07 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2772/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 17.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що довічне грошове утримання судді у відставці позивачу виплачується згідно норм чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 20.03.2017 отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус судів».
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом четвертим статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 27.02.2025 ГУ ПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні такого перерахунку з підстав ненадання останнім довідки про суддівську винагороду за 2024 рік.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
У преамбулі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини 3-5 статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ключовим правовим питанням у справі є застосування частини 4 статті 142 Закону № 1402-VIII в частині необхідності надання довідки територіального управління ДСА про розмір суддівської винагороди у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці.
Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Отже усі судді у відставці, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання, мають право на його перерахунок у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.
Право позивача на такий перерахунок у цій справі відповідач не заперечує. Однак спір виник щодо дотримання порядку реалізації цього права.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2, яка набрала чинності 20.03.2023) (далі - Порядок № 3-1).
За Порядком № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або (1) на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або (2) за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Верховний Суд розглядав питання стосовно механізму перерахунку розміру щомісячного довічного утримання суддів і у постанові від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21 зазначив:
«Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
61. Відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді Верховного Суду становить 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Розмір доплат за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці теж визначений безпосередньо законом.
Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними
Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.
За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16) про «автоматичне» здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.
Положення пункту 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом «автоматичності» перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.
67. Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження «автоматичного» перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.
Отже незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (частини 6 пункту 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині «автоматичного» перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді».
Згодом такий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21.
Застосовуючи зазначений висновок до спірних правовідносин, Суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.
При цьому слід враховувати правовий висновок Верховного Суду щодо розміру суддівської винагороди. Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а
Таким чином заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», була неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити, з 01.01.2024, перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій