Справа № 420/2636/25
08 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2024/000132;
- визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) № TBRBOTO 2022 від 06.07.2022 позивачем у компанії «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» придбано товар (вантажні та легкові шини, диски) у кількості та по цінам, вказаним у Комерційних Інвойсах.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару була подана до відповідача електронна митна декларація № 24UA500580003995U0 від 27.11.2024, згідно якої заявлено його митну вартість за основним (першим) методом, та документи на підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач за результатами розгляду поданої митної декларації та доданих до неї документів неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що у поданих документах, на думку відповідача, містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2024/000132.
Вважаючи зазначені рішення протиправними, такими, що прийняті відповідачем всупереч порядку та способу, визначеному чинним законодавством України, з метою їх скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/15145/25 від 18.02.2025р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500580003995U0 від 27.11.2024. було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024.
Ухвалою від 21.02.2025 року у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
06.07.2022 року між ТОВ «ТБР Імпорт» (Покупець) та «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №TBRBOTO 2022 від 06.07.2022, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, диски (Виробник: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD») у кількості та по цінам, вказаним у Комерційних Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору.
Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс.
На підставі проформи № WD202407173 від 25.07.2024 відповідно до умов договору ТОВ «ТБР Імпорт» здійснило попередню оплату, платіжне доручення № 49 від 16.08.2024; № 47 від 09.08.2024; № 50 від 22.08.2024; № 46 від 07.08.2024.
Відповідно до Інвойсу № WD202407173А від 03.09.2024 узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає - 640 штук, загальна вартість товару на умовах FOB ( QINGDAO) - 93715,00 Дол. США .
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація №24UA500580003995U0 від 27.11.2024 разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.: - Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 03.09.2024; - Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202407173 від 25.07.2024; -Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD202407173А від 03.09.2024; - Коносамент (Bill of lading) 1061483050 від 07.09.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 5655 від 23.11.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 2851 від 26.11.2024; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) 1874 від 26.11.2024; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0114/50127 від 03.09.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 49 від 16.08.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 47 від 09.08.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 50 від 22.08.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару 46 від 07.08.2024; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12032265 від 21.11.2024; - Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 1058 від 22.11.2024; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 22.11.2024; - Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 03.09.2024; - Розрахунок ціни (калькуляція) WD202407173А від 03.09.2024; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022; - Договір (контракт) про перевезення KH85FS від 11.09.2023; - Інші некласифіковані документи (Заявка до договору № KH85FS) від 01.09.2024 - Копія митної декларації країни відправлення 435020240000079550 від 03.09.2024.
Митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні _212,61 Долар США за одиницю ( або 2,61 (Долар США/ кг.)
На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500580003995U0 від 27.11.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024, а саме: Для підтвердження вартості продавець в розрахунку вартості товару за основу визначає ціну товару на внутрішньому ринку Китаю, а не витрати на виробництво, тобто, таким чином він підтверджує, - що товар був придбаний на загальних ринкових умовах, а не за цінами виробника. Також, у рахунку щодо витрат на перевезення зазначено, що морський фрахт 3-х 40HС контейнерів з QINGDAO Китай до митного кордону України Чорноморський порт коштує 793989,74 грн. (19246,70USD), а за наявною у митного органу інформацією фрахт 3-х 40HС контейнерів з Китаю до порту призначення коштує близько від 22458 USD. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Позивач вважає, що відповідачу було надано всі необхідні документи, що були в наявності, які підтверджують числові значення митної вартості товару, підлягають обрахунку, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а відповідач неправомірно відмовив у митному оформленні товару за заявленою митною вартістю, прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024, яким застосовано резервний метод визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2024/000132 від 02.12.2024р., в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ», відзив Одеської митниці, надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..
За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
У відповідності з ч.5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2024 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, позивачем був наданий лист пояснення б/н від 02.12.2024. ТОВ «ТБР ІМПОРТ»» повідомило відповідача, що згідно ст.53 МК України декларантом було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу визначення митної вартості. Зокрема, декларантом було надано: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 03.09.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202407173 від 25.07.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) WD202407173А від 03.09.2024; коносамент (Bill of lading) 1061483050 від 07.09.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 5655 від 23.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 2851 від 26.11.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) 1874 від 26.11.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0114/50127 від 03.09.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 49 від 16.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 47 від 09.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 50 від 22.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару 46 від 07.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 12032265 від 21.11.2024; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 1058 від 22.11.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 22.11.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 03.09.2024; розрахунок ціни (калькуляція) WD202407173А від 03.09.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022; договір (контракт) про перевезення KH85FS від 11.09.2023; інші некласифіковані документи (Заявка до договору № KH85FS) від 01.09.2024; копія митної декларації країни відправлення 435020240000079550 від 03.09.2024.
Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним у постанові від 12.03.2019 р. у справі №803/3649/15.
Щодо тверджень відповідача, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів, що для підтвердження вартості продавець в розрахунку вартості товару за основу визначає ціну товару на внутрішньому ринку Китаю, а не витрати на виробництво, тобто, таким чином підтверджує, що товар був придбаний на загальних ринкових умовах, а не за цінами виробника, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення був поданий розрахунок ціни (калькуляція ) № WD202407173А від 03.09.2024 року.
Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції). Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст.
Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу. Крім того Калькуляція виробництва не є документами які підтверджують митну вартість товарів, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару. Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду від 05 листопада 2019 року справа №820/2147/16; від 27 червня 2019 року справа №840/3083/18.
Щодо тверджень відповідача, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів, що у рахунку щодо витрат на перевезення зазначено, що морський фрахт 3-х 40HС контейнерів з QINGDAO Китай до митного кордону України Чорноморський порт коштує 793989,74 грн. (19246,70USD), а за наявною у митного органу інформацією фрахт 3-х 40HС контейнерів з Китаю до порту призначення коштує близько від 22458 USD, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 Контракту TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022 року базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, зазначені у Комерційному Інвойсі. Умови постачання мають відповідати правилам «Інкотермс 2010».
Згідно приписів статті 190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Аналогічні норми передбачені у статті 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» та статті 627 ЦК України.
Отже, відносини із вартості перевезення вантажу як за межами України так і на території України не є предметом державного цінового регулювання, тож сторони були вільні в виборі ціни на транспорті послуги.
Відповідно до пп.6 п 2. Ст. 53 МК України , документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До митного оформлення були надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат з порту QINGDAO (Китай ) до порту Черноморськ (Україна ) : - Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 22.11.2024 (Додаток № 11 ) , що містить транспортних та супутніх витрат, містить номер контейнерів (MRSU6275655/MSKU1301874/SUDU6762851), містить посилання на номер коносаменту (1061483050), що співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Додатково транспорті витрати з порту QINGDAO (Китай ) до порту Черноморськ (Україна ) підтверджують, зокрема: Договір № KH85FS від 11.09.2023; Рахунок на оплату № 12032265 від 21.11.2024; банківський платіжний документ № 1058 від 22.11.2024.
Зазначені документи надані до митного до митного оформлення, що підтверджує також перелік документів наведений в картці відмові та рішенні про корегування митної вартості, тобто були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення. Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо Позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Позивачем при декларуванні товару митному органу були надані документи , які підтверджують як вартість перевезення оцінюваного товару так і зміст наданої послуги і дійсність договірних відносин із перевізниками, що є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару, а тому доводи митного органу в цій частині оскаржуваних рішень є також безпідставними та нормативно не обґрунтованими.
Крім цього, метою митного контролю, в даному випадку є перевірка митним органом правильності визначення декларантом саме числового значення митної вартості товару, що декларується, в межах переліку документів, визначених ч.2 та 3 ст. 53 МК України, а не здійснювати перевірку та надавати власний юридичний аналіз змісту господарських операцій декларанта та його контрагентів, оскільки такий контроль обмежується лише перевіркою правильності визначення числового значення митної вартості товару.
Суд вважає доведеним, що надані позивачем документи підтверджують факт прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості, є послідовними, взаємоузгодженими та ідентифікуються з задекларованим товаром, що надавало митному органу можливість здійснити їх перевірку. Відтак, твердження митного органу є необґрунтованим.
Щодо тверджень відповідача, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів щодо ненадання документів щодо страхування товарів покупцем до кордону України, суд зазначає наступне.
Умовами поставки оцінюваної партіє товару є FOB (QINGDAO) відповідно до умов поставки FOB страхування Товару не є обов'язковим, страхування товару не було здійснено Продавцем, та не здійснювалось Покупцем.
Судом встановлено, що листом - поясненням № б/н від 02.12.2024 року, позивач повідомив відповідачу про те , що страхування товару не здійснювалось .
Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, то твердження митного органу про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.
Згідно з п.8 ч.2 ст.53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.
Таким чином, якщо за умовами поставки товар декларантом не страхувався, вимога митниці про надання такої інформації є безпідставною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року справа №814/1213/16, від 22 грудня 2020 року справа № 420/2850/19.
Отже, якщо, за твердженням декларанта, додаткових витрат пов'язаних зі страхуванням , навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 06 вересня 2019 року справа № 815/2501/18.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставини надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024 року, картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2024/000132 від 02.12.2024 року.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Таким чином, 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні - 213894,38 грн.) становить 2566,74 грн,
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в розмірі 4989,14 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2566,74 грн.
Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн., він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» (Київська обл., Броварський р-н., село Княжичі, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 кіометр, 07455, Код ЄДРПОУ 41604018) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2024/000042/2 від 02.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500580/2024/000132 від 02.12.2024 року.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» (Київська обл., Броварський р-н., село Княжичі, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 кіометр, 07455, Код ЄДРПОУ 41604018) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2566,74 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень, сімдесят чотири копійки).
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк