07 травня 2025 року справа №320/53220/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ФІРМОВА МЕРЕЖА"КИЇВХЛІБ" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податковоих повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (далі - позивач, ТОВ «ФМ «Київхліб») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2024 №01224450702, від 25.10.2024 №01224360702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу за наслідками проведення перевірки є безпідставними, а господарські відносини позивача з контрагентами є реальними і підтверджені первинними документами, а також належним чином правомірно відображені у податковому та бухгалтерському обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Представником відповідача подано відзив на позов, в якому заперечував проти позову та вказав, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством, за результатами перевірки позивача, якою виявлені порушення вимог Податкового кодексу України.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується з позицією відповідача, яка викладена у відзиві, та вважає, що наведені контролюючим органом аргументи не спростовують протиправності податкових повідомлень-рішень та аргументів позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов повністю та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФМ «Київхліб» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 18.08.2016 по 30.09.2019 та іншого законодавства за відповідний період, за результатом якої складено акт від 03.01.2023 № 24/26-15-07-02-01-03/40758305. Перевіркою встановлено порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 зі змінами, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 9359265 грн, у тому числі за 3 квартал 2019 року у сумі 9359265 грн;
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пунктів 10, 11, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242 зі змінами, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12508512 грн, у тому числі: за 2018 рік у сумі 1724475 грн; за 3 квартал 2019 року у сумі 10784037 грн;
- пунктів 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку заповнення податкової декларації наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11584708 грн, у тому числі: за грудень 2017 року у розмірі 300830 грн, за лютий 2018 року в сумі 86525 грн, за жовтень 2018 року в сумі 105316 грн, за грудень 2018 року в сумі 1621411 грн, за лютий 2019 року в сумі 558814 грн, за березень 2019 року в сумі 746576 грн, за квітень 2019 року в сумі 1713811 грн, за травень 2019 року в сумі 315331 грн, за червень 2019 року в сумі 1441918 грн, за липень 2019 року в сумі 1277743 грн, за серпень 2019 року в сумі 1406962 грн, за вересень 2019 року в сумі 2009464 грн;
- пунктів 44.1, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4 розділу V Порядку заповнення податкової декларації наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду з податку на додану вартість на загальну суму 287999 грн., у тому числі за вересень 2019 року в сумі 287999 грн.;
- пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації зведених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 193190 грн;
- рядку 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків за формою № 1-ДФ з розбіжностями, за 3 квартал 2018 року.
На підставі акту від 03.01.2023 № 24/26-15-07-02-01-03/40758305 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 09.01.2023 № 00020310702, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2019 року на суму 9359265 грн;
від 09.01.2023 № 00020540702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму податкових зобов'язань - 11584708 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2896177 грн;
від 09.01.2023 № 00020590702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму податкових зобов'язань - 12508512 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3127128 грн;
від 09.01.2023 № 00020560702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2019 року в розмірі 287999 грн;
від 09.01.2023 № 00020700702, яким нараховано штраф в сумі 20582,50 грн за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у зв'язку з не складанням та не реєстрацією в ЄРПН зведеної податкової накладної.
ТОВ «ФМ «Київхліб» оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 у справі №320/11001/23 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ФМ «Київхліб» задоволено частково: рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «ФМ «Київхліб» задоволено частково:
визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00020310702 від 09.01.2023, № 00020560702 від 09.01.2023;
визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00020540702 від 09.01.2023 в частині нарахованої суми податкових зобов'язань - 11351500,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 2837900,00 грн;
визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00020590702 від 09.01.2023 в частині нарахованої суми податкових зобов'язань - 10882512,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій - 2720628,00 грн;
в іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.
На підставі акта від 03.01.2023 № 24/26-15-07-02-01-03/40758305 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 по справі №320/11001/23 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято нові податкові повідомлення-рішення:
від 25.10.2024 №01224360702, яким (за порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями, пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пункту 10, пункту 11, пункту 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №242 від 18.10.1999 зі змінами) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 032 500,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 1 626 000,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 406 500,00 грн;
від 25.10.2024 №01224450702, яким (порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами і доповненнями та пункту 4 розділу V «Порядку заповнення податкової декларації» Наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (у редакції Наказу Міністерства фінансів України № 276 від 23.02.2017) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 291 510,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 233 208,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 302,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В акті перевірки зазначено, що ТОВ «ФМ «Київхліб» допущено порушення, пов'язане з невідображенням у бухгалтерському обліку збільшення первісної вартості нематеріальних активів на суму витрат, пов'язаних із налаштуванням, розробкою, підтримкою комп'ютерних програм.
Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Згідно підпункту 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 ПК України нематеріальні активи це право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №750/4043 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи (далі - нематеріальні активи) та розкриття інформації про них у фінансовій звітності (далі - Положення).
Пунктом 4 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» визначено, що нематеріальний актив це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Відповідно до пункту 5 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Приписами пункту 6 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» визначено, що придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктами 7-8 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство/установа має намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання; можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу; інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу. Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Пунктом 9 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» визначено, що не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємств/установ або їх частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства/установи, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).
Відповідно до пункту 10 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
При цьому, в контексті приписів пункту 11 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.
Згідно з пунктами 17, 18 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи» первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством/установою, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.
З системного аналізу наведених положень можливо дійти до висновку, що витрати, що здійснюються безпосередньо для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду, в свою чергу, первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Тобто, необхідними елементами збільшення первісної вартості нематеріального активу на суму витрат є безпосередньо удосконалення нематеріального активу і підвищення його можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Правовими положеннями підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, серед іншого, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
У свою чергу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно підпункту 131.1.1 пункту 131.1 статті 131 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Водночас, приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У свою чергу, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.12 ст. 44 ПК України).
В акті перевірки, податковий орган, з урахуванням підпунктів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.3.4. п.138.3 ст.138 ПК України, пунктів п. 10 п. 11 п. 18 Загальних положень Положення 8 «Нематеріальні активи», дійшов висновку, що витрати ТОВ «ФМ «Київхліб» з супроводження, обслуговування, удосконалення програмного забезпечення, що знаходиться на балансі підприємства протягом періоду, який перевірявся, безпосередньо пов'язані із доведенням цих нематеріальних активів до стану, в якому вони придатні до використання за призначенням, підвищенням їх можливостей і строку використання, не підлягають включенню до складу витрат тих періодів в яких вони понесені, а підлягають віднесенню до збільшення первісної вартості таких нематеріальних активів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФМ «Київхліб» та ТОВ «Астеліт груп» укладено договори: № 42-07/12/16 від 07.12.2016, предметом якого є постачання програмної продукції/програмних продуктів системи « 1С: Підприємство 8»; № 52-01/08/17 від 01.08.2017, предметом якого є надання послуг з супроводження, технічного обслуговування системи « 1С: Підприємство 8» та послуги з технічної підтримки користувачів системи « 1С: Підприємство 8»; № 53-01/08/17 від 01.08.2017, предметом якого є надання послуг з технічної підтримки корпоративної мережі замовника.
За умовами договору № 42-07/12/16 від 07.12.2016 Виконавець (ТОВ «Астеліт груп») здійснив поставку наступної програмної продукції: 1С: Підприємство 8. Управління виробничим підприємством для України у кількості одного комплекту вартістю 68904,00 грн; 1С: Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 50 робочих місць у кількості одного комплекту вартістю 84240,00 грн; 1С: Підприємство 8. Ліцензія на сервер (х86-64) у кількості одного комплекту вартістю 35832,00 грн. Всього на загальну суму 188 976,00 грн.
Відповідно до умов цього договору до вартості програмної продукції включається: постачання, маркування, пакування, а також вартість носіїв інформації, документації та інших матеріалів, які необхідні для її ефективного використання кінцевими користувачами, що входять до комплекту постачання програмної продукції.
Придбання позивачем вказаної програмної продукції підтверджено актами наданих послуг №97, №98, №99 від 30.04.2017, №126, №128, №130, №132 від 31.05.2017, №158, №159, №166 від 30.06.2017, №193, №194 від 31.07.2017, видатковою накладною від 31.03.2017 №75 на загальну суму 188 976,00 грн, а реалізація її у господарській діяльності підтверджується актом введення в господарський оборот вказаного об'єкта інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів №ФМ000000001 від 03.04.2017.
Крім того, у відповідності до актів наданих послуг №224, №237 від 31.08.2017, №269 від 30.09.2017, №299, №315 від 31.10.2017, №319, №350 від 30.11.2017, №380, №393, №398 від 31.12.2017, №4 від 23.01.2018, №33 від 31.01.2018, №50 від 23.02.2018, №74 від 28.02.2018, №130 від 30.03.2018, №147 від 24.04.2018, №164 від 30.04.2018, №195, №201 від 23.05.2018, №208 від 31.05.2018, №237 від 21.06.2018, №257 від 29.06.2018, №286 від 26.07.2018, №301 від 31.07.2018, №332 від 21.08.2018, №345 від 31.08.2018, №379 від 21.09.2018, №393 від 30.09.2018, №427 від 22.10.2018, №441 від 31.10.2018, №480 від 21.11.2018, №490 від 30.11.2018, №532 від 21.12.2018, №539 від 31.12.2018, №11 від 21.01.2019, №18 від 31.01.2019, №54 від 22.02.2019, №63, №66 від 28.02.2019, №100 від 21.03.2019, №109 від 31.03.2019, №147 від 22.04.2019, №156 від 30.04.2019, №192 від 22.05.2019, №203 від 31.05.2019, №243, від 21.06.2019, №240 від 30.06.2019, №275 від 22.07.2019, №287 від 31.07.2019, №324 від 21.08.2019, №334 від 31.08.2019, №375 від 23.09.2019, №383 від 30.09.2019 та специфікацій до актів, складеними на виконання умов договору № 52-01/08/17 від 01.08.2017, основними послугами з технічного обслуговування системи « 1С: Підприємство 8» та підтримки користувачів системи були: інформаційні послуги з налаштувань 1С; консультування з питань роботи програми; налаштування інтерфейсу користувачів; навчання користувачів роботі в налаштованій програмі; доступ до онлайн-сервісу; зміна форми Податкової декларації з ПДВ; оновлення довідників валют; оновлення довідників номенклатури та інші налаштування, в тому числі таких, що визвані зміною нормативної бази України. Супроводження програмного забезпечення - це процес покращення, оптимізації та виправлення дефектів у програмному забезпеченні після його вводу до експлуатації.
Як вбачається із викладеного, позивачем, зокрема, придбано послугу вдосконалення окремих складових частин програмного-технічного комплексу у випадку змін у нормативній базі. Під такою послугою розуміється зміна параметрів (настроювання) системи « 1С Підприємство 8» при використанні такого системи.
Результатом такої послуги стало внесення необхідних доопрацювань або настроювань до програмного забезпечення « 1С Підприємство», пов'язаних зі змінами законодавства або змінами нормативних документів підприємства.
Така послуга не несе жодних змін у саму систему « 1С підприємство», а її кінцевий результат не може призвести до збільшення первісно очікуваних майбутніх економічних вигод. Метою таких змін є приведення системи « 1С підприємство» у відповідність до чинного законодавства України та технічних внутрішніх нормативів Підприємства.
Як свідчать умови договорів, придбані послуги не були спрямовані на удосконалення нематеріальних активів, підвищення їх можливостей та строку використання, а спрямовані виключно на підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання.
З урахуванням зазначеного, всі такі зміни, доопрацювання, оновлення та вдосконалення до Системи « 1С підприємство», що виникли у процесі його супроводу, не можуть функціонувати окремо та не підвищують вартості вже існуючої Системи « 1С підприємство», а лише підтримують Систему у придатному до використання стані, відповідно до вимог, що до нього ставляться.
Таким чином, кінцевим результатом є лише можливість позивача використовувати програмне забезпечення у первісному стані, на яке останній розраховував при укладанні цього договору, тобто кінцевим результатом є підтримання об'єкта в придатному для використання стані.
Вищевикладене підтверджується належним чином складеними первинними документами, які відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За таких обставин, позивачем правомірно включено витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, до складу витрат звітного періоду «Адміністративні витрати».
Окрім того, у перевіряємому періоді ТОВ «ФМ «Київхліб» мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) щодо надання останнім послуг з прибирання павільйонів, юридичних послуг, зведення тимчасових споруд зі збірних конструкцій.
В акті контролюючим органом зазначено, що згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що позивачем задекларовано відносини (юридичні послуги, послуги з прибирання павільйонів, зведення тимчасових споруд зі збірних конструкцій) з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 8425173 грн. Однак, згідно податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017-2018 рр. ФОП ОСОБА_1 не задекларовано наймані працівники (0) для виконання договірних робіт, що свідчить про неможливість надання послуг в адресу позивача в зазначених обсягах та об'ємах (зокрема, послуги щоденного прибирання у 128 павільйонах м. Києва та Київської області).
Контролюючим органом зроблено висновок про нереальність проведення господарських операцій за перевіряємий період з вказаним контрагентом, відображення у фінансовій звітності ТОВ «ФМ «Київхліб» без отримання результатів таких операцій в дійсності не дає права на формування витрат.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФМ «Київхліб» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №030120171 від 03.01.2017, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати юридичні послуги Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено перелік послуг, який Виконавець зобов'язується надавати Замовникові за його окремими дорученнями.
За змістом зазначеного пункту вбачається, що послуги, які мають бути надані Замовнику є нескладними (простими) за своїм правовим змістом, оперативними, але з урахуванням специфіки діяльності Замовника (роздрібна торгівля) мають значний обсяг та вимагають аналізу та перевірки документів, які повторюються.
Крім того, згідно з умовами договорів про надання юридичних послуг передбачено, що на підтвердження факту надання Замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього Договору Сторонами складається Акт приймання-передачі наданих послуг. Складання будь-яких додаткових звітів/деталізацій та т.і. на підтвердження загального обсягу послуг у звітному періоді Договором не передбачено. Вартість послуг визначається Сторонами за домовленістю по факту їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договорів з додатками до них, видаткових накладних, актів надання послуг, звітів, доказів оплати наданих послуг.
При цьому, додатковою угодою від 20.02.2017 до Договору, передбачено що ФОП ОСОБА_1 має право залучати до надання послуг третіх осіб без додаткового погодження із Замовником.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з метою підвищення рівня підготовки в сфері права та отримання фахових роз'яснень та консультацій ФОП ОСОБА_1 уклав договір про партнерство та співпрацю з Адвокатським об'єднанням «Колегія адвокатів «Гранат» (код 37558474).
26 жовтня 2017 року між ТОВ «ФМ «Київхліб» та ОСОБА_1 укладено договір виконання робіт №26-10/17 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язується за завданням позивача виконати роботи, передбачені в розділі 2 Договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Відповідно до п. 2.1 Договору ФОП ОСОБА_1 виконує наступні роботи: зведення тимчасових споруд зі збірних конструкцій (в тому числі з використанням матеріалів позивача); доставка та установка тимчасових споруд; проведення ремонтних робіт в тимчасових спорудах; інші роботи, погоджені Сторонами у відповідних Додатках до Договору.
Позивачем здійснювалось налагодження мереж і збуту товарів та облаштування місць продажу специфічного швидкопсувного товару - хлібобулочних виробів та ін. задля чого і придбавались товари широкого асортименту та МАФи.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії договорів з додатками до них, видаткових накладних, актів приймання-передачі матеріалів, звітів, доказів оплати наданих послуг.
Щодо послуг прибирання наданих ТОВ «ФМ «Київхліб» ФОП ОСОБА_1 протягом 01.12.2018 по 30.09.2019 на підставі договору №30/11/18 від 30.11.2018 про надання послуг прибирання судом встановлено таке.
На підтвердження цього позивач надав до позову письмові покази свідків, завірені нотаріально, про те, що дані особи проводили прибирання у Торговельних павільйонах позивача протягом періоду з 01.12.2018 по 30.09.2019:
ОСОБА_2 підтверджує, що надавала послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені у Святошинському та Дарницькому районах міста Києва;
Міночкіна Євгенія Миколаївна підтверджує, що надавала послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені у Деснянському районі міста Києва та м. Бровари Київської області;
ОСОБА_3 підтверджує, що надавав послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені в Оболонському та Святошинському районах міста Києва;
Павленко Надія Ігорівна підтверджує, що надавала послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені у Подільському, Шевченківському та Солом'янському районах міста Києва;
Цілик Олександр Володимирович підтверджує, що надавав послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені у Голосіївському, Дніпровському та Печерському районах міста Києва;
ОСОБА_4 підтверджує, що надавала послуги з прибирання у Торговельних об'єктах ТОВ «ФМ «Київхліб», що розміщені у Подільському, Шевченківському та Солом'янському районах міста Києва.
Крім зазначених осіб, згідно із наявними у матеріалах справи Звітами податкових декларацій (табл. 5 Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби) за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 у ФОП ОСОБА_1 задекларовані наймані працівники, яким нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, а саме: за квітень 2019 р.: ОСОБА_5 (посада: чистильник приміщень (клінер) та ОСОБА_6 (посада: чистильник приміщень (клінер); за травень 2019 р.: ОСОБА_5 (посада: чистильник приміщень (клінер) та ОСОБА_6 (посада: чистильник приміщень (клінер); за червень 2019 р.: ОСОБА_5 (посада: чистильник приміщень (клінер) та ОСОБА_6 (посада: чистильник приміщень (клінер); за липень 2019 р.: ОСОБА_5 (посада: чистильник приміщень (клінер); за серпень 2019 р.: ОСОБА_7 (посада: чистильник приміщень (клінер); за вересень 2019 р.: ОСОБА_7 (посада: чистильник приміщень (клінер).
Тобто, вказана кількість осіб, які здійснювали прибирання достатня для виконання таких послуг в зазначених обсягах та об'ємах у 128 Торговельних об'єктах, з урахуванням, що прибирання Торговельних об'єктів ділилося між особами згідно районів міста Києва, де розміщені такі об'єкти.
30 листопада 2018 р. між сторонами укладено Додаток №1 до Договору про надання послуг прибирання №30/11/18 від 30.11.2018, в якому погоджено кількість об'єктів в яких надаються послуги з прибирання, а саме: 128, та перелік послуг по прибиранню, а саме: сухе та вологе прибирання підлоги - щодня; очищення горизонтальних поверхонь від пилу - щодня; збір пилу та павутиння зі стін - по мірі необхідності; видалення пилу з відкритих поверхонь меблів - щодня; збір та очищення сміттєвих кошиків - щодня; миття дверей, стін та вікон - по мірі забруднення, але не менш 2 разів на місяць.
01 грудня 2018 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду б/н, якою внесено зміни до Договору про надання послуг прибирання №30/11/18 від 30.11.2018, відповідно до якої предметом договору є надання послуг з прибирання згідно з Додатками та Додатковими угодами до Договору, які є його невід'ємною частиною та в яких зазначаються об'єкти, що підлягають прибиранню, їх місцезнаходження, види прибирань, періодичність прибирань та інші умови.
Згідно з п. 1.2 Договору ФОП ОСОБА_1 зобов'язується, згідно умов та положень Договору та відповідних Додатків, виконати послуги з прибиранню об'єктів позивача від забруднень, а позивач зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.4 Договору, для виконання умов даного Договору, Сторони встановили, що звітним періодом для надання послуг є кожен календарний місяць протягом дії Договору, який починається з дати укладення Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору (зміненого Додатковою угодою б/н від 01.12.2018), ціна послуг з прибирання об'єктів та їх перелік погоджується Сторонами у відповідних Додатках, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору, оплата послуг ФОП ОСОБА_1 здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100% від ціни договору.
Згідно з п. 2.5 Договору факт виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 3.2 Договору (зміненого Додатковою угодою б/н від 01.12.2018) ФОП ОСОБА_1 зобов'язується:
забезпечити високоякісне та безпечне очищення від забруднень об'єктів позивача без зупинки господарської діяльності Замовника;
своєчасно надати акти і рахунки на оплату;
забезпечити за свій рахунок і за власні сили організацію безпечного надання послуг, дотримання всіх норм, правил і вимог по охороні праці, пожежній безпеці промисловій санітарії;
використовувати технічно справні механічні, електричні та інші засоби та обладнання, які необхідні для відповідного проведення прибиральних робіт;
здійснювати контроль за умовами експлуатації, технічного обслуговування механічних, електричних та інших технічних засобів та обладнання, що необхідні для проведення робіт;
залучати для цілей надання послуг, передбачених цим Договором, найманих осіб та/або третіх осіб без письмової згоди позивача. В такому разі ФОП ОСОБА_1 залишається відповідальним перед позивачем за якість та своєчасність надання послуг.
Окрім того, наказом генерального директора від 01.12.2018 №456 по підприємству позивача для контролю за прибиранням було закріплено відповідальних співробітників за кожним об'єктом, на яких покладено обов'язки щодо контролю якості прибирання у Торговельних об'єктах та заповнення щоденно Чек-листа.
В підтвердження виконання умов договору та додатків до нього, а саме надання контрагентом послуг з прибирання у Торговельних павільйонах, позивачем долучено акти здачі-прийняття робіт №001 від 31.12.2018, №002 від 31.01.2019, №003 від 28.02.2019, №008 від 31.03.2019, №012 від 30.04.2019, №013 від 31.05.2019, №014 від 27.06.2019, №30 від 31.07.2019, №31 від 31.08.2019, №33 від 30.09.2019 та надані ФОП ОСОБА_1 звіти за грудень 2018 р., за січень 2018 р., за лютий 2019 р., за березень 2019 р., за квітень 2019 р., за травень 2019 р., за червень 2019 р., за липень 2019 р., за серпень 2019 р., за вересень 2019 р., які позивачем погоджено та підписано.
Факт належного надання послуг по прибиранню об'єктів позивача підтверджується також звітами відповідальних співробітників: за грудень 2018 р., за січень 2018 р., за лютий 2019 р., за березень 2019 р., за квітень 2019 р., за травень 2019 р., за червень 2019 р., за липень 2019 р., за серпень 2019 р., за вересень 2019 р. та заповненими щоденно Чек-листами контролю прибирання по кожному об'єкту.
Також, позивачем долучено інші внутрішні документи підприємства, зокрема, протоколи наради, службові записки, витяг з інструкції), які свідчать про вирішення певних питань внутрішнього характеру, які стосувались господарських операцій з прибирання об'єктів відповідно до договору №30/11/18 від 30.11.2018.
Крім того, з метою забезпечення матеріалами (миючими та іншими засобами) для виконання робіт з прибирання, позивачем надано первинні документи, зокрема, договір, видаткові накладні, якими підтверджено придбання миючих засобів, які передавались виконавцю робіт.
Аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Отже, такі первинні документи, що супроводжують господарські операції є підставою для формування бухгалтерського обліку позивача.
Оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вимогам податкового законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентом.
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки. Суд вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів не є документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємству-контрагенту.
Обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.
Верховним Судом у постановах від 19.04.2019 року у справі №826/1392/17, від 12.02.2020 року у справі № 813/3577/13-а, від 20.03.2020 року у справі №560/3956/18, від 02.07.2020 року у справі №560/711/19 вказано, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Слід зазначити, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, бухгалтерські документи позивача містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.
Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Крім того, на момент укладення та виконання спірних операцій контрагент позивача був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, перебував на спрощеній системі оподаткування, перелік видів господарської діяльності контрагента, в тому числі, включав КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права та 70.22 - Консультування з питань комерційної діяльності й керування.
Враховуючи викладене, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд зазначає, що висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій не знайшов свого належного підтвердження. Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 032 500,00 грн, тому податкове повідомлення-рішення від 25.10.2024 №01224360702 є протиправним та підлягає скасуванню.
Окрім того, актом перевірки встановлено порушення п.189.1 ст.189 та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що, на думку контролюючого органу, призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 193190,00 грн, що виникло при списанні ТМЦ, та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстроване в ЄРПН, зведену податкову накладну, оскільки такі ТМЦ не використовуються в оподатковуваних операціях.
За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Отже, реклама є частиною господарської діяльності підприємства, оскільки її основна мета це збільшення обсягів продажів і отримання суб'єктом господарювання доходу.
Також, згідно зі статтею 1 вказаного Закону, заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.
Дегустація це вид рекламного характеру, призначений для стимулювання споживача з метою ознайомлення цільової аудиторії зі смаком, властивостями товару, а також з метою ініціювання здійснення пробної купівлі.
Таким чином, проведення дегустації, в ході проведення якої надається можливість потенційним споживачам безкоштовно ознайомитись та оцінити якісні характеристики товару, є виключно засобами розповсюдження інформації про товар.
Списаний на дегустацію товар виступає у якості рекламної продукції і не може бути використаний споживачем інакше, ніж як джерело інформації, а отже, не є активом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Водночас, операції зі списання ТМЦ на дегустацію не є операціями з постачання товарів у розумінні підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у зв'язку з чим у підприємства відсутні підстави для визначення щодо таких операцій базою оподаткування ПДВ на підставі п. 189.1 статті 189 ПК України.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Документами, що підтверджують фактичний рух активів, повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
На підтвердження фактичного здійснення операцій з проведення рекламних акцій, дегустацій, презентацій, враховуючи специфіку таких операцій, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, у тому числі, ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність проведення рекламних акцій, а також можливість проведення таких акцій власними силами з урахуванням необхідного часу, місця та матеріальних ресурсів.
Для підтвердження факту проведення рекламного заходу - дегустації, до перевірки позивачем надавались наступні первинні документи: наказ про призначення проведення дегустацій; графік та адреси проведення дегустацій; кошторис товарів та їх кількість, які будуть приймати участь в дегустації; накладні на переміщення товарів; акти про використання товарів; калькуляції вартості товарів; звіти (відгуки) відвідувачів про товари під час проведення дегустації; звіти про використання товарів, економічний результат від проведення дегустацій та пропозиції щодо проведення акцій у майбутньому.
Аналіз поданих документів підтверджують факт проведення дегустацій, а також вони посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність проведення, а також можливість проведення таких дегустацій власними силами з урахуванням необхідного часу, місця та матеріальних ресурсів.
Крім того, відповідно до роз'яснень Державної податкової служби України (лист від 27.04.2016 № 9532/6/99-99-15-03-02-15) якщо вартість товарів, придбаних/виготовлених для проведення рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження), включається до вартості товарів/послуг, які використовуються в оподатковуваних операціях, пов'язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари придбаваються для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку, а тому податкові зобов'язання з ПДВ під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів рекламного призначення, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, не нараховуються, а сформований податковий кредит не коригується.
Однак, підтвердити, що вартість безоплатно наданих товарів (послуг) включена у вартість інших оподатковуваних товарів можна, зокрема, калькуляцією вартості товарів (послуг).
Серед документів, які були надані контролюючому органу під час перевірки, була подана калькуляція вартості товарів, в якій вартість товару, використаного при дегустаціях, була включена до вартості товарів, які були використані в оподатковуваних періодах.
Враховуючи викладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо порушення п189.1. ст.189 та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 193190,00 грн є необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Щодо висновку податкового органу про завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2019 року у розмірі 40001 грн, то позивач пояснив, що дана ситуація склалась в результаті електронної помилки при пересиланні документів між системами обліку та відправки даних документів, а саме: арифметична сума в додатку 5 суми податкового кредиту «Усього за звітний період» за квітень 2019р. по рядку 32 Розділу ІІ. Податковий кредит, Таблиці 2 замість 5747665 грн відображено 5707665 грн, сума різниці у 40 000 грн вважається технічною помилкою, яка не призвела до завищення податкового кредиту.
В акті перевірки зазначені правила формування податкового кредиту, проте не обрахований реальний податковий кредит в даному періоді, тобто незвірені суми задекларовані в р 10.1 Декларації з реальними показниками податкових накладних, які мають бути відображені у Декларації з ПДВ у рядку 10.1.
Сума податкового кредиту у квітні 2019 року, яка має бути відображена в рядку 10.1 відрізняється від податкового кредиту, який помилково відображений на 40001 грн, і складає, не суму 5707665 грн у рядку ПДВ, а 5747666 грн, а отже значення рядка 17 відображено вірно у сумі 6562805 грн і результат визначений за Декларацією з ПДВ у квітні 2019 р. у рядку 19 в сумі 315 201,00 грн вірний.
Вказані обставини відповідачем не досліджено в акті перевірки та не спростовано у відзиві на позовну заяву.
Крім того, доказів проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача з даного питання відповідачем не надано.
Отже, заслухавши доводи сторін, суд встановив, що контролюючим органом не було враховано, що неточність, яка допущена позивачем під час заповнення та пересилання звітності засобами електронного зв'язку є виключно помилкою (опискою), яка не впливає на фінансовий результат, не призвела до формування податкового кредиту та не може бути підставою для його завищення.
Відтак, висновок податкового органу про завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за квітень 2019 року у розмірі 40001 грн є безпідставним та необґрунтованим.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.2024 №01224450702 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24 224,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, каб. 301, код ЄДРПОУ 40758305) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) від 25.10.2024 №01224450702 та від 25.10.2024 №01224360702.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмова мережа «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, каб. 301, код ЄДРПОУ 40758305) сплачений судовий збір у розмірі 24 224,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.