28 квітня 2025 року м. Київ № 320/41991/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Покотило М.Б.,
від відповідача - Гайдай В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,
про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17192240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17147240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17154240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17187240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17151240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17165240207;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17195240207;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2024 № 17169;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 07.03.2024 № 17182240207;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.03.2024 № 17174240207;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.03.2024 № 17181240207.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач розпочав проведення перевірки до настання моменту, з яким законодавство пов'язує визнання позивача таким, що повідомлений про проведення відносно нього перевірки; відповідач проводив перевірку через більш ніж 5 років з моменту припинення підприємницької діяльності позивачки, що значно перевищує передбачені законодавством 1095 днів; відповідач не надав доказів здійснення будь-яких дій, спрямованих на отримання від позивача документів та провів перевірку виключно на підставі інформації, наявної у базах податкового органу. Позивач також акцентує увагу і на тому, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про не використання придбаних позивачкою ТМЦ у господарській діяльності, без дослідження господарської діяльності позивачки, а також безпідставно встановив розмір доходу позивачки за 2018 рік, будь-яким чином не обґрунтувавши такі висновки та не здійснивши аналіз та посилання на будь-які первинні документи.
Наведене, на переконання сторони позивача, свідчить про протиправність проведеної відносно ОСОБА_1 перевірки, а відтак, і наявність підстав для скасування прийнятих за результатом такої перевірки рішень, оскільки висновки, що викладені в акті перевірки не відповідають фактичним дійсним обставинам діяльності та вимогам закону, що були безпідставно проігноровані контролюючим органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що за результатами перевірки відповідачем був складений акт від 07.02.2024 № 9100/Ж5/26-15-24-02-07/2689020948, згідно висновків якого встановлено порушення норм Податкового кодексу України, а саме: п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Кодексу, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік; п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Кодексу, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2017 по 26.06.2018 у розмірі 366 355,07 грн., в т.ч. за 2017 рік на 278 004,11 грн. та за період 01.01.2018-26.06.2018 на 88350,96 грн.; п. 16№ підр. 10 розд. XX Кодексу, не нараховано та не сплачено військовий збір за період 01.01.2017 по 26.06.2018 у загальному розмірі 31105,58 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 23167,00 грн. та за період з 01.01.2018-26.06.2018 у сумі 7362,58 грн.; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010, а саме: неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік; абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску у загальному розмірі 174992,40 грн., в т.ч. за 2017 рік - 101277,00 грн. та за період 01.01.2018 по 26.06.2018 - 73715,40 грн.; абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, платником податків несвоєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок за І кв. 2016 та ІV кв. 2017; п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 ПК України - неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2018; п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 ПК України, а саме, платником податків занижено податкові зобов'язання по ПДВ за червень 2018 року на загальну суму 162114,00 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, зокрема, нереєстрація податкових накладних на суму 162114,00грн.; п.п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Відповідач вважає, що доводи позивача, покладені в основу позовних вимог, не спростовують висновків акта перевірки та не дають підстав для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення перевірки.
До суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зауважено на тому, що позиція контролюючого органу зводиться до ненадання позивачем документів у відповідь на направлені запити, а відтак, і неможливість здійснити документальне підтвердження понесених позивачкою витрат, водночас, матеріали справи не містять доказів направлення листів про витребування документів позивачці, зокрема не містять описів вкладення у цінний лист, які могли б достеменно підтвердити направлення таких листів на адресу останньої. Відтак, дії відповідача щодо початку проведення перевірки 26.01.2024 є протиправними, а тому, вбачається і відсутність законних підстав для проведення перевірки. Зважаючи на те, що відповідачем: не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання вимоги щодо надання документів; не зазначено які конкретно документи не були надані платником податків; не вчинено будь-яких дій, спрямованих на отримання копій необхідних документів від контрагентів позивачки; розпочато проведення перевірки до моменту отримання підтвердження щодо обізнаності позивачки про таку перевірку; сформовано висновки, викладені в акті перевірки, без дослідження будь-яких документів, ґрунтуючись виключно на власне уявлення про господарську діяльність позивачки, з огляду на що, позивач вважає, що результати такої перевірки не можуть бути підставою для нарахування позивачці податкових зобов'язань.
27.02.2025 судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2024 ГУ ДПС у м. Києві складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.06.2018 та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильноеті нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 26.06.2018 № 9100/Ж5/26-15-24-02-07/2689020948.
Підставами для проведення перевірки та складання вказаного акта стало припинення позивачкою реєстрації ФОП у червні 2018 року.
За результатом проведеної перевірки, податковим органом було сформовано висновки про наявність наступних порушень у діяльності позивачки:
п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177 Кодексу, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік;
п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Кодексу, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період 01.01.2017 по 26.06.2018 у розмірі 366 355,07 грн., в т.ч. за 2017 рік на 278 004,11 грн. та за період 01.01.2018-26.06.2018 на 88350,96 грн.;
п. 16№ підр. 10 розд. XX Кодексу, не нараховано та не сплачено військовий збір за період 01.01.2017 по 26.06.2018 у загальному розмірі 31105,58 грн., в т.ч. за 2017 рік у сумі 23167,00 грн. та за період з 01.01.2018-26.06.2018 у сумі 7362,58 грн.;
п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010, а саме: неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік; абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, а саме: не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску у загальному розмірі 174992,40 грн., в т.ч. за 2017 рік - 101277,00 грн. та за період 01.01.2018 по 26.06.2018 - 73715,40 грн.;
абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, платником податків несвоєчасно перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок за І кв. 2016 та ІV кв. 2017;
п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст. 203 ПК України - неподання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2018; п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, п. 199.4, п. 199.5 ст. 199 ПК України, а саме, платником податків занижено податкові зобов'язання по ПДВ за червень 2018 року на загальну суму 162114,00 грн.;
п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, зокрема, нереєстрація податкових накладних на суму 162114,00грн.; п.п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято наступні рішення, що оскаржуються у межах даного позову: від 07.03.2024 № 17192240207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 457943,83 грн.; від 07.03.2024 № 17147240207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 200642,50 грн.; від 07.03.2024 № 17154240207, яким на підставі ст. 120-1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 81057,00 грн.; від 07.03.2024 № 17187240207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачуться фізичними особами за результатами річного декларування на суму 38881,97 грн.; від 07.03.2024 № 17151240207, яким на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і ч. 1 а. 120.1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.; від 07.03.2024 № 17165240207, яким на підставі пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і ч. 1 а. 120.1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 340,00 грн.; від 07.03.2024 № 17195240207, яким на підставі пп. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і ч. 1 а. 120.1 ст. 120 ПК України застосовані штрафні санкції у сумі 340,00 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2024 № 17169 про сплату 174992,40 грн.; рішення про застосування штрафних санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про
збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 07.03.2024 № 17182240207, яким застосовано штраф у сумі 170,00 грн.; рішення про застосування штрафних санкції за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.03.2024 № 17174240207, яким донараховано штрафні санкції у сумі 87496,20 грн.; рішення про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.03.2024 № 17181240207, яким нараховано штраф у сумі 1402,71 грн.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неналежного невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому, правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що контролюючий орган порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме, без належного повідомлення позивача про її проведення, та неможливість надати витребувані документи, що є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, адже фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на неможливості дослідити та перевірити задекларовані позивачем показники зобов'язань, тому контролюючий орган виходив лише з обставин ненадання до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку на запит, що, на переконання позивача, не відповідає дійсним обставинам та спотворює завдання та зміст перевірки діяльності платника податків.
Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).
Відповідно до норм підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. (пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України)
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України. Так, відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).
З наведеного слідує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42).
Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків,
завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки, є гарантією його права на об єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Позивач наголошує на тому, що про обставини призначення й проведення позапланової невиїзної перевірки, вона дізналася вже після її фактичного проведення, що позбавило її можливості скористатися правами, наданими ст. 17 ПК України, зокрема надавати документи, пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки.
Судом досліджено, що підставою проведення перевірки відносно ОСОБА_1 є наказ від 22.12.2023 № 6458- п, яким вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку з 26.01.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
Зважаючи на те, що зазначений наказ позивачкою не отримувався, до ГУ ДПС у м. Києві було направлено адвокатський запит з проханням надати докази направлення наказу та його отримання позивачкою, на що, надано відповідь, за змістом якої наказ та повідомлення були направлені 22.12.2023 засобами поштового зв'язку на податкову адресу позивача та відповідно до накладної Укрпошта, даний лист було повернуто 27.01.2024 до ГУ ДПС у м. Києві з приміткою «за закінченням терміну зберігання». До зазначеного листа було додано поштові документи, які підтверджують направлення позивачу наказу та повідмолення про перевірку.
Водночас, аналіз наданих податковим органом документів не дозволяє підтвердити направлення документів 22.12.2023, як про це зазначає податковий орган, як і не дозволяє підтвердити направлення саме наказу від 22.12.2023 № 6458-п позивачці, а також, достеменно встановити, що поштове відправлення податковому органу повернулось вже після того, як було розпочато проведення перевірки, тобто на момент початку перевірки у податкового органу були наявні чи відсутні відомості щодо повідомлення позивачку про таку перевірку.
Як вже зазначалось вище, контролюючий орган вправі розпочати проведення документальної позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли такому платнику до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, чого у спірних правовідносинах не відбулось.
При цьому, контролюючий орган наполягає, що положення Податкового кодексу України не ставлять у залежність початок проведення перевірки від факту отримання платником документів (наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки), на переконання контролюючого органу, достатнім є лише факт надсилання таких документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв'язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України, дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України(зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові, також зазначила, що незважаючи на необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, відповідно до якого, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, у наведеній постанові також звернуто увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені Податковим кодексом України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.
Однак, неотримання позивачем наказу про проведення перевірки, свідчить про неможливість позивачем надати документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з предметом перевірки, внаслідок неповідомлення його про проведення перевірки до її початку та під час її проведення, що як слідує з акта перевірки, істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про наявність порушень ПК України, виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого орану, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.
Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення, що є гарантією дотримання права платника податків, на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, а також можливості платником виконати свої обов'язки, зокрема щодо надання документів, що визначено вимогами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Суд звертає увагу, що про обґрунтованість такого висновку свідчать і зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Так, Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».
Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 у справі № 600/6022/23-а.
Щодо позиції про те, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а у разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків, суд погоджується із такими висновками, однак, суд звертає увагу на те, що такий висновок про недобросовісність платника податків в частині отримання ним поштової кореспонденції від контролюючого органу та про зловживання наданими йому правами випливає лише з урахуванням встановлених обставин про вжиття контролюючим органом належних заходів щодо ознайомлення такого платника із наміром провести документальну невиїзну перевірку у розумінні статті 42 Податкового кодексу України, тобто, із належним виконанням обов'язку, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.
Так, у наведеній справі документи (наказ та повідомлення) не були вручені позивачу та повернуті поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання, у зв'язку з чим, та з урахуванням обставин припинення позивачем задовго до перевірки діяльності ФОП, контролюючий орган розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не пересвідчився у дотриманні обов'язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну позапланову перевірку у платника податків, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За усталеною позицією Верховного Суду (справи № 640/9016/20, № 400/1664/21) не виконання контролюючим органом вимог пунктом 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Щодо надання документів до перевірки.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.
Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).
Отже, знаведеного слідує, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Проте, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення такої перевірки, позивач була позбавлена можливості надати документи до перевірки, оскільки, проведення перевірки позивачу стало відомо вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, що свідчить про об'єктивну неможливість надати документи до перевірки, яка запитувалась.
За твердженням податкового органу, наказ на проведення перевірки був направлений
22.12.2023, корінець рекомендованого повідомлення про невручення листа отриманий ГУ ДПС у м. Києві 27.01.2024. Відтак, направлене відповідачем поштове відправлення (без дослідження його змісту) вважається врученими позивачу саме 27.01.2024.
Тоді як, відповідачем проведено перевірку з 26.01.2024 по 01.02.2024, на підставі якої
прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога.
Отже, відповідач, розпочавши 26.01.2024 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, не пересвідчився у дотриманні однієї з обов'язкових умов для початку проведення такої перевірки, якою є вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, оскільки такі теоретично могли бути вручені позивачу лише 27.01.2024.
Конверт, в якому, за твердженням податкового органу перебував наказ про проведення перевірки позивачки, повернувея до ГУ ДПС у м. Києві 27.01.2024, за закінченням строку зберігання.
У свою чергу, вказаний конверт не містить будь-яких позначок/написів щодо причин його невручення адресату, а лише містить перекреслену адресу ОСОБА_1 , так само не містить відомостей про вручення/невручення листа рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надано податковим органом у відповідь на адвокатський запит.
За даних обставин, судом враховується, що повернення поштового відправлення/конверту без наявності відомостей щодо дати його направлення (єдина дата, вказана на конверті - 28.12), відсутність відомостей про причини невручення поштового відправлення, без наявності відомостей щодо причин його повернення, без наявності довідки ф.20, не може свідчити, як належне повідомленням позивачки про проведення відносно неї перевірки.
Суд вважає, що визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування штрафних санкцій в умовах необізнаності щодо проведення перевірки та, відповідно, неможливості надання необхідних до перевірки документів, покладає на позивача додатковий надмірний тягар, за відсутності підстав стверджувати про зловживання позивачем своїми правами.
Відтак, наведене дає підстави для висновку проо те, що порушення, зазначені у акті документальної позапланової перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже, такий акт, який ґрунтується не на дослідженні документів бухгалтерського обліку позивача, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності
Суд вважає, що, за даних обставин, допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 19.11.2024 у справі № 640/10280/20.
Крім того, слід звернути увагу і на обставинах проведення перевірки після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення підприємницької діяльності.
Згідно приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку тасамостійно визначити суму грошових зобов язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грощових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації). У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Так, сторонами не заперечується, що ФОП Зеленцова прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, про що державним реєстратором був здійснений запис щодо припинення підприємницької діяльності 28.06.2018.
Як вбачається з фактичних обставин справи, податковим органом було проведено перевірку діяльності позивачки за період з 01.01.2017 по 28.06.2018. Безпосередньо перевірка призначена наказом від 22.12.2023. При цьому, податковий орган, з урахування встановлених ст. 102 ПК України строків, мав право призначати податкову перевірку за останні 3 роки, що передують даті призначення перевірки.
Суд вважає, що податковий орган зобов'язаний враховувати приписи статті, як щодо граничних термінів визначення податкового зобов'язання, так і щодо періоду, який буде охоплювати податкова перевірка.
Таким чином, на думку суду, приймаючи наказ про проведення перевірки 22.12.2023, податковий орган мав право охопити перевіркою трирічний період, що передував даті призначення наказу, а саме 01.01.2020-22.12.2023, натомість, перевірку було проведено за період 2017-2018 роки, що йде у розріз з наведеними вимогами ПК України.
Крім того, варто врахувати і те, що оскаржувані у даній справі рішення (2024 рік) були прийняті поза межами 1095 строку з моменту припинення господарської діяльності позивачки (28.06.2018), про що внесено відповідний реєстраційний запис, враховуючи положення ст. 102 ПК України, граничні строки встановлення порушень під час перевірки та донарахувань за її результатами не можуть перевищувати 1095 днів, тобто 28.06.2021.
Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій до позивача після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення господарської діяльності останньої.
У контексті доводів позовної заяви щодо неотримання примірника акта перевірки, суд зазначає, що саме по собі невручення примірника акту перевірки платнику податків порушує його право на захист та підтверджує відсутність події, на підставі якої у контролюючого органу виникає право складати податкові повідомлення-рішення/вимоги. Під час розгляду даного спору, зокрема, до відзиву на позовну заяву відповідачем не було надано доказів направлення позивачу примірника акта перевірки.
За змістом акта перевірки, перевіряючі, дійшли висновку, що податкові зобов'язання з ПДВ було занижено, однак з чого вказане встановлено, не вказано, при цьому, що в акті відсутні відомості щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача тощо.
При цьому, в акті перевірки відповідачем конкретно не вказано та не визначено, на підставі яких саме первинних документів зроблені висновки про завищення витрат, водночас, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Натомість, безпосередньо з додатку до акту перевірки вбачається, що позивачка несла
витрати на закупівлю продуктів харчування, зокрема у ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», з яких, в подальшому, виготовлялись страви для кейтерінгу, який є основним видом діяльності позивачки за КВЕД.
Додатково, до позовної заяви позивачем було долучено роздруківку виписки по рахунку, яка підтверджує понесення нею витрат на оренду, оплату інтернету, оплату хімчистки речей, що викориетовувались під час обслуговування заходів, тощо, відтак, висновок податкового органу про непідтвердженість витрат позивачки, не враховує фактичні обставини та є необґрунтованим.
Підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є те, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів, що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господареької діяльності платника.
Так, з додатку до акту перевірки вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала придбання продуктів харчування. При цьому, податковим органом не заперечується, що основним видом діяльності позивача було постачання готових страв для подій (КВЕД 56.21), що включає в себе кейтерінг, тобто забезпечення заходів готовими продуктами харчування, що є неможливим без закупівлі продуктів, з яких надалі готувались страви.
Долучені до матеріалів справи первинні господарські документи дозволяють встановити, що позивачка надавала у спірному періоді послуги з обслуговування заходів, тобто придбанні продукти використовувались безпосередньо у господарській діяльності останньої. Зокрема, слід звернути увагу на те, що у спірному періоді контрагентами позивачки були: НЄТ «Конференц», ТОВ «АРЕНА КС», МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка Україна», АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «АРЕНА КОНФЕРЕНЦІЇ ТА СЕМІНАРИ», Центр соц.-ек.досл-Саsе Україна, ТОВ «АРРІВЕР КОМПАНІ», ТОВ «ТАГАРТ ТРЕЙД».
Зазначені юридичні особи здійснювали сплату Зеленцовій Л.В. «за організацію заходу», «послуги кейтерингу». При цьому, для надання відповідних послуг позивачка, першочергово, мала закупити продукти харчування, з яких готуватись готові страви, які включались до кейтерингу, тому є непослідовним висновок відповідача про невикористання придбаних продуктів харчування у господарській діяльності. Разом із тим, відповідачем під час розгляду спору не наведено доказів стосовно придбання позивачем будь-яких товарів, які не використовуються нею в оподатковуваних операціях.
Щодо обставин визначення суми доходу позивача за 2018 рік, за що було донараховано відповідні зобов'язання, суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в період 01.01.2018 по 28.06.2018, позивачем було отримано доходи в розмірі 490838,68 грн, проте контролюючий орган, визначаючи розмір отриманого позивачем доходу, керувалися лише даними про рух коштів на розрахункових рахунках позивача, що не є достатнім.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призійчаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Як вбачається з акту перевірки, позивачем було придбано продукти харчування для готування страв та виходячи з виду діяльності, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, відтак у позивача відсутній обов'язок щодо виписування та реєстрації відповідних податкових накладних. Як наслідок, відсутня і відповідальність платника податку, передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Протилежного відповідачем не доведено.
Крім того, відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності, установлена статтею 120 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Отже, неподання чи несвоєчасне подання податкової декларації або іншої звітності тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
У даному випадку, відповідач встановив, що позивач не подала подала декларацію про майновий стан за 2018 рік, а відтак згідно з абзацами 1, 2 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, штраф мав бути накладений у розмірі 340 гривень, натомість відповідач застосував штраф у розмірі 1020 гривень, що передбачено абзацами 3 та 4 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України для повторних правопорушень, при цьому, відповідачем не було обґрунтовано підстав для накладення на позивача штрафу в розмірі саме 1020 гривень, оскільки не вказано, які ті самі дії вчинила позивач протягом року після застосування до неї штрафу за таке ж порушення, з огляду на що, суд дійшов висновку про протиправність накладення на позивача штрафу в розмірі 1020 гривень за порушення строків надання декларації про майновий стан за 2018 рік, а тому, відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд наголошує на тому, що без дослідження, співставлення та аналізу документів, зміст яких дає можливість здійснити комплексні аналіз, співставлення та дослідження правовідносин в аспекті правильності визначення сум грошового зобов'язання/сплати податків, ставить під сумнів обґрунтованість висновків документальної перевірки та її наслідків. Дані перевірок результатів діяльності платника податків, є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. На переконання суду, є неповним та таким, що не відображає реальні обставини, є спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у
будь-якому випадку, документальна перевірка вимагає доєлідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення.
Тож, на переконання суду, висновки акта перевірки є необґрунтованими та недоведеними. До того ж, документи первинного бухгалтерського обліку, що долучені до даної позовної заяви, дозволяють встановити фактичне здійснення позивачкою господарської діяльності та використання у такій діяльності придбаних ТМЦ/робіт/послуг, відтак, доводи податкового органу у цій частині акту перевірки є безпідставними, водночас, судом не надається їм детальна оцінка, позаяк, такі залучені документи не досліджувались під час проведення перевірки та на їх підставі не було обґрунтовано акт перевірки, тому їх аналіз судом без їх використання під час перевірки, є передчасним.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що, відповідач розпочав проведення перевірки до настання моменту, з яким законодавство пов'язує визнання позивача таким, що повідомлений про проведення відносно нього перевірки; відповідач проводив перевірку через більш ніж 5 років з моменту припинення підприємницької діяльності позивачки, що перевищує передбачені законодавством 1095 днів; відповідач не надав доказів здійснення додаткових дій, спрямованих на отримання від позивача документів та провів перевірку виключно на підставі інформації, наявної у базах податкового органу; відповідач безпідставно прийшов до висновку про не використання придбаних позивачкою ТМЦ у господарській діяльності, без дослідження діяльності позивачки; відповідач безпідставно встановив розмір доходу позивачки за 2018 рік, не обґрунтувавши такі висновки та не здійснивши посилання на документи первинного бухгалтерського обліку. Наведене, дає підстави для висновку про протиправність проведеної відносно ОСОБА_1 перевірки, а відтак, і протиправність та скасування прийнятих за результатом такої перевірки рішень.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Відповідач, у свою чергу, під час розгляду даного спору в суді, не спростував покладених в основу позовної заяви доводів, які підтверджуються документально, та не довів наявності підстав для збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду за наслідком розгляду спору.
Судові витрати підлягають розподілу, згідно з нормами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17192240207.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17147240207.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17154240207.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17187240207.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17151240207.
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17165240207.
8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2024 № 17195240207.
9. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2024 № 17169.
10. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про судовий збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 07.03.2024 № 17182240207.
11. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.03.2024 № 17174240207.
12. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.03.2024 № 17181240207.
13. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 10442 (десять тисяч чотириста сорок дві) грн 86 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 травня 2025 р.