08 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/1556/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Прилуцької окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Прилуцька окружна прокуратура звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 «Про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки»;
-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати Прилуцькій дослідній станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 156 га для дослідження та розробок в галузі природничих та технічних наук.Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, зазначивши, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 «Про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки» прийнятий відповідно до статей 15-1, 122, 123, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України), постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру» від
17.10.2012 № 1051, керуючись Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85).
Прокуратурою подана відповідь на відзив на позов, в якій вказані аналогічні підставі для задоволення позову, викладені в позові.
Прилуцькою дослідною станцією Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України подані пояснення щодо позову, в яких погоджуються з позовом та вказують, що згідно статуту Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України створена в результаті реорганізації Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук згідно наказу Української академії аграрних наук від 29.11.2002 № 95 «Про деякі зміни в організації наукової та виробничої діяльності в системі УААН» і є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань реорганізованої Прилуцької дослідної станції УААН. Зауважують, що право постійного користування Прилуцької дослідної станції на земельну ділянку загальною площею 156,5497 га (за виключенням земель оборони) сторонами справи №927/359/18 не оспорювалися та визнавалися. З метою виправлення допущених технічних помилок та належного оформлення права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 площею 156,5497 га, що залишилась після виключення з неї земель оборони та оформлення права постійного користування на неї, Прилуцька дослідна станція ІС НААН України 17.10.2024 року звернулась на адресу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення
проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки для дослідження та розробок у галузі природничих та технічних наук. Проте наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14- 24-сг від 12.11.2024 Прилуцькій дослідній станції ІС НААН України відмовлено у наданні дозволу на відведення земельної ділянки у постійне користування. Станція є бюджетною науковою установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету (кошти загального і спеціального фондів). Наукові працівники установи виконують науково-дослідні роботи по Програмі наукових досліджень Національної академії аграрних наук України на 2021-2025 роки. Станція є єдиною науковою установою в мережі НААН, яка займається селекцією культур та зберігає і підтримує їх генофондові колекції, що налічують більше 1200 видів, сортів та селекційних зразків та селекційний фонд, який нараховує більше 5000 гібридів, які проходять оцінювання у розсадниках попереднього вивчення. Зменшення земельної площі установи призведе до зниження надходжень до спеціального фонду установи, а це в свою чергу стане причиною скорочення працівників установи через неможливість фінансувати дані витрати в повному обсязі. А зважаючи на знищення колекцій наведених вище культур в інших
наукових установах через бойові дії, зменшення обсягів наукової роботи на станції матиме дуже негативний вплив на розвиток декоративного садівництва та ефіроолійного виробництва в Україні. Також наголошують, що земельна ділянка під кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 залучена у наукову діяльність установи шляхом апробації новостворених сортів ефіроолійних культур та вирощування насіння сільськогосподарських культур високих репродукцій. Також на цій площі розміщений штучний резервуар для накопичення води для зрошення земельних ділянок. На станції розроблено інноваційний проект розширення обсягів виробництва м'ятної ефірної олії з використанням сортів селекції
Прилуцької дослідної станції ІС НААН. Впровадження даної розробки планується саме на земельній ділянці під кадастровим номером 7424183100:11:000:0004. Якщо станція буде позбавлена можливості оформити право постійного користування на земельну ділянку, то установа не зможе в повному обсязі здійснювати заплановані наукові дослідження та розпочати заходи по частковому відновленню ефіроолійного виробництва в Україні а також не зможе виконати мобілізаційне завдання.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.
Судом встановлено, що розпорядженням Прилуцької районної державної адміністрації № 248 від 02.07.2004 затверджено технічну документацію по виготовленню державного акту на право постійного користування землею та передано в постійне користування Прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук на території Заїздської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області 340,04 га землі, в тому числі 317,85 га ріллі, 3,92 га багаторічних насаджень, 1,73 сіножатей, 0,22 га господарських будівель і дворів, 4,32 га господарських шляхів і прогонів, 10,52 га лісосмуг, 1,48 га інших земель.
В подальшому, розпорядженням № 36 від 01.02.2010 Прилуцькій дослідній станції припинено право постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 5,5 га.
На виконання вищезазначених розпоряджень Прилуцькій дослідній станції видано Державні акти на право постійного користування землею, в тому числі і Державний акт серії ЯЯ № 376142 від 04.11.2010, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031084800002.
У відповідності до вищезазначеного державного акту Прилуцька дослідна станція Української академії аграрних наук була постійним користувачем земельною ділянкою з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004, яка розташована на території Заїздської сільської ради (тепер Сухополов'янська ОТГ) Прилуцького району Чернігівської області загальною площею 160,4718 га.
Цільове призначення земельної ділянки згідно державного акту для дослідження та розробок у галузі природничих та технічних наук.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 927/359/18 визнано недійсними та скасовано розпорядження Прилуцької РДА №248 від 02.07.2004 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок та видачу державного акту на право постійного користування землею; розпорядження Прилуцької РДА № 36 від 01.07.2004 «Про припинення права користування земельною ділянкою», Державний акт серії ЯЯ 376142 від 04 листопада 2010 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 160,4718 га та рішення про державну реєстрацію.
У вказаному рішенні суду встановлено факт незаконності використання земельної ділянки з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 Прилуцькою дослідною станцією в частині накладки на землі оборони площею 3,9221 га.
З метою належного урегулювання права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 площею 156,5497 га, що залишилась після виключення з неї земель оборони та оформлення права постійного користування на неї, Прилуцька дослідна станція ІС НААН України 17.10.2024 звернулась на адресу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки для дослідження та розробок у галузі природничих та технічних наук.
Проте наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 Прилуцькій дослідній станції ІС НААН України відмовлено у наданні дозволу на відведення земельної ділянки у постійне користування з підстав зазначення у клопотанні цільового призначення, яке не відповідає діючому Класифікатору видів цільового призначення земельних ділянок, відсутності позначеного бажаного місця розташування та площі ділянки на доданих графічних матеріалах. Крім цього, підставою для відмови, у спірному наказі зазначено, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 122 ЗК України, п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області не наділене повноваженнями розпоряджатися вказаними землями.
Також судом встановлено, що у відповідності до переліку установ, організацій та підприємств, які перебувають у віданні Української академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1089 від 22.06.1999 Прилуцька дослідна станція (00495214) | перебувала у віданні складу Української академії аграрних наук України.
Указом Президента України від 06.01.2010 Українську академію аграрних наук України перейменовано в Національну академію аграрних наук України.
У відповідності до переліку установ, організацій та підприємств, які перебувають у віданні
Національної академії аграрних наук України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 421 від 28.04.2021 Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (00495214) перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону №1697-VII прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі за № 806/1000/17).
Дані правовідносини, які пов'язані з неможливістю належним чином оформити право постійного користування землею державної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а неправомірність дій органу державної влади, такому суспільному інтересу не відповідають. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Український народ, як сукупність окремих суб'єктів, індивідів та людей, також має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, розраховувати на те, що держава в особі її органів вживатиме усіх можливих законних заходів та дій для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю.
За таких обставин, «суспільним», «публічним» інтересом звернення Прилуцької окружної прокуратури до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ, зобов'язання вчинити дії, а саме надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 156 га у постійне користування Прилуцької дослідної станції ІС НААН України є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а також захист суспільних інтересів загалом.
Прокурор, звертаючись із даним позовом, діє на захист не своїх власних порушених прав, а на захист інтересів держави в цілому, які нерозривно пов'язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб'єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюються та охороняються державою.
Отже правовідносини, пов'язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а прийняття органом державної влади протиправного рішення, в подальшому може призвести до незаконного вибуття земель, які віднесені до відання Національної академії аграрних наук України з власності держави, що суспільному інтересу не відповідає.
У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів користувача при використанні основного національного багатства - землі для дослідницьких цілей, забезпечення раціонального використання та охорони земель.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно із статтею 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Тотожна норма закріплена в частині першій статті 1 Земельного Кодексу України.
Статтею 3 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
У відповідності до пункту є-1 частини 1 статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, в тому числі розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Порядок набуття права власності чи користування визначений статтею 116 ЗК України, у відповідності до якої Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування чи органів державної виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.
Так згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Натомість частина 8 статті 122 ЗК України передбачає, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу.
Порядок отримання земельної ділянки у користування визначений статтею 123 ЗК України.
Згідно частин 1 - 3 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі: проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об'єднання земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З вказаного вбачається, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи за результатами розгляду клопотання Прилуцької дослідної станції ІС НААН України Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 «Про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки».
Зі змісту оспорюваного наказу вбачається декілька підстав для відмов:
- подання заявником пакету документів з недоліками, а саме: зазначене в клопотанні цільове призначення не відповідає наведеному в Класифікаторі; на графічних матеріалах не позначено бажане місце розташування ділянки;
- відсутність у відповідача повноважень на розпорядження земельною ділянкою, у зв'язку з тим, що право постійного користування Прилуцької дослідної станції, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, припинено на виконання рішення суду. Як наслідок, в силу положень п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, вказана земельна ділянка є землею комунальної форми власності.
В Державному акту на право постійного користування землею, серії ЯЯ № 376142 визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 площею 160, 4718 га, передана в постійне користування Прилуцькій дослідній станції з цільовим призначенням для дослідження та розробок в галузі природничих та технічних наук.
Земельна ділянка з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 площею 160, 4718 га, зареєстрована в ДЗК як ділянка, що віднесена до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - 01.09 для дослідницьких та навчальних цілей з видом використання - для дослідження та розробок у галузі природничих та технічних наук.
Зважаючи на викладене, посилання відповідача в спірному наказі про зазначення цільового призначення, яке не відповідає Класифікатору не є самостійною підставою для відмови, оскільки надання правової оцінки поняттям «вид використання», «категорія землі» та «цільове призначення» в залежності від змін в законодавстві в той чи інший період не є обов'язком особи, яка звертається з клопотанням про надання дозволу, а вказана підстава не відноситься до переліку виключних підстав для відмови, визначених у статті 118 ЗК України.
Щодо відсутності на графічних матеріалах позначеного бажаного місця розташування ділянки, яка підлягає відведенню, варто зазначити, наступне.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №802/159/17-а викладено висновки застосування статті 118 ЗК України, зокрема, в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов'язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
Ідентифікація бажаної заявником земельної ділянки важлива для того, щоб орган влади міг перевірити її на відповідність / невідповідність місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, як того вимагає ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі 480/4052/20, від 25.05.2022; у справі № 617/763/16-ц від 09.12.2020; у справі № 812/1264/17 від 09.01.2020.
Таким чином графічні матеріали, які є додатком до клопотання є необхідними органу державної влади для ідентифікації земельної ділянки з метою перевірки її на відповідність / невідповідність місця розташування вимогам законів, тощо.
Як слідує з матеріалів справи Прилуцькою дослідною станцією вказаний обов'язок виконаний, до клопотання додано графічні матеріали, а саме копію плану меж земельної ділянки з Державного акту на право постійного користування.
З самого клопотання вбачається, що відведення земельної ділянки у постійне користування дослідної станції має відбуватися в тих самих межах, що і зареєстрована ділянка з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004, однак за виключенням земель оборони площею 3,9221 га, користування якими визнано незаконними судом.
Суд враховує, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області було стороною по справі №927/1185/24 за позовом Квартирно- експлуатаційного відділу м. Чернігова до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області предметом якого було скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 з припиненням усіх речових прав на неї у зв'язку з підтвердженою накладкою на землі оборони площею 3,9221 га, а тому відповідач був обізнаний про місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004, а також про те, яка частина ділянки з площі 160,4718 га є землями оборони.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що у разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.
Проте матеріали справи відповідної пропозиції від Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на адресу Прилуцької дослідної станції не містить.
Щодо другої підстави відмови, суд зазначає наступне.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Згідно частиною 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Натомість четверта частина статті 83 ЗК України містить перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;
е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів;
є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.
Отже вказаний перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність не містить земель, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Згідно з пунктом в) частини 1 статті 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.
Крім того суд враховує, що згідно частини 5 статті 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок (для приватних наукових установ), у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законодавства.
Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук, крім випадків, передбачених частиною другою статті 149 Земельного кодексу України, та припинення права постійного користування земельною ділянкою для розміщення Національного військового меморіального кладовища.
Частиною 6 статті 18 Закону України ««Про наукову і науково-технічну діяльність» використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".
Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства.
Згідно частини 2 статті 141 ЗК України припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства, установи, організації, органу державної влади не припиняє права власності держави на відповідні земельні ділянки.
Системний аналіз зазначеного законодавства дає підстави стверджувати, що земельні ділянки, які передані галузевим науковим установам у постійне користування є ділянками зі своєрідним правовим режимом використання, вони не можуть використовуватися в інших цілях, ніж науково- дослідні.
Отже земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності державних галузевих академій наук, якою є Національна академія аграрних наук України, можуть перебувати лише у державній власності та не можуть передаватися у комунальну власність чи приватну власність, оскільки є ділянками зі своєрідним правовим режимом використання, вони не можуть використовуватися в інших цілях, ніж науково-дослідні.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що саме Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому прийняття оспорюваного наказу є протиправним, підстава для відмови, зазначена у наказі є невмотивованою, та такою, що не відповідає вичерпному переліку підстав для відмови в наданні такого дозволу, а подані Прилуцькою дослідною станцією документи відповідають вимогам чинного законодавства.
За таких обставин наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 «Про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки» є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині підлягає задоволенню за обґрунтованістю.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Держгеокадастру у Чернігівській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, орієнтовною площею 156 га для дослідження та розробок в галузі природничих та технічних наук суд зазначає таке.
Суд зауважує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Суд зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта (Постанова Верховного суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18).
При цьому суд враховує висновки Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів, викладені у постанові від 31.05.2021 у справі № 927/359/18 щодо неможливості оскаржити правовстановлюючий документ на земельну ділянку площею 160.4718 га лише у відповідній частині переданої земельної ділянки, законодавством не передбачено визнання правовстановлюючого документу на землю лише в частині, а законне право на власність підлягає захисту відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи мирно володіти своїм майном, відповідно спосіб захисту є вірним.
У вказаному рішенні суду встановлено факт незаконності використання земельної ділянки з кадастровим номером 7424183100:11:000:0004 Прилуцькою дослідною станцією лише в частині накладки на землі оборони площею 3,9221 га.
Зважаючи на викладене, ефективним способом захисту буде саме зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати Прилуцькій дослідній станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, орієнтовною площею 156 га для дослідження та розробок в галузі природничих та технічних наук.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3/14-24-сг від 12.11.2024 «Про відмову у наданні дозволу на відведення земельної ділянки».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати Прилуцькій дослідній станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування орієнтовною площею 156 га для дослідження та розробок в галузі природничих та технічних наук.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Прилуцьаї окружна прокуратура (вул. 1-го Травня, буд. 50-а, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, реєстраційний номер облікової картки платника податків - 0291011425).
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 11А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39764881).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прилуцька дослідна станція Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (вул. Вавілова, буд. 16, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ - 00495214).
Суддя В.В. Падій