08 травня 2025 року справа №200/7450/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7450/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання призначити пенсію за віком в належному розмірі, зобов'язання врахувати періоди навчання на денному відділенні Донецького медичного інституту та Штеровського енерготехнікума до страхового стажу (повного); зобов'язання призначити пільги, передбачені для осіб, що приймали участь в бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку.
В обґрунтування зазначено, що по досягненню 55 років призначена пільгова пенсія як учаснику бойових дій в Афганістані. Трудову діяльність після призначення пенсії продовжував, із заробітної плати сплачені внески до Пенсійного фонду. Після досягнення 60 років 10.05.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої управлінням пенсійного фонду відмовлено у переведенні на пенсію за віком. Така відмова порушує право на отримання пенсії в належному розмірі. Також, вважає наявним право на отримання підвищення призначеної пенсії на 50% від мінімальної пенсії згідно п.б ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення». З листів від 15.07.2024 та від 28.08.2024 дізнався про те, що в пенсії за травень 2019 року відсутнє підвищення, а надалі підвищення складає 25% замість 50%. Зауважив, що є учасником бойових дій не з 25.04.2019 (дата повторної видачі посвідчення у зв'язку із виявленою орфографічною помилкою у попередньому), а з 1986 року, оскільки виконував інтернаціональний обов'язок з 27.01.1984 по 10.02.1986 в Афганістані. Крім того, виявив, що страховий стаж становить 36 років, а не 43 роки, що також зменшує розмір пенсії. В довідках про стаж відсутні періоди навчання в Штерському енерготехнікумі з 01.09.1979 по 01.03.1982 (3 роки 6 місяців) та в Донецькому медичному інституті з 25.06.1988 по 01.07.1992. Зазначене призводить до порушення прав на отримання пенсії в належному розмірі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7450/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без зарахування періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі. з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та без встановлення підвищення пенсії, що передбачена пунктом “б» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області області здійснити з 11.05.2019 (з моменту призначення пенсії) перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії за віком із зарахуванням періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі, з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та із встановленням підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно пункту “б» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та є отримувачем пенсії за віком з 11.05.2019. Умови призначення - “абз.6 п.3 розд.XV Прикінцеві положення Закону України №1058 (учасник бойових дій)». Страховий стаж визначено на рівні 36 років 4 дні.
З 01.12.2021 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із зміною стажу та заробітку. Страховий стаж визначено на рівні 38 років 5 місяців 3 дні, про що свідчить протокол перерахунку пенсії від 02.12.2021.
З 01.03.2022, 01.03.2023 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із індексацією заробітку.
21 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії. Визначено вид пенсії - “ч.4 статті 42».
З 01.03.2024 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із індексацією заробітку. Страховий стаж визначено на рівні 40 років 9 місяців 3 дні.
27 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням пільги УБД та з урахуванням останніх років до 10.05.2024.
19 червня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надана відповідь № 16232-13755/Ц-02/8-0500/24 в якій повідомлено, що пенсія призначена з 11.05.2019. Право на надбавку визначену в п.3 ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» відсутнє, оскільки участь в бойових діях здійснена не при виконанні інтернаціонального обов'язку. Надбавка як учаснику бойових дій визначена на рівні 25 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ч.4 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Щодо перерахунку з урахуванням стажу повідомлено, що за результатом звернення із заявою від 21.02.2024 здійснено перерахунок пенсії, страховий стаж визначено на рівні 40 років 9 місяців 3 дні. Наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію згідно ч.4 ст.42 Закону №1058.
23 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії та просив врахувати навчання з 01.09.1979.
28 серпня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надана відповідь № 22958-22838/Ц-02/8-0500/24 в якій повідомлено, що час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності таких документів (відомостей) для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість здобуття освіти у навчальному закладі за відповідні роки. Отже, для здійснення перерахунку пенсії, необхідно звернутися особисто до територіального органу Пенсійного фонду України або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID та надати відповідні документи.
Вважаючи протиправними дії щодо не врахування під час призначення пенсії до страхового стажу періодів навчання, та не виплати доплати як учаснику бойових дій у належному розмірі, що призвело до зменшення розміру пенсії з моменту її призначення позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , що видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні, зокрема, записи:
№1 - 01.04.1982 - про зарахування на час виробничої практики єл.слюсарем по ремонту РП в Харківське підприємство міських електричних мереж ПЕТ “Харківенерго»,
№2 - 13.07.1982 - про звільнення,
№3 - 01.09.1979 - про зарахування на навчання учнем денного відділення в Штеровський єнерготехнікум,
№4 - 01.03.1983 - про відрахування із числа учнів у зв'язку із закінченням навчання;
№5 - 06.04.1983 - про прийняття в електричний цех електрослюсарем по ремонту розподільчих приладів в Северодонецьку ТЕЦ;
№16 - 01.09.1986 - про зарахування до числа студентів 1 курсу лікувального факультету Донецького медичного інституту;
№17 - 01.07.1992 - про відрахування із у зв'язку із закінченням навчання.
Навчання в Штеровському енергетичному технікумі також підтверджено дипломом НОМЕР_2 , що виданий 25.02.1983 про те, що ОСОБА_1 в 1983 році закінчив курс по спеціальності “електричні станції, мережі і системи».
Навчання в Донецькому державному медичному інституті також підтверджено дипломом НОМЕР_3 , що виданий 24.06.1992 та містить інформацію про здобуття освіти за спеціальністю “лікувальна справа».
Навчання на лікувальному факультету Донецького державного медичного інституту ім.М.Горького також підтверджено архівною довідкою Донецького національного медичного університету від 21.05.2019 №175/19ED, яка містить відомості про зарахування позивача з 01.09.1986 на 1 курс (наказ від 22.08.1986 №1356), відрахування (наказ від 24.06.1988 №922), видачу диплома спеціаліста НОМЕР_3 від 24.06.1992.
З розрахунку стажу (станом на час призначення пенсії - 11.05.2019) вбачається, що до страхового стажу зараховані періоди навчання з 01.04.1982 по 13.07.1982, 01.09.1986 по 24.06.1988.
В подальшому (з 01.12.2021, з 01.03.2024 згідно розрахунків стажу) до страхового стажу зараховані періоди навчання з 01.04.1982 по 12.07.1982 (а не по 13.07.1982 - як було при призначенні пенсії) та 01.09.1986 по 24.06.1988.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тобто до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
До 01.01.2004 періоди навчання за денною формою здобуття освіти у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховуються до стажу роботи (пункт “д» статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України “Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що використання норм Порядку №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить записи про навчання на денному відділенні як в Штеровському енерготехнікумі в період 01.09.1979 по 01.03.1983 так і в Донецькому медичному інституті в період з 01.09.1986 по 01.07.1992.
Відповідачем повідомлено, що період навчання у Штеровському енерготехнікумі з 01.09.1979 по 01.03.1983 не зараховано до страхового стажу, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 19.04.1982 наявне виправлення в даті наказу.
Судом встановлено, що у графі 4 (підстави внесення запису) дата наказу про зарахування на навчання містить виправлення. В цьому випадку суд враховує таке.
Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення 1979 рік) було врегульовано “Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 09.07.1958 №620 (далі - Інструкція №620). Записи у трудовій книжці виконуються акуратно, чорнилами. Вносити виправлення у записи про строки та про характер виконуваної роботи або посади, про причини звільнення та про інші відомості може лише те пдприємство, яким виконано запис неправильна або неточна.
Відповідальність за організацію правильного ведення трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи або організації (пункти 9, 10 Інструкції №620).
Аналізуючи положення, суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для посадової особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки позивача при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про навчання, не є підставою для не зарахування періодів навчання відповідно до записів трудової книжки до стажу його роботи.
Враховуючи те, що управлінням не зараховано до страхового стажу лише частину навчання (а саме з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983) суд дійшов висновку про визнання протиправними дії управління щодо не зарахування періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі до страхового стажу.
Також під час розгляду справи судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи про навчання у Донецькому медичному інституті у період з 01.09.1986 по 01.07.1992, разом з цим, управлінням до страхового стажу зараховано період з 01.09.1986 по 24.06.1988, та не зараховано з 25.06.1988 по 01.07.1992.
Будь-яке рішення щодо відмови у зарахуванні періоду навчання в медичному інституті управлінням не надано.
Враховуючи наявні у трудовій книжці записи про період навчання в Донецькому медичному інституті, суд дійшов висновку, що управлінням протиправно не зараховано період навчання з 25.06.1988 по 01.07.1992 до страхового стажу позивача.
Щодо встановлення підвищення пенсії згідно п.б ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» судом першої інстанції зазначено наступне.
Згідно пункту “б» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються іншим учасникам війни з числа військовослужбовців, які проходили службу в складі діючої армії, партизанських загонах і з'єднаннях, військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку та особам вільнонайманого складу діючої армії, батькам та дружині, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовців, які загинули на фронті, при виконанні інтернаціонального обов'язку або інших обов'язків військової служби, - на 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
З аналізу наведеної норми вбачається, що пенсія підвищується на 50 процентів мінімальної пенсії за віком військовослужбовцям, які брали участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку.
Судом встановлено, що до заяви про призначення пенсії позивачем надана довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.05.2019 №3521, що видана ОСОБА_1 , 1964 р.н. про те, що він проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебуванні в партизанських загонах і з'єднаннях) 2 роки 13 днів з 27.01.1984 по 10.02.1986. Підстава видачі: військовий квиток серії НОМЕР_4 від 01.10.1983.
Військовий квиток НОМЕР_4 , містить запис про те, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині з 27.01.1984 по 10.02.1986 та має право на пільги встановлені Постановою ЦК КПСС та Ради Міністрів СРСР "Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім'ям" від 17.01.1983 №59-27. Згідно записів військового квитка, позивачу видано свідоцтво про право на пільги НОМЕР_5 від 10.04.1986.
25 квітня 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_3 видано “дублікат» посвідчення серії НОМЕР_6 про те, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (п.2 ст.6).
Отже, первинними документами підтверджено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях при виконанні інтернаціонального обов'язку.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на визначення підвищення до пенсії згідно п. б ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з цим, під час розгляду справи судом встановлено, що як при призначенні пенсії (з 11.05.2019), так і при подальших перерахунках (з 01.12.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024) управлінням не здійснено нарахування та виплата підвищення до пенсії згідно п. б ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, що порушує право позивача на виплату пенсії у належному розмірі.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на призначення та виплату пенсії у належному розмірі, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без зарахування до страхового стажу періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі. з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті, та без встановлення підвищення пенсії, що передбачена пунктом “б» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із зарахуванням періодів навчання з 01.09.1979 по 31.03.1982, з 13.07.1982 по 01.03.1983 в Штеровському енергетичному технікумі, з 25.06.1988 по 01.07.1992 в Донецькому медичному інституті до страхового стажу, та із встановленням підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно пункту “б» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо строку звернення судом першої інстанції зазначено наступне.
Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що протоколи про призначення пенсії та розрахунок стажу позивачем отримано при наданні управлінням відповідей від 15.07.2024 №18211-16605/Ц-02/8-0500/24 та від 28.08.2024 №22958-22838/Ц-02/8-0500/24, а рішення про відмову у зарахуванні періодів навчання до страхового стажу та відмова у виплаті відповідного підвищення управлінням не приймались, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення до суду здійснено у межах шестимісячного строку, з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав.
Отже, порушене право позивача підлягає відновленню з моменту призначення пенсії, а саме з 11.05.2019.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7450/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7450/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко