07 травня 2025 року справа №320/2274/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про Визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 320/7636/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні за 17 років;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомогу при звільненні за 17 років з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 320/7636/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення виплачену при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення, при нарахуванні одноразової допомоги при звільненні з військової служби на виконання рішення суду, тому, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивачу не в повному обсязі здійснювались нарахування та виплати, у зв'язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
03.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 - представника військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 /відповідач). У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом та на зміст Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за №854/32306 (далі - Інструкція №558), відповідно до якого одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошової допомога при звільненні не відносяться до місячного грошового забезпечення, а тому індексація грошового забезпечення здійснена на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі №320/7636/22 не має призводити до перегляду (перерахунку) розміру одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , виданим Літинським РВ УМВС України в Вінницькій області 13.11.2000.
Позивач у період з 04.12.2014 по 14.02.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
З матеріалів позовної заяви вбачається, що в період проходження військової служби з 04.12.2014 по 14.02.2022 відповідачем здійснювались не в повному обсязі нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення.
При обрахунку розміру «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 20П-XІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки відповідачем не враховано індексацію грошового забезпечення.
Також при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за 17 років передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не враховано індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі №320/7636/22 зобов?язано відповідача:
- нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
- нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.02.2022 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 вересня 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 року у справі №320/7636/22 рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року змінено, виклавши абзац п?ятий його резолютивної частини в такій редакції: "Зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4402,27 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 14.02.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078".
23.07.2024 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі №320/7636/22 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 року у справі №320/7636/22 відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року та індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4402,27 грн в місяць у загальній сумі 237503,73 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%. Вказане підтверджується банківською випискою, доданою позивачем до адміністративного позову.
Позивач вважаючи, що така протиправна бездіяльність відповідача призвела до того, що йому в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату «грошової допомоги на оздоровлення» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, та «одноразової грошової допомоги при звільненні за 17 років», звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Так, частинами 1-4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011- XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
1) Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
2) Частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3) Частиною 14 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Тобто, виходячи з вищезазначеного обрахунок зокрема: грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Частинами 3-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000р. №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Факт не проведення індексації грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивача не оспорюється відповідачем, водночас, останній вважає, що чинним законодавством не передбачено вимог щодо застосування відповідної індексації до таких виплат як допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Виходячи з вищезазначеного не врахування відповідачем індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби призвело до виплати неповного грошового забезпечення та є протиправним, а тому такі виплати підлягають перерахунку та нарахуванню позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, у постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, у постанові від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, у постанові від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відтак, бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби є протиправною і, як наслідок, такі виплати підлягають перерахунку.
Крім того, суд зауважує, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558) визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Відповідно до п. 1 гл. 7 розд. IV вказаної інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 5 гл. 7 розд. IV Інструкції №558 розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, і тим, які на день видання наказу про надання цієї допомоги звільнені з посад, до складу грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім одноразових та винагород), які отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.
Крім того, за приписами п. 1 гл. 5 розд. V Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Згідно пп. 1 п. 6 гл. 5 розд. V Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород).
Отже, як допомога на оздоровлення, так й одноразова грошова допомога при звільненні розраховуються, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Суд критично оцінює зауваження відповідача, викладене у відзиві з приводу пропуску позивачем 3-місячного строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). На порушення цього припису і посилаються відповідачі у своїх відзивах.
Проте суд наголошує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Вже після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів грошового забезпечення до внесення відповідних змін в КЗпП, а саме - з 14.02.2022, а отже, нововведення з приводу 3-місячного строку на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на позивача поширюватися не може і для позивача право на таке звернення не обмежується будь-яким строком.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 - 2022 роки.
3. Зобов?язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2016 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі Nє320/7636/22 та
постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 року у справі Nє320/7636/22.
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо неврахування індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за 17 років.
5. Зобов?язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразову грошову допомогу при звільненні за 17 років з урахуванням індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення
Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі Nє320/7636/22 та
постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 року у справі
Nє320/7636/22.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.