Іменем України
08 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 826/11883/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
30.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення від 02.04.2018 №0025214-1310-0613.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 прийнято адміністративну справу № 826/11883/18 до провадження, визначено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), допущено процесуальне правонаступництво відповідача належним відповідачем - ГУ ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без руху, запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або у паперовому вигляді належним чином засвідчені копії доказів на підтвердження доводів, що належний ОСОБА_1 на праві власності цілісний майновий комплекс є будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників (технічна документація, тощо).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 продовжено розгляд справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18.04.2018 від ГУ ДФС у м. Києві позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 02.04.2018 № 0025214-1310-0613, яке оскаржено в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України від 27.06.2018 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без зміню
ГУ ДФС у м. Києві порушено порядок надсилання податкового повідомлення - рішення, а саме - жодного розрахунку податкового зобов'язання не надано всупереч вимогам пункту 9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, що позбавляє позивача можливості перевірити нараховане відповідачем податкове зобов'язання.
Також ГУ ДФС у м. Києві при прийнятті оскаржуваного рішення порушено встановлений чинним законодавством України порядок визначення об'єкту оподаткування, оскільки належний позивачеві на праві власності нежитловий комплекс є будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного позивачу цілісного майнового комплексу за всіма своїми об'єктивними будівельно - технічними характеристиками, і відповідно до п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування.
З метою правильного застосування норм підпункту 266.2.2 Податкового кодексу України при визначенні приналежності тих чи інших об'єктів до категорії будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників в розрізі об'єкта оподаткування необхідно керуватись перш за все вимогами Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000.
Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням у зв'язку з наявністю в позивача права власності на вищевказаний комплекс будівель і споруд, ГУ ДФС у м. Києві визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 59476,80 грн.
Рішенням про результат розгляду скарги від 27.04.2018 б/н ДФС України наполягає на необхідності нарахування податкового зобов'язання виключно виходячи зі статусу позивача - власника комплексу як фізичної особи.
Поняття «платник податку» не є тотожним поняттю «об'єкт оподаткування». Об'єктом оподаткування є об'єкт нерухомості, а не суб'єкт - власник такої нерухомості.
Отже, база оподаткування повинна визначатися без урахування організаційно - правової форми власника та виду здійснення підприємницької діяльності.
З посиланням на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16 позивач зазначив, що норма п.п. «ж» п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого п.п.4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого п.п.4.1.8 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, що належать на праві приватної власності фізичним особам до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
Також позивач зазначив, що при розгляді скарги платника податків ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві діють незаконно та непослідовно. Розглядаючи скаргу позивача від 27.04.2018 на оскаржуване податкове повідомлення - рішення ДФС України не лише відступив від положень чинного податкового законодавства, але й не врахував рішення ДФС України, що було прийнято ним з того ж питання, з того ж податку на нерухомість, нарахованого тому ж платнику податку на той самий об'єкт оподаткування. ГУ ДФС у м. Києві вже приймалося аналогічне рішення від 28.11.2017 № 42339/7/26-1513-1014 про сплату того ж податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 51224,39 грн. Відповідно до розгляду скарги позивача на податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 № 42339/7/26-1513-1014 ГУДФС у м. Києві прийняло рішення, яким відкликало власне повідомлення - рішення та повідомило і зобов'язало Малинську ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області вилучити (видалити) з ІКПП ОСОБА_1 по платежу 18010300 нарахування на суму 51224,39 грн та привести ІКПП у відповідність.
На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
21.09.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
Обов'язок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 Податкового кодексу України.
Згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ІТС «Податковий блок» у власності ОСОБА_1 перебуває об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель і споруд, загальною площею 3717,3 кв.м за адресою: Житомирська область, Малинський район, село Діброва.
Інформація про ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вноситься та оновлюється територіальними органами ДФС в ІТС «Податковий блок» самостійно на підставі рішень органів місцевого самоврядування.
Ставка податку на 2017 рік для об'єктів нежитлової нерухомості за рішенням Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області 07.07.2016 № 4 дорівнює 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м бази оподаткування та застосовується коефіцієнт 0,5.
Станом на 01.01.2017 розмір мінімальної заробітної плати становив 3200 грн, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості в селі Діброва Малинського району Житомирської області становила 3200 х 1% = 16 грн за 1 кв.м бази оподаткування.
З посиланням на п.п. ж) п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, п.п.14.1.235 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відповідач зазначив, що згідно даних в ІТС «Податковий блок» громадянин ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником та перебуваючи в статусі ФОП основним видом діяльності зазначав - 55.30.2, а саме - діяльність кафе, серед інших КВЕД: 74.12 (діяльність в сфері бухгалтерського обліку); 74.14 (консультування з питань комерційної діяльності); 70.31.3 (посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок); 45.21.1 (будівництво будівель) та 74.20.1 (діяльність у сфері інжинірингу) станом на 02.04.2018 стан платника 11 - «Припинено, але не взято з обліку».
Розрахунок суми податку: 3717,3 х 32 х 0,5 = 59476,80 грн.
3717,3 - загальна площа об'єкту нерухомого майна.
16 - ставка податку на 2017 рік для об'єктів нежитлової нерухомості за рішенням Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області.
Щодо зауваження позивача про порушення порядку надсилання податкового повідомлення -рішення відповідач зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві на виконання статті 266 Податкового кодексу України сформовано податкове повідомлення - рішення та надіслано 16.04.2018 через засоби поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу АДРЕСА_1 , яке вручено позивачу особисто 18.04.2018. Розрахунок податкового зобов'язання додається до податкового повідомлення - рішення за наявності.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.09.2018 позивачем надано відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що норми п.п. «ж» п.п.266.2.2 ПКУ поширюють свою дію на будь-які об'єкти нерухомості, які за своїми ознаками та цільовим призначенням кваліфікуються як «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності». При цьому їх належність певним суб'єктам (фізичним чи юридичним особам) не впливає на застосування даної норми, позаяк такої імперативної й однозначної вимоги вона не містить.
Комплекс будівель і споруд № 1, що розташований на території Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області, що входить в об'єкт оподаткування, визначений відповідачем, використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Так, 12.01.2015 позивачем укладений договір позички нежилого приміщення № 12/01-2015 від 12.01.2015, згідно з яким комплекс будівель та споруд № 1 переданий в безоплатне користування строком до 31.12.2017 ТОВ «Гранум Плюс». В період з 17.04.2015 по 08.08.2018 згідно статуту ТОВ «Гранум Плюс», затвердженого загальними зборами засновників 17.04.2015, позивач був засновником цього товариства, а в період з 22.01.2015 по 08.08.2018 згідно наказу № 1/15-к від 21.01.2015 та протоколу установчих зборів учасників ТОВ «Гранум Плюс» від 21.01.2015 також займав посаду директора за сумісництвом.
28.04.2025 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 надано документи та додаткові пояснення, в яких зазначено, що цілісний майновий комплекс належить йому на підставі Договору купівлі-продажу комплексу, який був укладений 22 березня 2010 року між позивачем та Сільськогосподарським Виробничим Кооперативом «Зоря Полісся». Згідно п. 1.2. Договору купівлі-продажу комплексу від 22.03.2010 року, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 6763, виданого 26.02.2010 року Виконавчим Комітетом Дібрівської Сільської Ради, Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради 09.03.2010 року за номером 25507550, реєстраційний номер 29801626, номер запису 323 в книзі 8 нерухомістю є комплекс, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Малинський район, Дібрівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №1, який складається: з приміщення кормокухні, площею 239,1 кв.м.; - приміщень корівників загальною площею 3478,2 кв.м.
Тобто, нежитловий комплекс, за яким оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у м. Києві нараховано спірне податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, є будівлями, спорудами сільськогосподарських товаровиробників, які входять до належного позивачеві на праві власності цілісного майнового комплексу за всіма своїми об'єктивними будівельно-технічними характеристиками.
За результатами розгляду моїх скарг на нарахування зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за, наприклад, 2018 рік та 2020 рік, Податковою службою України було чітко визнано, що комплекс будівель та споруд №1, призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, щ о знаходиться у власності Ф О ОСОБА_1 згідно з пп.»ж» пп.266.2.2 п 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно.
У своєму відзиві від 19.09.2018 року б/н на позовну заяву Відповідач зазначає, що власник об'єкту оподаткування не відповідає критеріям, встановленим Податковим кодексом України, оскільки Позивач згідно даних в ITC «Податковий блок» не є сільськогосподарським товаровиробником, а перебуває в статусі ФОП, із основним видом діяльності - 55.30.2 (діяльність кафе), станом на 02.04.2018 року стан платника 11 «Припинено, але не знято з обліку».
Згідно з інформацією із додатку «Дія», який завдяки надійним засобам ідентифікації отримує інформацію із відповідних реєстрів, дата зняття з обліку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - 16.11.2016.
В період з 17.04.2015 по 08.08.2018 згідно статуту ТОВ «ГРАНУМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 36831677), затвердженого загальними зборами засновників 17 квітня 2015 року, позивач був засновником вказаного Товариства, а в період с 22.01.2015 року по 08.08.2018 року згідно наказу № 1/ 15-к від 21.01.2015 року та протоколу Установчих зборів Учасників ТОВ «Гранум Плюс» від 21 січня 2015 року також займав посаду директора за сумісництвом, одночасно виконуючи обов'язки на посаді директора в ТОВ «ПЕГАС-АГРО» (код ЄДРПОУ 36105775) згідно наказу № б-К від 16.11.2010 року по 12.07.2018 року, які здійснювали свою сільськогосподарську підприємницьку діяльність на території Малинського району Житомирської області. Відповідно до відомостей з Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України (копії додаються) предметом діяльності вищевказаних товариств є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві.
За свою працю у сільськогосподарської галузі неодноразово був нагороджений органами виконавчої влади.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю № 1269732 від 07.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Ззгідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Малинське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 23.03.2010 № 25651943, ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 29801626, тип об'єкта - комплекс, адреса: АДРЕСА_3 , підстава виникнення права власності - договір купівлі - продажу ВМР/605620, ВМР/605621, 22.03.2010, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Р№552 (арк.спр. 28).
Рішенням 8 сесії 7 скликання Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 07.07.2016 № 4 «Про затвердження місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території Дібрівської сільської ради» ставка податку на 2017 рік для об'єктів нежитлової нерухомості становить 1,0% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м бази оподаткування та застосовується коефіцієнт 0,5 (арк.спр. 73-79).
02.04.2018 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0025214-1310-0613, яким ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 за податковий період 2017 рік у сумі 59476,8 грн (арк.спр. 13).
Позивачем подано скаргу від 27.04.2018 на податкове повідомлення - рішення від 02.04.2018 № 0025214-1310-0613 до ДФС України (арк.спр.15-19).
11.05.2018 за № 6732/Г/99-99-11-02-01-14 ДФС України прийнято рішення про продовження розгляду скарги по 01.07.2018 включно (арк.спр. 20).
Рішенням ДФС України від 27.06.2018 № 9379/Г/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, скарга - без задоволення (арк.спр. 22-24).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Нормативно-правові акти застосовуються в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Нормативні акти при розгляді справи застосовуються у редакції, чинній на дату існування спірних правовідносин.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням, наведеним у підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до визначення, наведеного у наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (зокрема, постанова Верховного Суду від 04.02.2025 у справі № 140/33208/23).
Судом установлено, що згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Малинське районне комунальне підприємство технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 23.03.2010 № 25651943, ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 29801626, тип об'єкта - комплекс, адреса: Житомирська область, Малинський район, с/рада Дібрівська, комплекс будівель та споруд № 1, підстава виникнення права власності - договір купівлі - продажу ВМР/605620, ВМР/605621, 22.03.2010, приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Р№552 (арк.спр. 28).
Так, за умовами договору купівлі - продажу комплексу від 22.03.2010, укладеного між сільськогосподарським виробничим кооперативом «Зоря Полісся» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), Продавець - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря Полісся» передає (продає) у власність Покупця - ОСОБА_1 нерухомість, а Покупець зобов'язується прийняти у власність нерухоме майно і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму до підписання цього договору (п.1.1); Нерухомістю, що відчужується за даним Договором, є комплекс, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Малинський район, Дібрівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 1. Згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Малайським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради 09.03.2010 року за номером 25507550, реєстраційний номер 29801626, номер запису 323 в книзі 8, комплекс, що відчужується за даним договором складається з: приміщення кормокухні - пл. 239,1 кв. м., (приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника чотирьохрядного, приміщення корівника) - 3478,2 кв. м. - цегляного. Загальна площа комплексу, що відчужується, складає 3717,3 кв. м. (п.1.2).
До Державного реєстру правочинів внесено 22.03.2010 запис про правочин 3867539, договір купівлі - продажу від 22.03.2010, реєстраційний номер об'єкту у РПВН: 29801626, комплекс, Адреса: Житомирська обл ., Малинський р., с/рада Дібрівська, Комплекс будівель та споруд №1, опис майна: комплекс складається з : приміщення кормокухні - пл. 2 3 9 ,1 к в. м ., (приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника двухрядного, приміщення корівника чотирьохрядного, приміщення корівника) - 3478,2 кв. м. - цегляного. Загальна площа комплексу, що відчужується, складає 3717,3 кв.м, що підтверджується витягом від 22.03.2010 № 8352938.
Тобто, ОСОБА_1 є власником комплексу будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськгосподарські силоси та ін., зокрема включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва».
Застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2025 у справі № 640/16236/19, від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, від 24.07.2024 у справі № 400/2283/20, тощо.
Судом установлено, що згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.05.2025 засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Плюс», зареєстрованого як юридична особа 08.11.2010, у 2017 році, за який нараховано податкове зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, був ОСОБА_1 .
Видами економічної діяльності ТОВ «Гранум Плюс» у 2017 році були: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід 01.46 Розведення свиней 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві.
Відповідні види економічної діяльності визначені також у Статуті ТОВ «Гранум Плюс», затвердженому загальними зборами учасників ТОВ «Гранум Плюс», протокол № 3 від 17.04.2015 (арк.спр 82-93).
Також судом установлено, що ОСОБА_1 з 22.01.2015 по 12.07.2018 був директором ТОВ «Гранум Плюс», що підтверджується наказом від 21.01.2015 № 1/15-к «Про призначення директора ТОВ «Гранум Плюс», протоколом №1/15 загальних зборів учасників ТОВ «Гранум Плюс» від 21.01.2015, дублікатом трудової книжки НОМЕР_2 , індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
На підставі договору від 12.01.2015 позички нежилого приміщення № 12/01-2015, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (позичкодавець) та ТОВ «Гранум Плюс» в особі директора ОСОБА_2 (користувач), позичкодавець передає у виключне строкове та безоплатне користування користувачу комплекс будівель та споруд № 1, площею 3717,3 кв.м, що розташований на території Дібрівської сільської ради Малинського району Житомирської області (п.1.1), передача об'єкта оформлюється двостороннім актом приймання - передачі об'єктів (п.1.2), вказане нежиле приміщення належить позичкодавцю на підставі витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Малинським районним комунальним підприємством технічної інвентаризації Житомирської обласної ради 23.03.2010 за № 25651943, реєстраційний номер 29801626, номер запису 259 в низі 10 (п.2.1); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (п.3.1) (арк.спр. 79-80).
12.01.2015 сторонами договору від 12.01.2015 позички нежилого приміщення № 12/01-2015 підписано акт № 1 прийому-передачі нежилого приміщення (арк.спр.81).
З огляду на сукупність наданих позивачем доказів, суд вважає встановленими обставини, що у 2017 році ОСОБА_1 використовував належний йому комплекс будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників за функціональним призначенням, безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Також суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2025 у справі № 140/33208/23 зазначив, що фізична особа як співзасновник фермерського господарства, у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначений висновок, суд вважає, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ «Гранум Плюс», у випадку підтвердження призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим ТОВ, не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Щодо доводів відповідача про те, що згідно даних в ІТС «Податковий блок» громадянин ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником та перебуваючи в статусі ФОП основним видом діяльності зазначав 55.30.2, а саме - діяльність кафе, серед інших КВЕД: 74.12 (діяльність у сфері бухгалтерського обліку); 74.14 (консультування з питань комерційної діяльності); 70.31.3 (посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок); 45.21.1 (будівництво будівель) та 74.20.1 (діяльність у сфері інжинірингу), станом на 02.04.2018 стан платника 11 - «Припинено, але не знято з обліку», суд зазначає таке.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований 03.11.2005 як фізична особа - підприємець, види економічної діяльності: 55.30.2 ДІЯЛЬНІСТЬ КАФЕ (основний) 74.12 ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АУДИТУ 45.21.1 БУДІВНИЦТВО БУДІВЕЛЬ 70.31.3 ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ПОСЛУГИ ПІД ЧАС КУПІВЛІ, ПРОДАЖУ, ЗДАВАННЯ В ОРЕНДУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК 74.14 КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ 74.20.1 ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ІНЖИНІРИНГУ, 16.11.2016 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Тобто, за 2017 рік позивачеві визначено податкове зобов'язання як власнику нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, яка станом на 01.01.2017 вже припинила здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належний позивачеві комплекс будівель і споруд не є об'єктом оподаткування до згідно до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення - рішення від 02.04.2018 № 0025214-1310-0613 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про відсутність розрахунку податкового зобов'язання до податкового повідомлення - рішення, суд зауважує, що згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Вказаною нормою не встановлено прямого обов'язку надсилання податковим органом розрахунку податкового зобов'язання. Такий розрахунок додається до податкового повідомлення-рішення за наявності такого.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №804/5370/17.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 736,40 грн.
Таким чином, судові витрати в розмірі 736,40 грн підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02 квітня 2018 року № 0025214-1310-0613, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 за 2017 рік в розмірі 59476,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 736,40 (сімсот тридцять шість гривень 40 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська