08 травня 2025 року справа №200/6545/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 10 грудня 2024 року) у справі № 200/6545/24 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 03.11.2017 по 18.01.2024 (включно) він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте, у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Так, у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року (включно) відповідач не виплачував фіксовану індексацію, як то передбачено абз. 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Окрім того, позивачу, на його думку, протиправно не була розрахована допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань з урахуванням індексації як складової грошового забезпечення.
З огляду на вказане, позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, за періоди проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року (включно);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку № 1078, в сумі 4465,15 гривень щомісячно, за періоди проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року (включно), на суму 261 454,21 гривень з відрахуванням військового збору і податку на доходи фізичних осіб з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2018 - 2022 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 роках, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2018 - 2022 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за періоди проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року (включно).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу у розмірі 3 946,88 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно), з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року (включно).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягали в визначенні ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої за 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 роки, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зазначене підтверджено роз'ясненнями Міністерства Соціальної політики України від 16.04.2015 № 10685/0/14-15/10 від 09.06.2016 № 252/10/136/16, вхідний від 08.08.2017 № 13700/3 та від 08.08.2017 № 78/0/66-17. У той же час, відповідно до роз'яснень, Міністерства Соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 1078 з урахуванням Постанови Верховного суду України від 10.11.2013 у справі № 21-348а13 «Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсоток». Також, відповідно до абзацу 5 пункту 1 Порядку «Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту». Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства військовою частиною НОМЕР_1 виконані усі покладені на неї обов'язки та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період проходження військової служби з моменту наявного фінансового ресурсу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме з листопада 2018 року.
Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідач зауважує, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона виплачувалась позивачеві за період його проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у повному обсязі, а відповідно і була включена під час нарахування та виплати за оспорюваний період.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 20 листопада 2015 року.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач, зокрема, у період з 03.11.2017 по 18.01.2024 (включно) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Про вказане свідчать витяги з наказів від 03.11.2017 № 318 та від 18.01.2024 № 18.
У період з 01.01.2018 по 31.12.2018, з 01.10.2019 по 31.10.2019, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 18.01.2024 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Суд зауважує, що у 2020 році та 2024 році позивачу не нараховувалась та не виплачувалась грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У 2023 році позивачу була виплачена була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення.
В свою чергу в 2018, 2019, 2021 та 2022 роки позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Так, відповідачем не було надано докази виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за спірний період.
Позивач, вважаючи, що відповідачем йому не в повному обсязі виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження служби, звернувся до суду з цим позовом.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19).
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивача (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Так, в рамках розгляду даної справи суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2021 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21 з подібними правовідносинами.
Суд зауважує, що винагорода за безпосередню участь в АТО є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, винагорода за безпосередню за участь в АТО не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не враховуються при порівнянні розміру грошового забезпечення позивача в лютому і березні 2018 року та, зважаючи на подані сторонами розрахунки, ця обставина не є спірною.
Щодо щомісячної додаткової винагороди.
Щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова КМУ № 889), відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Таке правозастосування відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17.
Так, суд першої інстанції зауважив, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становив 13 102,56 грн (16 586,43 грн - 3 483,87 (щомісячна грошова винагорода за участь в АТО), а у березні 2018 року 13 618,83 грн (15 868,83 грн - 2 250,00 грн щомісячна грошова винагорода за участь в АТО). Отже, різниця становить 516,27 грн.
Проте, такі розрахунки є помилковими.
Згідно із пунктом 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Для правильного вирішення спірних правовідносин слід визначити не суму грошового забезпечення, сплаченого у лютому та березні 2018 року, а безпосередньо розмір грошового забезпечення, встановлений позивачу у цих місяцях, проте, суд першої інстанції для розрахунку суми індексації-різниці взяв відомості про грошове забезпечення, сплачене у лютому та березні 2018 року, в яких розмір посадового окладу був незмінним - 1052,00 грн, що не відповідає вимогам законодавства, а крім того, в складі грошового забезпечення за березень 2018 року врахував винагороду за Постанова КМУ № 889, хоча з 01.03.2018 згідно законодавства вона не нараховується.
Апеляційний суд встановив, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року (сплачено в березні того ж року), що підтверджується карткою особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік, становив 13 618,83 грн, ця сума складається: посадовий оклад - 1052,00 грн; оклад за військовим званням - 120,00 грн; надбавка за вислугу років - 234,40 грн; НВОВЗ НОПС - 703,20 грн; надбавка за таємність - 90,17 грн; премія - 6312,00 грн; щомісячна додаткова винагорода - 5107,06 грн.
Розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (сплачено в квітні того ж року) становив 14 704,88 грн, ця сума складається: посадовий оклад - 4930,00 грн; оклад за військовим званням - 1340,00 грн; надбавка за вислугу років - 2305,75 грн; НВОВЗ НОПС - 1157,72 грн; надбавка за таємність - 493,00 грн; премія - 4478,41 грн.
Отже, різниця становить 14 704,88 - 13 618,83 = 1086,05 грн.
Щодо суми можливої індексації, суд зазначає наступне.
Так, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним шляхом:
лютий 2008 року 102, 7 % (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027;
березень 2008 року 103,8 % = 1,038;
квітень 2008 року 103,1 % = 1,031;
травень 2008 року 101,3 % = 1,013;
вересень 2008 року 101,3 % = 100,8% (червень 2008 року) х 99,5 % (липень 2008 року) х 99,9 % (серпень 2008 року) х 101,1 % (вересень 2008 року) = 1,013;
жовтень 2008 року 101,7 % = 1,017;
листопад 2008 року 101,5 % = 1,015;
грудень 2008 року 102,1 % = 1,021;
січень 2009 року 102,9 % = 1,029;
лютий 2009 року 101,5 % = 1,015;
березень 2009 року 101,4 % = 1,014;
травень 2009 року 101,4 % = 100,9 % (квітень 2009 року) х 100,5 % (травень 2009 року) = 1,014;
червень 2009 року 101,1 % = 1,011;
жовтень 2009 року 101,4 % = 99,9 % (липень 2009 року) х 99,8 % (серпень 2009 року) х 100,8 (вересень 2009 року) х 100,9 % (жовтень 2009 року) = 1,014;
листопад 2009 року 101,1 % = 1,011;
січень 2010 року 102,7 % = 100,9 % (грудень 2009 року) х 101,8 % (січень 2010 року) = 1,027;
лютий 2010 року 101,9 % = 1,019;
вересень 2010 року 103,5 % = 100,9 % (березень 2010 року) х 99,7 % (квітень 2010 року) х 99,4 % (травень 2010 року) х 99,6 % (червень 2010 року) х 99,8 % (липень 2010 року) х 101,2 % (серпень 2010 року) х 102,9 % (вересень 2010 року) = 1,035;
грудень 2010 року 101,6 % = 100,5 % (жовтень 2010 року) х 100,3 % (листопад 2010 року) х 100,8 % (грудень 2010 року) = 1,016;
березень 2011 року 103,3 % = 101,0 % (січень 2011 року) х 100,9 % (лютий 2011 року) х 101,4 % (березень 2011 року) = 1,033;
квітень 2011 року 101,3 % = 1,013;
червень 2011 року 101,2 % = 100,8 % (травень 2011 року) х 100,4 % (червень 2011 року) = 1,012;
березень 2014 року 101,98 % = 98,7 % (липень 2011 року) х 99,6 % (серпень 2011 року) х 100,1 % (вересень 2011 року) х 100,0 % (жовтень 2011 року) х 100,1 % (листопад 2011 року) х 100,2 % (грудень 2011 року) х 100,2 % (січень 2012 року) х 100,2 % (лютий 2012 року) х 100,3 % (березень 2012 року) х 100,0 % (квітень 2012 року) х 99,7 % (травень 2012 року) х 99,7 % (червень 2012 року) х 99,8 % (липень 2012 року) х 99,7 % (серпень 2012 року) х 100,1 % (вересень 2012 року) х 100,0 % (жовтень 2012 року) х 99,9 % (листопад 2012 року) х 100,2 % (грудень 2012 року) х 100,2 % (січень 2013 року) х 99,9 % (лютий 2013 року) х 100,0 % (березень 2013 року) х 100,0 % (квітень 2013 року) х 100,1 % (травень 2013 року) х 100,0 % (червень 2013 року) х 99,9 % (липень 2013 року) х 99,3 % (серпень 2013 року) х 100,0 % (вересень 2013 року) х 100,4 % (жовтень 2013 року) х 100,2 % (листопад 2013 року) х 100,5 % (грудень 2013 року) х 100,2 % (січень 2014 року) х 100,6 % (лютий 2014 року) х 102,2 % (березень 2014 року) = 1,020;
квітень 2014 року 103,3 % = 1,033;
травень 2014 року 103,8 % = 1,038;
липень 2014 року 101,4 % = 101,0 % (червень 2014 року) х 100,4 % (липень 2014 року) = 1,014;
вересень 2014 року 103,72 % = 100,8 % (серпень 2014 року) х 102,9 % (вересень 2014 року) = 1,037;
жовтень 2014 року 102,4 % = 1,024;
листопад 2014 року 101,9 % = 1,019;
грудень 2014 року 103,0 % = 1,030;
січень 2015 року 103,1 % = 1,031;
лютий 2015 року 105,3 % = 1,053;
березень 2015 року 110,8 % = 1,108;
квітень 2015 року 114 % = 1,140;
травень 2015 року 102,2 % = 1,022;
листопад 2015 року 101,55 % = 100,4 % (червень 2015 року) х 99,0 % (липень 2015 року) х 99,2 % (серпень 2015 року) х 102,3 % (вересень 2015 року) х 98,7 % (жовтень 2015 року) х 102,0 % (листопад 2015 року) = 1,016;
квітень 2016 року 105,79 % = 100,7 % (грудень 2015 року) х 100,9 % (січень 2016 року) х 99,6 (лютий 2016 року) х 101,0 % (березень 2016 року) х 103,5 % (квітень 2016 року) = 1,058;
жовтень 2016 року 104,0 % = 100,1 % (травень 2016 року) х 99,8 % (червень 2016 року) х 99,9 % (липень 2016 року) х 99,7 % (серпень 2016 року) х 101,8 % (вересень 2016 року) х 102,8 % (жовтень 2016 року) = 1,040;
січень 2017 року 103,85 % = 101,8 % (листопад 2016 року) х 100,9 % (грудень 2016 року) х 101,1 % (січень 2017 року) = 1,038;
квітень 2017 року 103,74 % = 101,0 % (лютий 2017 року) х 101,8 % (березень 2017 року) х 100,9 % (квітень 2017 року) = 1,037;
липень 2017 року 103,13 % = 101,3 % (травень 2017 року) х 101,6 % (червень 2017 року) х 100,2 % (липень 2017 року) = 1,031;
жовтень 2017 року 103,12 % = 99,9 % (серпень 2017 року) х 102,0 % (вересень 2017 року) х 101,2 % (жовтень 2017 року) = 1,031;
січень 2018 року 103,44 % = 100,9 % (листопад 2017 року) х 101,0 % (грудень 2017 року) х 101,5 % (січень 2018 року) = 1,034.
1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 або 353,3 %.
353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) 100 % = 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін).
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253, 30% / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4 463,15 грн.
На тлі цього суд зауважує, що в даному випадку наявні підстави для нарахування позивачу суми фіксованої індексації грошового забезпечення з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, адже розмір підвищення грошового доходу позивача, який становив 1086,05 грн у березні 2018 року не перевищує суму індексації, яка склалася у цьому місяці.
При цьому, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме 3377,10 грн (4463,15 грн - 1086,05 грн).
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності щодо не врахування норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року (включно) та з 01 січня 2024 року по 18 січня 2024 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу у розмірі 3377,10 грн в місяць за вказаний період.
Посилання відповідача на відсутність фінансування суд вважає не обґрунтованим, адже реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
Щодо перерахунку матеріальної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому позивачу має бути перерахована грошова допомога на оздоровлення за 2018, 2019, 2021, 2022 та 2023 роки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018, 2019, 2021 та 2022 роки, адже саме у вказаний період позивач отримував її, відповідно до розрахункових листів.
Отже позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині виплати компенсації є передчасними, оскільки наразі відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права позивача в цій частині.
Позивачем рішення місцевого суду не оскаржено.
Отже, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення частково допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 200/6545/24 - змінити в мотивувальній частині, а також в резолютивній частині:
в абзаці третьому слова і цифри «у розмірі 3 946, 88 грн» замінити словами і цифрами «у розмірі 3377,10 грн».
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 200/6545/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 08 травня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
А. В. Гайдар