08 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/3429/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. у справі №620/3429/25,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2,6,7 наказу № 127 від 03.03.2025.
31.03.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
07.05.2025 від відповідача до суду надійшла заява про відвід судді, мотивована тим, що Серкіна Олександра Сергіївна, як начальник відділу документообігу Чернігівського окружного адміністративного суду ймовірно може впливати не тільки на роботу відділу документального забезпечення (канцелярії) користуючись повноваженнями начальника, а і на розгляд (результати розгляду) справи за позовом її чоловіка ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , як особа яка тісно співпрацює з керівником апарату суду та суддями цього суду, що може ставити під сумнів неупередженість суду під час розгляду справи в цьому суді.
Розглянувши заяву, суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений положеннями ст. 40 КАС України.
Питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу, та невідкладно (ч. 3, 11 ст. 40 КАС України).
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. (ч. 12 ст. 40 КАС України).
Зважаючи на зазначене, суд вважає за необхідне вказати таке.
Так, підстави для відводу судді визначені положеннями ст. 36 КАС України.
Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з нормами ч. 2 ст. 36 КАС України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У цьому зв'язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши доводи заяви про відвід судді, суд дійшов висновку, що жодна з обставин, на які посилається заявник, не свідчить про порушення правил автоматизованого розподілу справи (стаття 31 КАС України ), наявність родинних, близьких зв'язків судді зі сторонами або іншими учасниками процесу (пункт 3 частини першої статті 36 КАС України), участь судді раніше у цій справі в іншій процесуальній ролі (пункт 1 частини першої статті 36 КАС України ) чи про наявність її прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду справи (пункт 2 частини першої статті 36 КАС України).
Суд акцентує увагу на тому, що твердження відповідача ґрунтуються на його припущеннях та упередженому ставленні до судді, натомість, не підтверджені жодними доказами, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 -76 КАС України, та не мають під собою належного обґрунтування.
Аргументи заявника, викладені в заяві про відвід судді на підставі суб'єктивного переконання та непідтверджених обставин/фактів, а тому, на переконання судді, не можуть свідчити про наявність будь-якої упередженості, з огляду на що, такі не можуть вплинути на безсторонність та об'єктивність судді під час розгляду заяви у даній справі.
Керуючись статтями 36, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про відвід судді Соломко І.І. визнати необґрунтованою.
Передати заяву про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. по справі № 620/3429/25 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за наслідками розгляду справи.
Суддя І.І. Соломко