08 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2055/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років з 10.08.2013 по 10.04.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 ( гри) роки 08 (вісім) місяців 00 (нуль) днів;
-зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 10.08.2013 по 10.04.2017 року у Державній кримінально-виконавчій службі, що становить у календарному обчисленні 03 (три) роки 08 (вісім) місяців 00 (нуль) днів.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач помилково вважає, що служба в підрозділах установ Департаменту з питань виконання покарань та Департаменту пенітенціарної служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ. Відповідач зазначає, що в період проходження позивачем служби в підрозділах кримінально-виконавчої служби та пенітенціарної служби чинним на той період законодавством не було передбачено віднесення підрозділів кримінально-виконавчої служби та державної пенітенціарної служби до органів внутрішніх справ.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивача з 10.08.2013 зараховано курсантом до Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України на підставі наказу №254/ОД від 08.08.2013 та прийнято на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України (підтверджується записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та послужному списку Д-012966).
В подальшому, відповідно до наказу Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України №102о/с від 18.08.2013 позивачу присвоєно спеціальне звання рядовий внутрішньої служби.
02.08.2016 позивач закінчив Академію Державної пенітенціарної служби (наказ Академії Державної пенітенціарної служби від 02.07.2016 №97/ОС), присвоєно первинне спеціальне звання середнього начальницького складу ДКВС України «лейтенант внутрішньої служби» (відповідно до наказу Міністерства юстиції України №166 ОС-16 від 02.07.2016).
Для подальшого проходження служби після закінчення вищого навчального закладу, позивача направлено до Державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)», де з 02.08.2016 проходив службу на посаді інспектора відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» (згідно наказу державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78) №36/ос від 02.08.2016).
Надалі, наказом державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» «З особового складу» від 07.04.2017 №50/ос-17, лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , інспектора відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Райківецька виправна колонія (№ 78)» звільнено згідно із пунктом 7 частини І статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
На даний час позивач проходить службу в органах Національної поліції України на посаді старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.
Позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив зарахувати до вислуги років період проходження служби у Державній кримінально-виконавчій служб із 10.08.2013 по 10.04.2017.
Листом від 06.02.2025 відповідач повідомив, що для зарахування до вислуги років вищевказаних періодів немає підстав.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Частинами 1 та 2 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Отже до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія ст.ст. 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому частиною 5 статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом №580-VIII, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях частини 5 статті 23 цього ж Закону було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія ст.ст. 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Таким чином фактично законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейських на працівників кримінально-виконавчої служби.
Отже на позивача, під час проходження ним служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому поліції. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що служба позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Такий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 20.10.2022 по справі №160/11127/20 та від 01.08.2023 по справі №240/30024/21, який зазначив, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
Верховний Суд також дійшов висновку, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
В межах даної справи враховуючи на підставі частини 5 статті 242 КАС України вищенаведену позицію Верховного Суду, суд не приймає доводи представника відповідача, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби не належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону №580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
При цьому посилання представника відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, є безпідставними, оскільки судом враховуються останні висновки Верховного Суду.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем повинен зараховуватись до стажу позивача період роботи в органі Державної кримінально-виконавчої служби України 02.08.2016 по 10.04.2017.
Оскільки суд дійшов висновку про відповідність стажу служби в Державній кримінально-виконавчій службі України стажу служби в поліції, суд вважає, що період навчання позивача в Академії Державної пенітенціарної служби з 10.08.2013 по 02.08.2016 також підлягає зарахуванню, враховуючи наступне.
Відповідно до абз. 2 пункту «й» статті 17 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам, зокрема, Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у п. «ж» ст.ст. 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII (далі Закон №2262-XII), під час призначення пенсії згідно з п. «а ст. 12 вказаного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на службу, зокрема, до органів Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
У постанові від 22.01.2020 (справа №200/5111/19) Верховний Суд зазначив, що «визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв'язку з закінченням відповідного навчального закладу».
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу після вступу на навчання до Академії Державної пенітенціарної служби присвоєно спеціальне звання рядового і молодшого начальницького складу «рядовий внутрішньої служби». По закінченню навчання позивачу присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу «лейтенант внутрішньої служби».
Таким чином враховуючи те, що позивачу перше офіцерське (спеціальне) звання рядовий внутрішньої служби було присвоєно 18.08.2013 у зв'язку із вступом до Академії Державної пенітенціарної служби, 02.08.2016 у зв'язку із закінченням навчання присвоєно звання «лейтенант внутрішньої служби», як особі яка отримала диплом освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», період з 10.08.2013 по 02.08.2016 підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи задоволення позову повністю, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислуги років, з 10.08.2013 по 10.04.2017, у Державній кримінально-виконавчій службі.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років, з 10.08.2013 по 10.04.2017, у Державній кримінально-виконавчій службі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ - 40108646).
Суддя В.В. Падій