про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 травня 2025 року м. Київ № 320/20400/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жук Р.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до ПрАТ "АК Українські вертольоти"
третя особа ОСОБА_2
про стягнення середнього заробітку, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПрАТ "АК Українські вертольоти", третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- стягнути з ПрАТ "АК Українські вертольоти" на користь позивача: середній заробіток за час вимушеного прогулу з "14" жовтня 2024 р. до "31" грудня 2024 р. (у сумі 228396.22 грн.); середній заробіток за час затримки розрахунку з "03" січня 2025 р. до "24" січня 2025 р. (у сумі 84772.33 грн.); виплату за 24 календарних днів щорічної основної відпустки, право на які виникло до 31 грудня 2023 р. згідно наказу № 374/к/тр від "30" грудня 2024р. (у сумі 55645.93 грн.); виплату за 19 календарних днів щорічної основної відпустки, право на які виникло з 01 січня 2024 р. до дати звільнення (31 грудня 2024 року) згідно наказу № 374/к/тр від "30" грудня 2024р. (у сумі 56580.92 грн.).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, він працював згідно наказу №51ок від 19.03.2021 на посаді інженера з експлуатації супутникових систем відділу супроводження експлуатації супутникових систем технічного департаменту в ПрАТ "АК Українські вертольоти" за строковим трудовим договором від 15.03.2021, який перейшов 15.03.2024 у статус продовженого на невизначений строк згідно статті 39 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП).
Наказом № 374/к/тр від 30.12.2024 за електронним підписом Головного виконавчого директора ОСОБА_2 позивач був звільнений 31.12.2024 за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, частина 1 статті 38 КЗпП України.
Позивач зазначає, що фактично не працюю з 09.09.2024, тимчасово проживає з 09.09.2024 по сьогодні у Федеративній Республіці Німеччина, роботодавця письмово попередив про розірвання трудового договору заявою від 04.10.2024.
Також, позивачем зазначено, що ненарахування та невиплату грошових компенсацій за час вимушеного прогулу, за невикористані відпустки та за затримку виплати при звільненні, вважає порушенням його прав:
У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Наведене свідчить, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України "Про державну службу".
Відповідно до Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Державна служба характеризується тим, що: а) здійснюється на державних посадах у державних органах або їх апаратах; б) має своєю метою реалізацію завдань і функцій держави; в) регламентується Законом України "Про державну службу" та іншими спеціальними законами; г) характеризується особливістю вступу на державну службу, її проходженням, припиненням службових відносин; ґ) пов'язана з присвоєнням рангів, чинів, спеціальних і військових звань; д) характеризується безпартійністю або політичною нейтральністю державних службовців; е) оплачується за рахунок державного бюджету.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, що між ОСОБА_1 (Працівник) та ПрАТ "АК Українські вертольоти" (Роботодавець) 15.03.2021 був підписаний строковий трудовий договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного строкового договору є трудові відносини.
Наказом від 30.12.2024 №374/к/тр про звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України звільнено із займаної посади.
З викладених обставин та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що посада позивача не відноситься до публічної служби, оскільки не пов'язана з діяльністю на державних політичних посадах, професійною діяльністю суддів, прокурорів, військовою службою, альтернативною (невійськовою) службою, дипломатичною службою, іншою державною службою, службою в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, оскільки робота позивача не є публічною службою, у даній справі відсутній спір з приводу прийняття громадян на публічну службу та її проходження, такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, зазначений спір є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги виникли із реалізації трудових прав особи, суд зазначає, що даний спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 170, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Роз'яснити, що даний спір віднесено до загальної юрисдикції місцевого суду та він повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
3. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жук Р.В.