08 травня 2025 р. Справа № 520/33433/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025, (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) по справі № 520/33433/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 03.02.2020 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 року по день фактичного виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року по справі №520/786/24 - 31.07.2024 року, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових в нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 року по 03.02.2020 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 01.01.2016 року по день фактичного виконання рішення суду Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року по справі №520/786/24 - 31.07.2024 року, відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем 31.07.2024 виплачено позивачу індексацію за період з 2016-2020 на виконання судового рішення, кошти виплачені в місячний термін, без затримки, а отже відсутні підстави для виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату. Також в додаткових поясненнях відповідач посилається на порушення позивачем строків звернення до суду визначених ст.122 КАС України та ст. 233 КЗпП України.
Позивач не скористався правом надання відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 18.03.1997 по 12.06.2021 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України, зокрема, з 27.06.2015 по 03.02.2020 у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , де отримував грошове забезпечення відповідно до ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Під час служби позивачу ІНФОРМАЦІЯ_4 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.02.2020 , передбачена ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , ст. 33 Закону України “Про оплату праці», Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» і постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року у справі №520/786/24 (яке набрало законної сили за наслідками апеляційного перегляду згідно постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2024 ) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (включно), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 1233,19 грн. в місяць у загальній сумі 28363 грн. 37 коп. за період з 01.03.2018 року по 03.02.2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
31.07.2024 року, на виконання вказаного рішення відповідач здійснив нарахування та виплату заборгованості з індексації грошового забезпечення у розмірі 103 426,65 грн.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки.
ІНФОРМАЦІЯ_2 листом повідомило, що перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці грошового забезпечення 1233,19 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 03.02.2020, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 по справі №520/786/23, здійснено 31.07.2024 без затримок більш ніж на один календарний місяць, а тому підстави для виплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати відсутні.
Позивач вважаючи, що відповідачами протиправно не виплачена компенсація втрат доходів, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться компенсація втрати частини доходів.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції послався на наявність у позивача права на отримання компенсації в зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації.
В суді апеляційної інстанції апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з заявленими вимогами.
Надаючи оцінку доводам дотримання строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звернення до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
За твердженнями апелянта позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України (у редакції що діє з 19.07.2022), позаяк про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації позивач дізнався 31.07.2024, проте до суду звернувся 05.12.2024.
На противагу таким висновкам позивач зазначає , що строки звернення до суду у цій справі ним не порушені, оскільки відмова у виплаті компенсації за виплачені 31.07.2024 суми індексації отримана позивачем лише 04.12.2024, до суду він звернувся 05.12.2024, отже своєчасно.
Просить врахувати постанови Верхового Суду у справі № 200/14472/19-а від 04.05.2022, у справі № 200/10820/19-а від 11.12.2020 в яких висловлена позиція щодо моменту пов'язаного з початком перебігу строку на звернення до суду .
Колегія суддів перевіривши матеріали справи проходить до наступного.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов'язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
Судовим рішенням у справі № 520/786/24 від 16.05.2024 встановлено факт порушення строку виплати належного позивачу грошового забезпечення, відповідно саме з дати ухвалення рішення суду в зазначеній справі у позивача виникло право на отримання компенсації, визначеної Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Судами встановлено, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.02.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 року по справі № 520/786/24 виплачена позивачу 31.07.2024.
Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.02.2020 відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (31.07.2024) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Проте, до суду позивач звернувся 05.12.2024, отже поза межами строків визначених ст. 233 КЗпП України ( в редакції Закону № 2352-IX).
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що відповідачем відмовлено у виплаті компенсації листом №09/Л-498/519 від 27.11.2024, який позивач отримав 04.12.2024, оскільки вказані обставини не спростовують обізнаності позивача про порушення свого права раніше зазначеної дати. Доказів не можливості або наявності перешкод раніше звернутися до відповідача із відповідною заявою судом не встановлено.
Право позивача на індексацію грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 03.02.2020 установлено рішенням суду від 16.05.2024 року по справі №520/786/24, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у спірних правовідносин є позиція Верховного Суду у постановах від 24.07.2023 у справі № 821/850/18 від 17.05. 2025 року по справі № 560/10053/24, від 29.05. 2025 року по справі № 420/4345/24, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому інших поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права та не враховано пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-IX.
Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 31.07.2024 (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, без компенсації ).
Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постановах від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, у справі № 560/10053/24 від 17.04.2025 року.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на не наведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, суд першої інстанції діяв з порушенням процесуального закону та повинен був повернути позовну заяву.
Таким чином, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим помилково дійшов висновку про задоволення позову.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 по справі № 520/33433/24 - скасувати в частині задоволення позову.
В цій частині ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц