08 травня 2025 року справа №200/6109/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. у справі № 200/6109/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В ) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
03 вересня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024року, з 05 травня 2024 року по день винесення рішення;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024року, з 05 травня 2024року, у відповідності до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України 25.06.2018 № 558, Порядку від 26 червня 2018 за №745/3219, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 15 жовтня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 15 жовтня 2023 року, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024року, з 05 травня 2024 року по день винесення рішення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за останньою займаною посадою з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024року та відновити нарахування та виплату грошового забезпечення з 05 травня 2024 року, у відповідності до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України 25.06.2018 № 558, Порядку від 26 червня 2018 за №745/3219, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 15 жовтня 2023 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 15 жовтня 2023 року, у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 500,00 грн. (двадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що проходження військової служби у Державній прикордонній службі України регулюється спеціальними нормативними актами, включаючи Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), та Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558. У цих документах визначено, що військовослужбовці мають право на грошове забезпечення під час хвороби або перебування у відпустці для лікування, але не більше ніж на 4 місяці, якщо не передбачено інше. У випадку перевищення цього строку, виплати можуть бути продовжені лише за рішенням командування на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Також відповідач зазначає, що військовослужбовець може перебувати на лікуванні із збереженням грошового забезпечення до 12 місяців. Проте при цьому обов'язковим є медичне підтвердження у вигляді висновку ВЛК, яке має надійти до відповідної частини. Оскільки, підтвердження своєчасно не надходило, тому командування військової частини НОМЕР_1 законно призупинило виплати. Після отримання необхідної медичної довідки у березні 2024 року виплати були поновлені.
Щодо питання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, відповідач пояснив, що позивачподав рапорт без необхідних підтверджувальних документів. Військова частина не відмовила у виплаті, а лише вказала на необхідність подати повний пакет документів для прийняття рішення. Отже, твердження Позивача про бездіяльність є необґрунтованими, адже дії командування відповідали вимогам чинного законодавства.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/6109/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_5 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 08.07.2016 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до висновку комісії від 19.05.2022 про необхідність направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон, останньому був встановлений діагноз «Вогнепальне поранення 18.03.2022: травматична ампутація лівої верхньої частини кінцівки на рівні середньої третини плеча у вигляді сформованої ампутаційної кукси. Вибухове поранення (18.03.2022). Стан після вітректомії, видалення металевого внутрішньоочного стороннього тіла сітківки, ендолазерна коагуляція сітківки, тампонада силіконом (13.04.2022) травматична катаракта лівого ока. Потребує реабілітаційних заходів із відновлення функцій, та протезування лівої верхньої кінцівки». Висновок: необхідне направлення особи із складових сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на лікування за кордон.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №1372 від 14.06.2022 Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, рекомендовано продовження лікування в Королівстві Іспанія.
Згідно довідки ГВЛК №364 від 10.06.2022. відносно ОСОБА_1 , проведено медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією при при Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби 10 червня 2022 року. Діагноз: Стан після вогнепального осколкового сліпого поранення (18.03.2022р.) лівого ока, лівої верхньої кінцівки, нижньої щелепи та операцій: (18.03.2022р.) - первинної хірургічної операції, ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча, (06.04.2022р.) - видалення осколку з нижньої щелепи з правої сторони, (13.04.2022р.) - видалення металевого внутрішньоочного стороннього тіла сітківки, ендолазеркоагуляції сітківки, тампонади силіконом лівого ока. Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує лікування (протезування) за кордоном.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 червня 2022 року №600ос «Про направлення на лікування» ОСОБА_1 з 13 червня 2022 року направлено до Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії.
Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 вересня 2022 року № 50-ОС ОСОБА_1 з 07 вересня 2022 року зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону згідно з пунктом 127 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України».
Згідно Акту №06-2022 від 09 листопада 2022 року розслідування нещасного випадку (випадок поранення), що стався 18 березня 2022 року о 13 годин 30 хвилин у НОМЕР_2 прикордонному загоні (форма Нвс-5) щодо потерпілого ОСОБА_1 , комісія дійшла висновку, що відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» нещасний випадок з штаб-сержантом ОСОБА_2 вважати таким, що стався під час виконання ним обов'язків військової служби в районі ведення воєнних (бойових) дій, м. Маріуполь, Донецької області, будучи включеним до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України. До нещасного випадку (випадку поранення) призвели протиправні дії невстановлених осіб збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань. Порушень вимог нормативно-правових актів про охорону праці - не встановлено. Вирішено скласти акт форми Нвс-1.
Згідно Акту №06/1-2022 (форма Нвс-1) від 09 листопада 2022 року про нещасний випадок (випадок поранення), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби ОСОБА_1 , причини нещасного випадку (випадку поранення): внаслідок протиправних дій невстановлених осіб, в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування танкового та артилерійського озброєння відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби. Поранення пов'язане з проходженням військової служби.
Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 червня 2023 року № 324-ОС ОСОБА_1 який перебуває у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону згідно підпункту 1 пункту 127 «Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за підпунктом 9 пункту 127 (якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи перебуває у полоні як заручник або інтернована особа, - до його поранення), як такого, що перебуває на тривалому лікуванні.
08.03.2024 року ОСОБА_1 був направлений на медичний огляд до військоволікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (направлення №199 від 08.03.2024).
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №1570 від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 потребує продовження лікування та протезування за кордоном. Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення (18.03.2022р.) лівого ока, лівої верхньої кінцівки, нижньої щелепи та операцій: ( 18.03.2022р.) - ПХО рани, ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча, (06.04.2022р.) - видалення осколку з нижньої щелепи справа, (13.04.2022р.) - видалення металевого внутрішньоочного стороннього тіла сітківки, ендолазеркоагуляції сітківки, тампонади силіконом лівого ока. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Відповідно до розпорядження АДПСУ №11/57678/23-Вих від 17.11.2023 потребує продовження лікування.
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 22 березня 2024 року №318-ОС «Про продовження перебування на лікуванні» ОСОБА_3 з 17.11.2023 року продовжено перебування на лікуванні із збереженням грошового забезпечення військовослужбовця, який згідно з підпунктом 9 пункту 127 Положення зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (відповідно до розпорядження АДПСУ №11/57678/23-Вих від 17.11.2023 та згідно рішення військово лікарської комісії Головного ВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ довідка №1570 від 20.03.2024).
Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 28 березня 2024 року №346-ОС «Про внесення змін до наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.03.2024 №318-ОС» пункт 1 наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.03.2024 №318-ОС викладено в наступній редакції: «Продовжити перебування на лікуванні із збереженням грошового забезпечення військовослужбовцю, який згідно з підпунктом 9 пункту 127 Положення зарахований у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період) штаб-сержанту ОСОБА_3 з 20.03.2024 (відповідно до розпорядження АДПСУ №11/57678/23-Вих від 17.11.2023 та згідно рішення військово лікарської комісії Головного ВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ довідка №1570 від 20.03.2024)».
Листом №09/Т-353/366 від 18.05.2024 Позивачу було повідомлено, що штаб-сержант ОСОБА_4 перебував у розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (якщо військовослужбовець перебуває на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманням поранення або хворобою, отриманою в особливий період) по 14 жовтня 2023 року. Фактично нарахування та виплата грошового забезпечення була здійснена по листопад 2023 року включно. За період з 01 грудня 2023 року по 19 березня 2024 року штаб-сержанту ОСОБА_5 не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення та додаткова винагорода у зв'язку з відсутністю підстав. Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби від 17 листопада 2023 року № 11/57678-Вих було визначено ряд заходів, на підставі проведення яких військовослужбовцю поновлюється виплата грошового забезпечення. На підставі Довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 20 березня 2024 року № 1570 та наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 22 березня 2024 року № 318-ОС «Про продовження перебування на лікуванні» штаб-сержанту ОСОБА_6 продовжено перебування на лікуванні із збереженням грошового забезпечення військовослужбовця з 20 березня 2024 року. В квітні місяці 2024 року на підставі вище зазначеного наказу начальника 1 прикордонного було проведено нарахування та виплату грошового забезпечення штаб-сержанту ОСОБА_6 за період з 20 березня 2024 року по 30 квітня 2024 року та допомоги для оздоровлення за 2024 рік зі здійсненням відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 15 жовтня 2023 року по 30 листопада 2023 року. У разі представлення підтверджуючих документів, що дають право для нарахування та виплати грошового забезпечення (в т.ч. додаткової винагороди) за період з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024 року, Ваше питання буде розглянуто додатково.
08.07.2024 року Позивач звернувся з рапортом до Відповідача в якому просив повідомити про причини зупинення передбачених законодавством виплат та поновити належні йому виплати, починаючи з 17 листопада 2023 року, у зв'язку з продовженням перебування на лікуванні зі збереженням грошового забезпечення військовослужбовця.
Листом №09/8680-24-Вих від 08.08.2024 на рапорт, було повідомлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 червня 2023 року № 324-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_7 , виведено в розпорядження у зв'язку з довготривалим лікуванням з 15 червня 2023 року.
Згідно підпункту 2 пункту 4 розділу V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» у разі якщо загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою перевищив чотири місяці поспіль (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні), грошове забезпечення виплачується за умови, що таке перебування продовжене рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби на підставі висновку закладу охорони здоров'я (військово-лікарської комісії) Держприкордонслужби. Оскільки довідка військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України була видана 20 березня 2024 року, грошове забезпечення було поновлено з 20 березня 2024 року.
Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» внесено зміни до статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме абзац перший пункту 11 замінено двома новими абзацами такого змісту: «військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби».
З метою прийняття правового рішення, щодо нарахування та виплати Вам додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень відповідно до Особливостей, пропоную подати до НОМЕР_2 прикордонного загону всі необхідні документи, які підтверджують перебування, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних).
Згідно листа Адміністрації ДПС № 11/57678/23-Вих. від 17.11.2023 адресованого органам Держприкордонслужби, було повідомлено, що відповідно до абзацу першого пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 1 глави 4 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), здійснюється за весь період перебування їх у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), але не більше 4 місяців (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
У разі, якщо загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва) перевищив чотири місяці поспіль, грошове забезпечення відповідно до пункту 2 глави 4 розділу V вищеназваної Інструкції виплачується за умови, що таке перебування продовжене наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби на підставі висновку закладу охорони здоров'я (військово-лікарської комісії) Держприкордонслужби.
Начальникам військово-медичних клінічних центрів Державної прикордонної служби України видавати довідку (висновок військово-лікарської комісії) про потребу в продовжені лікування військовослужбовцям, загальний час безперервного перебування яких в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, або після поранення (контузії, травми, каліцтва) перевищив чотири місяці. Копію (примірник) такої довідки надсилати до органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить службу.
Відповідно до розрахункових листів з березня 2022 року по травень 2024 року №514 від 01.06.2024 року відносно ОСОБА_1 з березня 2022 року по листопад 2023 року Позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, також в період з березня 2022 року по вересень 2023 року Позивачу нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн., в період з грудня 2023 року по березень 2024 року виплата грошового забезпечення у тому числі щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. відсутня. В квітні 2024 року позивачу було здійснено виплату грошового забезпечення за березень-квітень 2024 року без щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. та одночасно було здійснено відрахування виплаченого грошового забезпечення за 14 днів жовтень 2023 року та листопад 2023 року. В травні 2024 року Позивачу було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за 4 дні у розмірі 3467,15 грн. без щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. З червня 2024 року докази нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. відсутні.
Відповідно до медичної довідки з відділення Реабілітації та Гематології Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії від 11.04.2023, зокрема зазначено: контроль та лікування травми лівого ока в цьому госпіталі; лікування у відділенні психіатрії; під час реабілітації та тренування рухів протезом пацієнт отримав надключичну латероцервікальну травму з лівого боку, після обстеження якої за допомогою хірургічного втручання було підтверджено діагноз ОСОБА_8 , і у цьому зв'язку необхідно розпочати лікування у відділенні гематології.
Відповідно до медичної довідки з відділення Реабілітації та Гематології Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії від 14.03.2024, зокрема зазначено: контроль та лікування травми лівого ока в цьому госпіталі; лікування у відділенні психіатрії; під час реабілітації та тренування рухів протезом пацієнт отримав надключичну латероцервікальну травму з лівого боку, після обстеження якої за допомогою хірургічного втручання було підтверджено діагноз ОСОБА_8 , і у цьому зв'язку проходить лікування у відділенні гематології. Після завершення лікування ОСОБА_9 пацієнт має з'явитися до лікаря для продовження процесу протезування.
Відповідно до медичної довідки з відділення нейрохірургії Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії від 12.06.2024 Позивач продовжує лікування. В довідці зокрема зазначено: пацієнт очікує хірургічного втручання через важке пошкодження хребта, не повинен мати фізичних навантажень та з медичної точки зору не рекомендовано повертатися до військової діяльності.
Відповідно до медичної довідки з відділення ортопедії і травми Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії від 29.09.2024 Позивач продовжує лікування. В довідці зокрема зазначено: контроль та лікування травми лівого ока в цьому госпіталі; лікування у відділенні психіатрії; на лівій верхній кінцівці адаптується протез та проводиться реабілітація для тренування його використання. Під час реабілітації та тренування рухів протезом пацієнт отримав надключичну латероцервікальну травму з лівого боку, після обстеження якої за допомогою хірургічного втручання було підтверджено діагноз ОСОБА_8 , і у цьому зв'язку проходить лікування у відділенні гематології. Після завершення лікування ОСОБА_9 пацієнт має з'явитися до лікаря для продовження процесу протезування. 26.08.2024 стався перелом лівої ключиці, через що має припинити використання протезу, оскільки він кріпиться до протезу. Пацієнт очікує операції в області поясниці.
Щодо пропущення строків звернення до суду позивачем.
Відповідно до матеріалів справи 08.07.2024 року Позивач звернувся з рапортом до Відповідача в якому просив повідомити про причини зупинення передбачених законодавством виплат та поновити належні йому виплати, починаючи з 17 листопада 2023 року, у зв'язку з продовженням перебування на лікуванні зі збереженням грошового забезпечення військовослужбовця.
Листом №09/8680-24-Вих від 08.08.2024 на рапорт, було повідомлено, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 червня 2023 року № 324-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_7 , виведено в розпорядження у зв'язку з довготривалим лікуванням з 15 червня 2023 року.
Отже, строк на звернення до суду позивачем не був пропущений.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з пунктом 1 статі 9-2 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до першого абзацу пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров'я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з першим-третім абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на теперішній час.
Пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі Постанова №168), в редакції Постанови №386 від 09 серпня 2023 року, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
09 серпня 2023 року до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №386 внесено зміни, згідно з якими Постанову №168 доповнено пунктом 1-2.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)., що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Так, з урахуванням змін до Постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №386 від 09 серпня 2023 року, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.
Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення (18.03.2022р.) лівого ока, лівої верхньої кінцівки, нижньої щелепи та операцій: (18.03.2022р.) - первинної хірургічної операції, ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча, (06.04.2022р.) - видалення осколку з нижньої щелепи з правої сторони, (13.04.2022р.) - видалення металевого внутрішньоочного стороннього тіла сітківки, ендолазеркоагуляції сітківки, тампонади силіконом лівого ока. Поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Потребує лікування (протезування) за кордоном., що підтверджується висновком комісії від 19.05.2022, довідками №1372 від 14.06.2022 Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, ГВЛК №364 від 10.06.2022.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 10 червня 2022 року №600ос «Про направлення на лікування» ОСОБА_1 з 13 червня 2022 року направлено до Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії.
Згідно Актів №06-2022 (форма Нвс-5), №06/1-2022 (форма Нвс-1) від 09 листопада 2022 року розслідування нещасного випадку (випадок поранення), що нещасний випадок який стався 18 березня 2022 року о 13 годин 30 хвилин у НОМЕР_2 прикордонному загоні з штаб-сержантом ОСОБА_2 вважати таким, що стався під час виконання ним обов'язків військової служби в районі ведення воєнних (бойових) дій, м. Маріуполь, Донецької області, будучи включеним до складу угрупувань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України. До нещасного випадку (випадку поранення) призвели протиправні дії невстановлених осіб збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань. Порушень вимог нормативно-правових актів про охорону праці - не встановлено. Поранення пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №1570 від 20 березня 2024 року
ОСОБА_1 потребує продовження лікування та протезування за кордоном. Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення (18.03.2022р.) лівого ока, лівої верхньої кінцівки, нижньої щелепи та операцій: ( 18.03.2022 р.) - ПХО рани, ампутації лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча, (06.04.2022 р.) - видалення осколку з нижньої щелепи справа, (13.04.2022 р.) - видалення металевого внутрішньоочного стороннього тіла сітківки, ендолазеркоагуляції сітківки, тампонади силіконом лівого ока. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Відповідно до розпорядження АДПСУ №11/57678/23-Вих від 17.11.2023 потребує продовження лікування.
Як встановлено судом вище, позивач з 13 червня 2022 року перебуває на стаціонарному лікуванні за кордоном, що підтверджується медичними довідками Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії від 11.04.2023, 14.03.2024, 12.06.2024 та 29.09.2024.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, позивачу з березня 2022 року по листопад 2023 року Позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, також в період з березня 2022 року по вересень 2023 року Позивачу нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн., в період з грудня 2023 року по березень 2024 року виплата грошового забезпечення у тому числі щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. відсутня. В квітні 2024 року позивачу було здійснено виплату грошового забезпечення за березень-квітень 2024 року без щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. та одночасно було здійснено відрахування виплаченого грошового забезпечення за 14 днів жовтень 2023 року та листопад 2023 року. В травні 2024 року Позивачу було здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за 4 дні у розмірі 3467,15 грн. без щомісячної додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. З червня 2024 року докази нарахування та виплати грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. відсутні.
З вищевикладеного, вбачається, що фактично з березня 2022 року Відповідачем було визнано право Позивача на отримання ним грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. у зв'язку із перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні за кордоном, проте в подальшому такі виплати було зупинено.
Крім того, як вбачається з медичних документів Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки міста Барселона Королівства Іспанії, відомості, про одужання позивача або закінчення лікування та реабілітації тих захворювань, з якими останній був направлений до госпіталю Іспанії відповідно до Наказу №600ос від 10.06.2022, відсутні.
Отже, з урахуванням установлених судом обставин та прийняття відповідачем відповідних наказів, останньому було достеменно відомо, що позивач із 13 червня 2022 року перебуває на безперервному стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, що підтверджено висновками військово-лікарських комісій. Водночас, відповідач не здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за періоди з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024 року, з 05 травня 2024 року, а також не надав додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, передбачену Постановою №168.
Суд підкреслює, що відсутність у відповідача висновку медичного закладу (військово-лікарської комісії), необхідного для прийняття командиром військової частини рішення про продовження виплат після чотирьох місяців лікування, не може бути підставою для обмеження прав позивача на отримання належного грошового забезпечення, в тому числі на отримання додаткової винагороди.
З огляду на викладене, суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання відповідача на лист Адміністрації ДПС №11/57678/23-Вих. від 17.11.2023, а також його аргументи щодо того, що військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні понад чотири місяці, але не мають рішення командира військової частини про продовження такого перебування (внаслідок ненадходження відповідного висновку з лікарні або ВЛК), не здійснюється виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., з огляду на наступне.
В контексті спірних правовідносин Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 та 1-1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а саме:
1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також, відповідно до приписів Постанови №168 нарахування і виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні здійснюється особам, зазначеним у пункті 1-1 такої Постанови, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних). В той же час, наведені приписи не виокремлюють випадки перебування на стаціонарному лікуванні більше як 4 місяці, як обставину, коли виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні не здійснюється.
Суд наголошує, що відповідно до дослідженої медичної документації (зокрема, виписок із медичної карти стаціонарного хворого), позивач проходить безперервне стаціонарне лікування з 13 червня 2022 року. Цей факт відповідачем не заперечується.
Крім того, право позивача на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн відповідач фактично не ставить під сумнів.
Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що жоден із діагнозів, зазначених у медичних довідках Госпіталю Святого Христа САН ПАУ Університетської клініки м. Барселона (Королівство Іспанія) від 11.04.2023, 14.03.2024, 12.06.2024 та 29.09.2024, нібито не є пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, оскільки органом, уповноваженим визначати обставини поранення - гарнізонною військово-лікарською комісією - відповідно до довідки №1570 від 20 березня 2024 року, було чітко встановлено, що поранення дійсно пов'язане із захистом Батьківщини.
Жодних доказів, які б спростовували зазначене, відповідачем до суду не надано.
Так, позивач оскаржує, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошового забезпечення з 15 жовтня 2023 року по 19 березня 2024 року, з 05 травня 2024 року та щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у періоди: з 15 жовтня 2023 року.
Докази нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою №168, в матеріалах справи відсутні.
Відтак, позивач має право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, яка передбачена Постановою №168, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення та винагороди у відповідні періоди є протиправною.
Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 20 500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на підставі рішення суду.
Представником позивача надано суду договір про надання професійної правничої допомоги №35/цив-І від 23 травня 2024 року, ордер серії АН № 1498876, додаткову угоду № 1 від 30 травня 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги №35/цив-І від 23 травня 2024 року та акт надання послуг від 28 жовтня 2024 року до до договору про надання професійної правничої допомоги №35/цив-І від 23 травня 2024 року, які підтверджують надання нею послуг правової допомоги позивачу в розмірі 20 500 грн.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 вказано, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Більш того, перевіривши зміст наведених документів, суд звертає увагу, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 20 500 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Тому, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом частково, а також застосовуючи принцип співмірності щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи, їх обсяг, колегія суддів вважає справедливим та обґрунтованим відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частин першої, другої, четевертої статті 317 КАС України підставами для зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд першої інстанції порушив норм процесуального права, внаслідок чого рішення суду підлягає зміні в резолютивній частині стосовно розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. у справі № 200/6109/24 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. у справі № 200/6109/24 - змінити.
В абзаці шостому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. у справі № 200/6109/24 слова та цифри «розмірі 20 500,00 грн.» замінити словами та цифрами «у розмірі 5000 (п'яти тисяч) грн. 00 коп.».
В інший частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 р. у справі № 200/6109/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 травня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць