: підготовка позовної заяви і участь в провадженні в суді першої інстанції (за необхідності).

Розрахунком суми вартості № 1 також встановлено порядок обчислення гонорару фіксований розмір, у суді першої інстанції 40 000,00 грн.

За змістом платіжної інструкції № 5668 від 06.01.2025 позивачем сплачено виконавцю 40 000,00 грн.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, та з урахуванням зауважень відповідача про значний розмір вказаних витрат, суд акцентує увагу на тому, що розподілу між сторонами підлягають судові витрати, що безпосередньо пов'язані з розглядом та вирішенням спору.

Судом враховується, що спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що відповідач проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу заперечував, зазначивши, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності, витрати які підлягають стягненню на професійну правничу допомогу у цій справі становлять 20000,00 грн.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року по справі № 520/458/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Щодо заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду апеляційної інстанції акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.03.2025 за договором № 11-197 від 30.12.2024 про надання професійної правничої допомоги адвоката, ордер на надання професійної правничої допомоги, платіжну інструкцію № 6718 від 01.04.2025 про оплату за послуги згідно Договору № 11-197 від 30.12.2024 на суму 20000,00 грн.

Колегією суддів з акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2025 за договором № 11-197 від 30.12.2024 про надання професійної правничої допомоги адвоката встановлено, що гонорар адвоката складає та був сплачений за: участь в провадженні в суді другої інстанції: аналіз рішення суду: підготовка відзиву на апеляційну скаргу: підготовка і участь у судових засіданнях (за необхідності): усні і письмові консультації, складання процесуальних документів (клопотань, заяв, тощо) за необхідності.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката у справі № 520/458/25 або відмову у їх стягненні, зазначивши, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.

З урахуванням викладеного, виходячи з наданих представником позивача до суду апеляційної інстанції документів, колегія суддів вважає необґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Колегія суддів звертає увагу, що аналіз рішення суду, підготовка відзиву на апеляційну скаргу є однією виконаною за договором роботою. Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, тобто представник позивача не приймав участі у судових засіданнях, та, відповідно, не проводив підготовку до них. Представником позивача в ході розгляду справи не подавались будь-які процесуальні документи (клопотання, заяви, тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п.269).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить, зокрема, із того, що ця справа відноситься до справ незначної складності. Ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, колегія суддів, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 10000,00 грн.

В зв'язку з тим, що у спірних правовідносинах права позивача порушені прийняттям протиправних рішень про коригування митної вартості товарів Волинською митницею, зважаючи на задоволення адміністративного позову, колегія судів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 по справі № 520/458/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (код ЄДРПОУ 43958385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Аквакультура» (код ЄДРПОУ: 35973236, 61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська 205) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський

Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова

Попередній документ

127200240

Наступний документ

127200242

Інформація про рішення:

№ рішення:	127200241
№ справи:	520/458/25
Дата рішення:	08.05.2025
Дата публікації:	12.05.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (08.07.2025)
Дата надходження:	06.06.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення