про закриття провадження у справі
30 квітня 2025 року 826/1822/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Нечепоренка Сергія Олександровича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Нечепоренка Сергія Олександровича від 09.01.2018 №1098-17 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_2 та начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області Іванченка Р.С.;
- зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів розглянути дисциплінарну скаргу позивача у відповідності до вимог статті 46 Закону України "Про прокуратуру".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення», Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Отримавши та перевіривши матеріали даної справи, суд зазначає таке.
Предметом даного спору є визнання протиправним та скасування рішення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, а також зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів розглянути дисциплінарну скаргу позивача у відповідності до вимог статті 46 Закону України "Про прокуратуру".
Позивач звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з дисциплінарною скаргою, у якій зазначив, що прокурорами ОСОБА_3 і його підлеглим ОСОБА_2 навмисно порушено вимоги ст. 214 КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань в частині обов'язкового внесення до ЄДР відомостей про кримінальні правопорушення.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 09.01.2018, керуючись п. 1 ч. 2 ст 46 ЗУ «Про прокуратуру», п. 107 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисціплінарною комісією прокурорів, відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19- рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» у тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Аналіз норм статей 44, 45, 50 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що оскарженню, зокрема у судовому порядку, підлягають ті рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (кадрової комісії), які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження.
Особи ж, незгодні з прийнятим у визначеному законодавством порядку рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження (кадрової комісії) за дисциплінарною скаргою, не є суб'єктами дисциплінарного провадження й за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень за результатами дисциплінарного провадження так і стосовно вирішення питання про його відкриття.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі 804/7812/17 за результатами розгляду апеляційної скарги Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018, якою закрито провадження у справі про визнання неправомірним і скасування рішення КДКП від 19.10.2017 № 677де-17 «Про відмову у відкритті дисциплінарного провадження» та зобов'язання відкрити дисциплінарне провадження стосовно слідчого.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що оскарженню в судовому порядку підлягають ті рішення КДКП, які прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт дисциплінарного провадження. Водночас особи, за дисциплінарною скаргою яких КДКП приймає рішення у визначеному вказаним Законом порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за цим Законом не наділені правом на оскарження рішень КДКП як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.
Також Верховний Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, як-то оскарження рішення КДКП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно слідчого, який на думку позивача порушив вимоги КПК України, жодним чином позитивно не вплине на хід досудового розслідування і не відновить (не захистить) його права.
Крім того, рішення за результатами розгляду дисциплінарної скарги, хоч його і прийнято у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для нього жодного юридичного права та обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус КДКП у цих правовідносинах її рішення не може порушувати особистих прав або інтересів заявника.
Відповідно до частин 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право не доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятност скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу де суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовані пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Відтак, враховуючи правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі 804/7812/17, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 142, 189, 194, 205, 238 КАС України, суд,-
Прийняти справу до провадження.
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Нечепоренка Сергія Олександровича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Лапій С.М.