08 травня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/1684/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за період з 18 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року та за період 11 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року і відповідно до виконуваних обов'язків;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період з 18 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року та за період 11 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року відповідно до виконуваних обов'язків;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн. за період перебування у відпустці за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення за період з 24 січня 2024 року по 11 квітня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000 грн; за період перебування у відпустці за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення за період з 24 січня 2024 року по 11 квітня 2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу на посаді старшого
механіка-водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Під час проходження служби, а саме, 29 грудня 2023 року отримав вибухову травму в зоні бойових дій при виконанні військових обов'язків, що підтверджено: випискою з медичної карти стаціонарного хворого, довідкою про обставини травми від 21 січня 2024 року, довідкою військово-лікарської комісії від 23 травня 2024 року - відповідно до яких отримав поранення тяжкого ступеня пов'язане із захистом батьківщини. Вказує, що за період з 17 грудня по 29 грудня 2023 року йому не нараховано жодної додаткової винагороди, проте отримання вибухової травми під час виконання військового обов'язку 29 грудня 2023 року підтверджує перебування його у зоні бойових дій та виконував військовий обов'язків.
Крім того, вказує, щ в період з 25.01.2024 по 23.02.2024 та з 11.03.2024 по 11.04.2024 перебував у відпустках за станом здоров'я на підставі наказів командира військової частини та довідок ВЛК. Натомість згідно розрахунку грошового забезпечення за період з січня 2024 по серпень 2024 вбачається, що виплата додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 грн. за період перебування у відпустках, не проводилась.
Також вказує, що в період з квітня 2024 по червень 2024 перебував на військовій службі та виконував відповідні обов'язки, але відповідачем не проводилась виплата додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. за вказаний період.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Суд ухвалою від 20.03.2025 відкрив спрощене провадження у справі. Судове засідання призначено на 24.04.2025 (а.с.29).
04.04.2025 відповідачем надано відзив на позов (а.с.37-44) та 29.04.2025 додаткові пояснення (а.с.66-68). Вимоги позову не визнаються та вказується, що в період з квітня 2024 по червень 2024 позивач не виконував жодних завдань у складі сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де на той період перебували підрозділи відповідача, а тому додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. не нараховувалась. Крім того, вказує, що у вказаний період згідно з наказом командира військової частини від 26.06.2024 №3007 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вживання алкогольних напоїв, у зв'язку з чим відповідно до п. 5 розділу XVI та п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказана обставина є підставою для невиплати додаткової грошової винагороди.
Щодо додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період перебування у відпустках пов'язаних із станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення вказує, що вказана винагорода виплачується за час перебування у відпустках для лікування у зв'язку із тим, що поранення (контузії, травми або каліцтва) пов'язане із захистом Батьківщини і така відпустка надається за висновком (постановою) ВЛК. Натомість позивачем не надано до суду висновку (постанови) про необхідність надання позивачу відпустки для лікування поранення за періоди з 25.01.2024 по 23.02.2024 та з 11.03.2024 по 11.04.2024. Довідка ВЛК від 23.05.2024 № 4101, яка долучена до позову позивачем видана у часі пізніше ніж надавались відпустки і ця довідка ВЛК про визначення ступеня придатності позивача до військової служби, а не довідка ВЛК про надання відпустки для лікування.
За заявами представників позивача та відповідача, розгляд справи здійснено у письмовому
провадженні (а.с.48,54,65).
Ухвалою суду від 23.04.2025 у відповідача, за ініціативою суду, витребувано додаткові докази по справі (а.с.62).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді старшого механіка-водія 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
В період проходження служби, а саме, 29 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання в складі сил та засобів НОМЕР_5 АК ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " отримав: "Вибухова травма. Множинні вибухово-осколкові сліпі поранення грудної стінки грудної клітки зліва. Лівобічний пневмоторакс", що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №252 та довідкою про обставини травми (поранення) від 21.01.2024 №1843/1150 (а.с.19,21).
У зв'язку з отриманим пораненням проходив лікування у період з 04 січня 2024 року і по 13 січня 2024 року в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова «ДОР», з 14 січня 2024 року по 16 січня 2024 року в КНП «ХОЛ» ХОР Україна, з 16 січня 2024 по 23 січня 2024 в КНП "Хмельницький обласний госпіталь ветеранів війни" ХОР (а.с.18-20,74).
Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з січня по серпень 2024 р., позивачеві за періоди проходження лікування з 04 січня 2024 року і по 13 січня 2024 року, з 14 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, з 16 січня 2024 року по 23 січня 2024 року, додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. не виплачувалась (а.с.26).
Разом з тим, суд зазначає про наявність умов визначених Постановою №168 за яких передбачена виплата збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, які підтверджені довідкою про обставини травми (поранення) від 21.01.2024 №1843/1150, медичною документацією, довідкою військово-лікарської комісії від 23.05.2024 №4101 (а.с.21,18-20,74,22).
При цьому доводи відповідача щодо того, що довідка ВЛК від 23.05.2024 №4101 видана у часі пізніше ніж перебування позивача на лікуванні та у відпустках, суд вважає безпідставними зважаючи на те, що довідка ВЛК містить діагноз, який пов'язаний з отриманням позивачем вибухової травми саме 29.12.2023, що співпадає з датою зазначеною в довідці відповідача від 21.01.2024 №1843/1150 про обставини травми, а також містить формулювання: травми, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
В силу ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачеві додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04 січня 2024 року по 13 січня 2024 року, з 14 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, з 16 січня 2024 року по 23 січня 2024 року, із встановленням відповідного обов'язку відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду за період з 18 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року та за період 11 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року, сул не вбачає підстав для ї задоволення зважаючи на таке.
Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з січня по серпень 2024 р. (а.с.26), позивачеві за грудень 2023 р. було нараховано додаткова винагорода (30 тисяч та 100 тисяч) з період з 01.12.2023 по 31.12.2023 в загальній сумі: 6774,19 + 38709,68 + 6451,61 = 41935,48 грн., а тому відсутні підстави стверджувати про невиплату додаткової винагороди за період з 18 грудня 2023 року по 29 грудня 2023 року.
Щодо додаткової винагороди за період 11 квітня 2024 року по 30 червня 2024 року, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині оскільки відсутні будь які докази, що позивач протягом вказаного періоду виконував завдання у складі сил та засобів ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де на той період перебували підрозділи відповідача, а тому додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. не нараховувалась. Крім того, суд врахову, що у вказаний період згідно з наказом командира військової частини від 26.06.2024 №3007 (а.с.69-71) позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вживання алкогольних напоїв, у зв'язку з чим відповідно до п. 5 розділу XVI та п. 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вказана обставина є підставою для невиплати додаткової грошової винагороди.
Щодо виплати позивачу винагороди за період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає наступне.
Згідно з абз.4 п.1 Постанови №168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з січня по серпень 2024 р., позивачеві за періоди перебування у відпустках для лікування після поранення (контузії), додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. не виплачувалась (а.с.26).
Як зазначив відповідач у відзиві та додаткових поясненнях, додаткова грошова винагорода в розмірі 100000 грн. за період перебування позивача у відпустках не виплачувалась у зв'язку з відсутністю висновку (постанови) ВЛК про необхідність надання позивачу відпустки для лікування поранення.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з отриманим пораненням та на підставі рапортів позивача:
- від 23.01.2024 (а.с.76), за рекомендацією ВЛК (довідка від 23.01.2024 №75, а.с.73), згідно наказу відповідача №24 від 24.01.2024 (а.с.25);
- від 08.03.2024 (а.с.79), за рекомендацією ВЛК (довідка від 07.03.2024 №968, а.с.78), згідно наказу відповідача №71 від 11.03.2024 (а.с.24), позивачеві надавались відпустки за станом здоров'я терміном на 30 діб з 25.01.2024 по 23.02.2024 та з 13.03.2024 по 13.04.2024.
При цьому суд зазначає, що довідки ВЛК від 23.01.2024 №75 та від 07.03.2024 №968, на підставі яких позивачеві надавались відпустки містять наступні рекомендації - "На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів з подальшим переоглядом ВЛК.".
Отже доводи відповідача спростовуються змістом досліджених судом довідок.
Окрім того, варто звернути увагу, що відповідно до п.11 ст.10-1 Закону №2011-XII, у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання.
Крім цього, суд звертає увагу, що згідно п.9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від07.06.2018 №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абз.4 п.1 Постанови №168.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за весь період його відпусток для лікування після тяжкого поранення.
Згідно із ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями227,241-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нараховано та не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04 січня 2024 року по 13 січня 2024 року, з 14 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, з 16 січня 2024 року по 23 січня 2024 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04 січня 2024 року по 13 січня 2024 року, з 14 січня 2024 року по 16 січня 2024 року, з 16 січня 2024 року по 23 січня 2024 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 грн. за період перебування у відпустці за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення за період з 25.01.2024 по 23.02.2024 та з 13.03.2024 по 13.04.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 грн; за період перебування у відпустці за станом здоров'я після отримання тяжкого поранення за період з 25.01.2024 по 23.02.2024 та з 13.03.2024 по 13.04.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК