08 травня 2025 року № 320/47985/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, в якому просить:
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби, що дає право на підвищення щомісячної надбавки за вислугу років до посадового окладу період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме: з 30.08.2005 по 20.06.2009 навчання у Київському юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України та з 01.10.2010 по 22.07.2011 навчання у Національній академії внутрішніх справ;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок за вислугу років із урахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме: з 30.08.2005 по 20.06.2009 навчання у Київському юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України та з 01.10.2010 по 22.07.2011 навчання у Національній академії внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.09.2021 її призначено на посаду спеціаліста сектору з режимно-секретної роботи Головного сервісного центру МВС. Стаж державної служби, станом на день призначення, зазначено 11 років 4 місяці 22 дні, тобто період навчання в Київському юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України та Київському національному університеті внутрішніх справ не враховано до стажу державної служби, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з цією позовною заявою про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби період навчання та здійснити перерахунок за вислугу років із врахуванням проходження служби в органах внутрішніх справ. Позивач зверталась до відповідача з заявою щодо зарахування до стажу державної служби вказаних періодів навчання, проте листом відповідач відмовив позивачці у задоволенні такої заяви.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що періоди служби (навчання) курсантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України до набрання чинності Законом № 889-VIII не зараховуються до стажу державної служби.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
Як вбачається судом із копії послужного списку ОСОБА_1 , позивачка у період з 30.08.2005 по 20.06.2009 була курсантом Київського юридичного інституту МВС; з 20.06.2009 по 01.10.2010 проходила службу на різних посадах ГУ МВС України в Київській області; з 01.10.2010 по 22.07.2011 - слухачем Київського національного університету внутрішніх справ; з 22.07.2011 по 31.08.2021 проходила службу на різних посадах ГУ МВС України в Київській області та ГУ НП в Київській області.
Відповідно до наказу Головного сервісного центру МВС від 06.09.2021 № 326-кп, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста сектору з режимно-секретної роботи як переможця конкурсу, з 08 вересня 2021 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису у розмірі 8500 грн.
Стаж державної служби станом на 08.09.2021 становить 11 років 04 місяці 22 дні.
Відповідно до вказаного наказу, встановлено ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 33 відсотки посадового окладу за стаж державної служби.
На звернення позивача щодо зарахування до стажу державної служби часу навчання (служби) курсантом Київського національного університету внутрішніх справ з 30 серпня 2005 року по 20 червня 2009 року та слухачем Національної академії внутрішніх справ з 01 жовтня 2010 року по 22 липня 2011 року, відповідач листом від 04.04.2023, з посиланням на Методику щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої спільним наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України 12.10.2007 № 270/551, поінформував позивачку про відсутність підстав для врахування вказаних періодів навчання до стажу державної служби.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Статтею 2 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 50 Закону № 889-VIII, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
Відповідно до ч. 1- 3 статті 46 Закону № 889-VIII, стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу державної служби зараховуються: 1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; 2) час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону; 3) час проходження дипломатичної служби на дипломатичних посадах; 4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування"; 5) час перебування на посадах суддів; 6) час перебування на посадах прокурорів; 7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; 8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; 9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; 10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку; 11) час роботи на посадах патронатної служби, зазначених у частині першій статті 92 цього Закону.
Порядок обчислення стажу державної служби затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 52 вказаного Закону, чинного на час призначення позивача на посаду, було передбачено виплату надбавки за вислугу років державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу, залежно від стажу державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (надалі - Порядок №229), яким визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 229, обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» (далі - Закон).
До стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Пунктом 6 Порядку визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону, яким передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, згідно зі статтями 7, 9 Закону У країни "Про міліцію" № 565-ХІІ від 20.12.1990 (у редакції, чинній на момент проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ) міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально - процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
До виконання завдань по охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи. На них (осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, а також курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань), поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про міліцію" особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Згідно з частинами 1, 3 статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення, у редакції, чинній на момент проходження позивачкою служби в органах внутрішніх справ).
Відповідно до пункту 1 Положення, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Української РСР належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ УРСР і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Пунктом 2 Положення визначено, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання, зокрема, рядовий склад - рядовий міліції, лейтенант міліції.
Згідно з пунктами 16, 20, 27 Положення, особи рядового і начальницького складу можуть навчатися у вечірніх (змінних) середніх загальноосвітніх школах, навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР, а також на заочних і вечірніх факультетах (відділеннях) вищих навчальних закладів інших міністерств і відомств. При цьому їм надаються пільги, встановлені законодавством для слухачів і студентів.
Час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю, згідно з законодавством.
Спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням.
Як зазначалось судом вище, згідно з приписами п. 3 Порядку № 229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
Як вбачається судом із трудової книжки серії НОМЕР_1 міститься запис про те, що позивачка проходила службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України безперервно у період з 30.08.2005 по 31.08.2021. У період з 30.08.2005 по 20.06.2009 позивач була курсантом Київського юридичного інституту МВС, а з 01.10.2010 по 22.07.2011 була слухачем Київського національного університету внутрішніх справ, які є вищими навчальними закладами системи МВС України.
Як вбачається з копії витягу послужного списку позивачки, початком проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ є 30.08.2005 - дата зарахування її на навчання до вищого навчального закладу системи МВС України. З цього часу їй було присвоєно перше спеціальне звання "рядовий міліції", наказом МВС України від 16.09.2009 №1265 о/с - "лейтенант міліції".
Таким чином, позивачка, будучи прийнятою на службу в органи внутрішніх справ і зарахованою на денну форму навчання вищого навчального закладу системи МВС України, весь період навчання перебувала в кадрах Міністерства внутрішніх справ України та проходила службу в органах внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань "рядовий міліції" та "лейтенант міліції". На неї, як на курсанта Київського юридичного інституту внутрішніх справ та слухача КНУВС України, розповсюджувалися вимоги Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, чинного на той час.
Щодо посилання відповідача, як на підставу відмови на п.4.6 Методики, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.6 Методики визначено, що на час навчання студентів (слухачів), курсантів, аспірантів (ад'юнктів) та докторантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не включаються до стажу державної служби.
Суд зазначає, що вказана Методика розроблена, зокрема, відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994, з метою надання практичної допомоги працівникам кадрових служб щодо порядку обчислення стажу державної служби колишнім особам рядового та начальницького складу і працівникам органів внутрішніх справ, які перебувають на державній службі. Прямі положення Порядку №283 мають вищу юридичну силу, ніж норми Методики, а тому суд її не застосовує.
Окрім того, станом на час виникнення спірних правовідносин, а також станом на час призначення позивачки на посаду в ГСЦ МВС, діяв Порядок № 229, пунктом 4 якого яким прямо визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Не заслуговують на увагу також доводи відповідача щодо звернень за роз'ясненнями до Національного агентства України з питань державної служби щодо неможливості зарахування до стажу державної служби періоду навчання, оскільки відповідні роз'яснення носять рекомендаційний характер.
Як зазначалось судом вище, обчислення стажу роботи та державної служби покладено на службу управління персоналом, яка повинна діями відповідно до вимог чинного законодавства та відповідальність, у разі його порушення, лежить саме на роботодавці.
Суд зазначає, що спірні періоди навчання були включені до вислуги років у органах внутрішніх справ та Національній поліції України, що вбачається з витягу з послужного списку позивачки. А тому, з огляду на вимоги п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу», відповідач мав зарахувати весь період проходження служби позивачкою за попереднім місцем роботи відповідно до її трудової книжки.
Отже відмова відповідача щодо зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячну доплату за вислугу років, періоду проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме: з 30.08.2005 по 20.06.2009 навчання у Київському юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України та з 01.10.2010 по 22.07.2011 навчання у Національній академії внутрішніх справ, викладена у листі від 04.04.2023, є безпідставною, оскільки вказаний період входить до безперервного стажу проходження служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Таким чином в контексті приписів ст. 2 КАС України судовому захисту підлягають виключно права, свободи або законні інтереси особи, які були порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Щодо дати, з якої мають бути зараховані до стажу державної служби спірні періоди, суд зазначає наступне.
Так, представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки нею заявлено вимогу про зарахування до стажу державної служби спірних періодів навчання з дати відмови відповідача - 04.04.2023, а звернулась до суду позивач із цію позовною заявою лише в грудні 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч .2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частина 5 статті 122 КАС України, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Так, підставою звернення позивачки до суду стала відмова відповідача від 04.04.2023 №31/П-811-6806-2023 щодо зарахування до стажу державної служби, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років періодів навчання з 30.08.2005 по 20.06.2009 у Київському юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України та з 01.10.2010 по 22.07.2011 у Національній академії внутрішніх справ та саме з дати відмови позивач просить зарахувати вказані періоди навчання.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не оскаржується наказ ГСЦ МВС від 06.09.2021 про призначення ОСОБА_1 , яким встановлено стаж державної служби на дату призначення та розмір надбавки за вислугу років.
Відтак, на переконання суду, саме з моменту отримання позивачем згаданої відмови від 04.04.2023 слід розпочинати обчислювати строк звернення до суду.
Як вбачається зі штампа на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду, датою відправлення позовної заяви до суду є 16.08.2023, тобто позивач звернулась до суду з пропуском місячного строку звернення.
Ухвалою суду від 08.11.2024 судом було надано позивачці строк для надання письмових пояснень з приводу заявленого відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Позивачкою було подано до суду письмові пояснення, в яких вона вважає клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позовна заява була підготовлена та підписана 27.07.2023 та в подальшому через відділення АТ «Укрпошта» направлена разом з додатками до Київського окружного адміністративного суду. Позовна заява дійсно була зареєстрована в суді 18.12.2023 з невідомих позивачу причин.
Тобто з наданих до суду пояснень вбачається, що позивач вважає, що нею не пропущено строк звернення до суду та вона не заявляє відповідного клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Водночас, суд не погоджується з твердженням позивача щодо застосування до неї шестимісячного строку звернення до суду, оскільки на час звернення до суду позивач перебувала на державній службі в ГСЦ МВС, тобто на публічній службі. А тому до спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна норма - ч. 5 ст. 122 КАС України.
При цьому, посилання відповідача на те, що позовна заява була зареєстрована в суді в грудні 2023 року, а тому позивач звернулась до суду поза межами встановленого судом строку, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем позовна заява була направлена поштою, а реєстрація в суді в грудні 2023 року не залежала від волі позивачки, а пов'язана з затримкою в реєстрації через надмірне навантаження в суді.
Таким чином, звернувшись до суду із цим позовом 16.08.2023, позивач пропустила місячний строк звернення до суду з моменту отримання нею згаданої відповіді відповідача.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положеннями пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, заявлені позовні вимоги, а також те, що позивачка не заявляла відповідного клопотання про поновлення їй пропущеного строку на звернення з даним позовом до суду, позивач вважає, що строк не пропущено, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення без розгляду даного адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 04.04.2023 по 15.07.2023. Таким чином частково задовольнивши клопотання представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення щодо не зарахування спірних періодів навчання до стажу державної служби, тому позовні вимоги, починаючи з 16.07.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 03.03.2021 по справі № 640/5144/20.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -
Клопотання представника Головного сервісного центру МВС про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити частково.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 04.04.2023 по 15.07.2023 - залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного сервісного центру МВС про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Головний сервісний центр МВС зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 , що дає право на одержання щомісячної доплати за вислугу років та надання щорічної додаткової відпустки, період проходження нею служби в органах внутрішніх справ, а саме: час перебування на посаді курсанта Київського юридичного інституту МВС України з 30.08.2005 по 20.06.2009 та слухача Національної академії внутрішніх справ України з 01.10.2010 по 22.07.2011 та здійснити їй перерахунок щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням цього стажу, починаючи з 16.07.2023.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.